Марія Турчин із Івано-Франківська пригадує, що якось Святий Миколай приніс їй під подушку варене яйце – такі були часи. Вона з національно свідомої галицької родини – батька розстріляли за участь в УПА, маму вивезли на Сибір, дітей виховували по рідних, щоб не забрали в дитячий будинок.
Вона каже, що свято Миколая особливе, тому ніколи його не переставали відзначати: «Я старалася Миколая поставити кожному. Тому що це загальне таке свято».
Не лише до дітей повинен приходити Миколай, бо вони тішаться не менше, коли під подушкою у мами-тата чи бабусі-дідуся теж знайдуть подарунки. І в цьому є виховний чинник: увага і доброта повинні бути для всіх.
У цих мішках листи до МиколаяСеред подарунків і «миколайчики»
Серед подарунків були і тістечка у формі Миколая.
Марія Турчин довго товаришувала з відомою авторкою кулінарних книг Дарією Цвек, яка жила «через штрику» (залізницю). Пригадує, як випікали з тіста «миколайчиків». Була навіть спеціальна форма з бляхи.
«Замішується тісто на меді, досить густе: кисле молоко, мед і сода питна. Потім вирізується, як будь-яке печиво. А потім білок з цукровою пудрою – так прикрашається», – розповідає Марія Турчин.
Для пустунів – різочки
Серед подарунків були найчастіше яблука, горіхи, цукерки. А ще – різочки. І хоча вважалося, що їх отримують пустуни, хіба за рік маленьких дитячих провин не знайдеться у кожного?
Тому нерідко під подушку ставили і те, і те. Марія Турчин і це вважає виховним елементом: «Як у заповіді Божій кажеться, що Господь за добро нагороджує, за зло карає. І це дитина повинна знати. Це дуже великий стимул для дітей. Перед Святим Миколаєм на два тижні всі діти ставали дуже чемними».
А щоб трохи зменшити цей виховний момент, різку обгортали позліткою – вона ніби ставала не такою страшною. Кажуть, у давні часи різочки не викидали, а ставили за сволок, як нагадування нечемним дітям.
Деяким дітям Миколай разом із ангеликами розвозить подарунки додомуА от у садибі Святого Миколая, що розташована на території Національного природного парку «Гуцульщина» на Косівщині, сьогодні різочки діти спалюватимуть у спеціальній ватрі, каже завідувачка відділу рекреації і екологічної освіти парку Анастасія Костюк.
«Буде Миколаївська ватра і дванадцять чеснот: доброта, порядність, чесність… Різочки ж будуть у цій Миколаївській ватрі спалювати, щоб діти позбулися того недоброго і від тої ватри, від розмови з Миколаєм бути геть інакшими», – каже вона.
Не купуйте дітям дорогі дарунки
Є галицькі родини, де традиція Миколаєвих подарунків ніколи не переривалася. А є такі, що долучилися до неї недавно, швидше тому, що модно.
Іноді для дітей готують такі дорогі і великі, що ніякої подушки для них не знайдеш. Це швидше не подарунки, а «відкупне», – каже Марія Турчин: «Я вважаю, що це не потрібно. Ви розумієте, ми втратили дуже багато, ми втратили душу. А це повернути – то не збудувати будинок».
На свято Миколая визначальним повинно бути не матеріальне, а духовне. Як у Біблії: кожному, хто має, дасться йому та й додасться.
(Івано-Франківська область – Київ – Прага)
Вона каже, що свято Миколая особливе, тому ніколи його не переставали відзначати: «Я старалася Миколая поставити кожному. Тому що це загальне таке свято».
Не лише до дітей повинен приходити Миколай, бо вони тішаться не менше, коли під подушкою у мами-тата чи бабусі-дідуся теж знайдуть подарунки. І в цьому є виховний чинник: увага і доброта повинні бути для всіх.
Серед подарунків були і тістечка у формі Миколая.
Марія Турчин довго товаришувала з відомою авторкою кулінарних книг Дарією Цвек, яка жила «через штрику» (залізницю). Пригадує, як випікали з тіста «миколайчиків». Була навіть спеціальна форма з бляхи.
«Замішується тісто на меді, досить густе: кисле молоко, мед і сода питна. Потім вирізується, як будь-яке печиво. А потім білок з цукровою пудрою – так прикрашається», – розповідає Марія Турчин.
Для пустунів – різочки
Серед подарунків були найчастіше яблука, горіхи, цукерки. А ще – різочки. І хоча вважалося, що їх отримують пустуни, хіба за рік маленьких дитячих провин не знайдеться у кожного?
Тому нерідко під подушку ставили і те, і те. Марія Турчин і це вважає виховним елементом: «Як у заповіді Божій кажеться, що Господь за добро нагороджує, за зло карає. І це дитина повинна знати. Це дуже великий стимул для дітей. Перед Святим Миколаєм на два тижні всі діти ставали дуже чемними».
А щоб трохи зменшити цей виховний момент, різку обгортали позліткою – вона ніби ставала не такою страшною. Кажуть, у давні часи різочки не викидали, а ставили за сволок, як нагадування нечемним дітям.
«Буде Миколаївська ватра і дванадцять чеснот: доброта, порядність, чесність… Різочки ж будуть у цій Миколаївській ватрі спалювати, щоб діти позбулися того недоброго і від тої ватри, від розмови з Миколаєм бути геть інакшими», – каже вона.
Не купуйте дітям дорогі дарунки
Є галицькі родини, де традиція Миколаєвих подарунків ніколи не переривалася. А є такі, що долучилися до неї недавно, швидше тому, що модно.
Іноді для дітей готують такі дорогі і великі, що ніякої подушки для них не знайдеш. Це швидше не подарунки, а «відкупне», – каже Марія Турчин: «Я вважаю, що це не потрібно. Ви розумієте, ми втратили дуже багато, ми втратили душу. А це повернути – то не збудувати будинок».
На свято Миколая визначальним повинно бути не матеріальне, а духовне. Як у Біблії: кожному, хто має, дасться йому та й додасться.
(Івано-Франківська область – Київ – Прага)
