В американській столиці Микола Мельниченко, колишній майор СБУ і охоронець Леоніда Кучми, відвідав посольство України і почав передавати фрагменти своїх записів, нібито таємним чином зроблених на початку сторіччя у кабінеті тодішнього Президента України. Принаймні, таке повідомлення поширила інформаційна агенція УНІАН з посиланням на поінформоване, але анонімне джерело у Вашингтоні.
Ця інформація викликає запитання. По-перше, які саме записи передає Мельниченко – аудіострічки чи стенограму записаного? На жаль, УНІАН не уточнює... Якби ж то тільки це. Зрештою, головне те, що записи стосуються розслідування кримінальної справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.
Але кому саме передає «фрагменти записів» майор Мельниченко? ФБР? Але Федеральне бюро розслідувань не згадується у повідомленні.
То, може, послові України у США Олегові Шамшуру? Але жодного дипломата там, схоже, не було, інакше їх назвали б.
Представникам Генпрокуратури України? Теж ніби ні, бо у повідомленні УНІАН зазначено, що передавав Мельниченко ті записи лише «у присутності представників Генпрокуратури України та європейських експертів» – тобто, виходить, що їм не віддавав, бо представники Генпрокуратури, згідно з повідомленням, були не дійовими особами, а лише «присутніми» при тому.
І, хоча дія відбувалася (якщо відбувалася ) в українському посольстві у Вашингтоні, вона мала якийсь засекречений характер, бо жодна інша інформаційна агенція не подає інформацій про цю подію.
Посольство тримає інформаційну оборону
Кореспондент Радіо Свобода пробував про все це розпитати прес-аташе українського посольства у Вашингтоні. Але… До Білого дому, до державного департаменту, до Пентагону, навіть до ЦРУ додзвонитися значно легше, ніж до головного українського дипломатичного представництва у США.
Щоправда, це не загальне правило, бо швидко відповідають вам і в українському консулаті у Нью-Йорку, і у представництві при ООН. Але до вашингтонського посольства, як до Брестської фортеці, – майже не пробитися.
Автовідповідач перекидає вас з номера на номер. Нарешті ніжний жіночий голос пообіцяв поєднати з черговим оператором, але якраз тепер він зайнятий, тож зачекайте хвилинку. Автоматична відповідь повторилася за 10 секунд – і знову «зачекайте хвилинку» – і знову те саме.
Нарешті, вдалося зв’язатися з прес-аташе посольства Оленою Кулик. На запитання про подію, пов’язану з майором Мельниченком і його записами, пані Кулик сказала, що вперше чує, Мельниченка не знає, не може ані підтвердити, ані спростувати факту передачі жодних матеріалів.
Єдине, що вона підтвердила, – це те, що у Вашингтоні справді перебуває делегація Генпрокуратури. Але з якою метою прилетіли прокурори, невідомо, як довго гостюватимуть – теж не відомо. А всі запитання делегація, мовляв, рекомендує направляти до прес-бюро Генпрокуратури в самій Україні.
(Нью-Йорк – Прага – Київ)
Ця інформація викликає запитання. По-перше, які саме записи передає Мельниченко – аудіострічки чи стенограму записаного? На жаль, УНІАН не уточнює... Якби ж то тільки це. Зрештою, головне те, що записи стосуються розслідування кримінальної справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.
Але кому саме передає «фрагменти записів» майор Мельниченко? ФБР? Але Федеральне бюро розслідувань не згадується у повідомленні.
То, може, послові України у США Олегові Шамшуру? Але жодного дипломата там, схоже, не було, інакше їх назвали б.
Представникам Генпрокуратури України? Теж ніби ні, бо у повідомленні УНІАН зазначено, що передавав Мельниченко ті записи лише «у присутності представників Генпрокуратури України та європейських експертів» – тобто, виходить, що їм не віддавав, бо представники Генпрокуратури, згідно з повідомленням, були не дійовими особами, а лише «присутніми» при тому.
І, хоча дія відбувалася (якщо відбувалася ) в українському посольстві у Вашингтоні, вона мала якийсь засекречений характер, бо жодна інша інформаційна агенція не подає інформацій про цю подію.
Посольство тримає інформаційну оборону
Кореспондент Радіо Свобода пробував про все це розпитати прес-аташе українського посольства у Вашингтоні. Але… До Білого дому, до державного департаменту, до Пентагону, навіть до ЦРУ додзвонитися значно легше, ніж до головного українського дипломатичного представництва у США.
Щоправда, це не загальне правило, бо швидко відповідають вам і в українському консулаті у Нью-Йорку, і у представництві при ООН. Але до вашингтонського посольства, як до Брестської фортеці, – майже не пробитися.
Автовідповідач перекидає вас з номера на номер. Нарешті ніжний жіночий голос пообіцяв поєднати з черговим оператором, але якраз тепер він зайнятий, тож зачекайте хвилинку. Автоматична відповідь повторилася за 10 секунд – і знову «зачекайте хвилинку» – і знову те саме.
Нарешті, вдалося зв’язатися з прес-аташе посольства Оленою Кулик. На запитання про подію, пов’язану з майором Мельниченком і його записами, пані Кулик сказала, що вперше чує, Мельниченка не знає, не може ані підтвердити, ані спростувати факту передачі жодних матеріалів.
Єдине, що вона підтвердила, – це те, що у Вашингтоні справді перебуває делегація Генпрокуратури. Але з якою метою прилетіли прокурори, невідомо, як довго гостюватимуть – теж не відомо. А всі запитання делегація, мовляв, рекомендує направляти до прес-бюро Генпрокуратури в самій Україні.
(Нью-Йорк – Прага – Київ)
