– Перш за все необхідно сказати, що Росія дійсно щороку починає використовувати майже той самий сценарій щодо створення такої атмосфери упередженості до України (з одного боку), тобто Україну весь час виставляють як ненадійного партнера і, на жаль, Україна допомагає цьому процесу, якщо можна так сказати, тобто, не обороняється в цій боротьбі. Окрім того, Росія ще має можливість у черговий раз повпливати і на внутрішню ситуацію в Україні, показати відсутність влади дієвої, влади, яка здатна розвивати нашу економіку і країну в цілому. Чим може скористатися Росія? Це оштрафувати Україну високими цінами за газ, постаратися знайти розуміння, або хоча б мовчазну підтримку в тих своїх діях з боку Заходу.
– Сьогодні перший віце-прем’єр України Олександр Турчинов висловив оптимізм з приводу того, що Україні вдасться домовитися з Росією про оптимальну ціну на газ на наступний рік, він навіть сказав, що уряд «почуває себе досить упевнено» під час переговорів із російською стороною в цьому питанні. Як Ви гадаєте, на чому ґрунтується така впевненість Кабінету Міністрів?
– Бачите, тут паралельно проходять декілька процесів. Одна сфера – це політична сфера. Досить часто, не тільки між Україною та Росією, а й в цілому світі в період важливих економічних переговорів включається «важка артилерія» політична і надходять з одного боку погрози Росії, що ціна буде доходити до 400 доларів, а з іншого боку – наш Президент і команда говорить, що це має бути 100 доларів; сьогодні Кабінет Міністрів говорить про те, що «ми себе почуваємо впевнено» – це створення такого тла для переговорів, і кожна із сторін по-своєму старається політично вплинути на результати переговорів, які ведуться господарюючими суб’єктами під уважним, пильним оком політиків із одного й іншого боку. Я вважаю, що ці заяви дещо оптимістичні, разом із тим – я не кажу, що їх не потрібно було б робити. Потрібно допомагати господарюючим суб’єктам в найкращих умовах проводити ці переговори, але все-таки тут занадто багато оптимізму, бо Росія не упустить свій такий шанс завдати шкоди іміджу України і покращити свої позиції і з альтернативними маршрутами, і в економічній – важкій для Росії сьогодні – ситуації, і в цілому.
– Пане Тодійчук, минулого тижня перед тим, як голова правління «Нафтогазу України» Олег Дубина їхав на переговори до Москви, з ним і з головою Нацбанку Володимиром Стельмахом зустрівся Президент Ющенко і сказав, окрім іншого, що не знає, «що є тут пріоритетом – питання ціни чи національної безпеки». А на Вашу думку – що ж є пріоритетом?
– Це надзвичайно складне питання для України. З одного боку, зважаючи на рівень технологій, які використовують на сьогодні в Україні, – ми маємо застарілі технології в металургії і в інших галузях промисловості, що і стало посиленням кризових явищ в нашій економіці; але з іншого боку те, чим гордилися багато політиків: низька ціна на газ– вона не зовсім пішла на користь нашій державі. В той час, як високі ціни на газ мотивували в інших державах розробку альтернативних видів енергії і заощадливе використання енергії, у нас це була свого боку така наркотична голка, яка дозволяла всім заспокоїтися і так собі планувати, що в залежності від того, якого політика ми оберемо, такою буде ціна на газ. І це була велика неправда. І в той час, коли інші країни підходили до кризи більш підготовленими, ми знаходилися в такій оазі низьких цін, а перед загрозою збільшення на 30-40 відсотків саме в час кризи це стає надзвичайно небезпечним.
Я думаю, що сьогодні дійсно це питання енергетичної безпеки, тобто, коли 50 відсотків балансу енергетики стоять на газовій складовій, питання постачання-не-постачання газу, або підняття ціни на 25-30 відсотків стає питанням життя і смерті. На мою думку, Уряд України, президентська команда і парламент теж мали би менше уваги вже сьогодні приділяти дійсно цій ціні, вона буде якоюсь перехідною, але за цей час треба максимально зменшити залежність від газової складової в своєму балансі. У нас є профіцит потужностей в електроенергетиці, у нас є досить багато вугілля, просто треба навчитися його використовувати безпечно, не забираючи життя у шахтарів. Ми зовсім майже не використовуємо біоенергетику, вітрову енергетику, що є в Європі. Але в першу чергу треба навчитися заощадливо, ефективно використовувати енергію ту, яку ми маємо.
Окрім відновлювальних джерел енергії ми маємо дуже хорошу перспективу використання атомної енергетики, а людство поки що не прийшло до такого рівня розвитку своїх технологій, щоб цю енергетику виключити зі своїх енергетичних балансів. Навіть Німеччина поступово повертається до атомних станцій, а вона була піонером в ініціативах повністю виключити використання атомних станцій.
При нормальній податковій системі, при нормальних інвестиціях ми можемо також збільшити видобуток газу до 20-30 мільярдів і тим самим мінімізувати свою залежність від російського газу, який з кожним роком приносить нам так багато неприємних сюрпризів.
(Прага – Київ)
