Із п’яти дитячих садків у Тульчині у чотирьох розраховують поміняти вікна на пластикові завдяки Програмі розвитку ООН щодо енергозбереження. У двох уже поставили нові – і естетичніший вигляд, і газу менше йде на опалення приміщень. У місті це перший проект, і найскладнішим було переконати людей, що це потрібно насамперед їм самим, каже міський голова Валерій Весняний.
«Люди не вірили. Багато хто говорив: приїхали там швейцарці.., а потім через деякий період заберуть ці садочки чи якесь інше майно комунальної власності міста. Це мер щось задумав... І так далі, і тому подібне», – розповів міський голова.
Переконати, навчити, об’єднати – і владу, і громаду
Муніципальна програма започаткована у 2004 році і починалася з трьох міст, серед яких й Івано-Франківськ.
Заступник постійного представника Програми розвитку ООН Йоанна Казана-Вішньовецька згадує, що розпочинали обережно з двох причин – із пересторогою, чи є готовність громад і законодавства. «Ми не знали, наскільки громади з ентузіазмом увійдуть у цей процес. І не знали, які будуть відносини між громадою і містом», – каже вона.
Зараз у 22 містах виконується 28 проектів. Приміром, у Новоград-Волинському ліквідували житлово-експлуатаційні організації(ЖЕО), замінивши їх об’єднаннями співвласників житла. У Вознесенську запровадили систему управління якістю муніципальних послуг. Ще десь утеплюють вікна, ремонтують каналізацію чи проводять водогін. Чому раніше цього не робили? Бо, за словами міського голови Вознесенська Юрія Гержова, на все в міському бюджетів коштів просто не знайти.
«Щоб громада зажила нормально, однозначно потрібні фінанси. І щоб ці фінанси залишалися в громаді. У нас цього поки що нема. Все до такої міри зацентралізоване», – каже Юрій Гержов.
При виконанні проектів кошти йдуть із трьох джерел: організацій-донорів (серед них Швейцарська агенція розвитку та співробітництва, Канадська агенція міжнародного розвитку, Посольство Королівства Норвегія в Україні), міської ради і громади.
Є свій інтерес і в держави
Особливим сектором, де необхідна зараз участь громад, є житлово-комунальне господарство. У держави коштів на його реформування нема. Інфраструктура на 70% зношена. Монополія ЖЕО нікого не влаштовує, і створення об’єднань співвласників є куди кращим виходом, ніж адміністративне втручання, зазначає начальник управління стратегії реформування Міністерства з питань житлово-комунального господарства України Юлія Суднікова.
«Ця монополія ЖЕКів зводить нанівець реформу в інших галузях – теплопостачання, водопостачання. Все, що доходить до будинку, неефективно працює, і люди не можуть отримати якісні послуги ні житлові, ні комунальні», – зауважила Юлія Суднікова.
Не рибку, а вудку дати
Та наразі кошти з бюджету ідуть на ЖЕО. Українське законодавство не готове до залучення громади, не дозволяє збирати членські внески чи брати участь у ремонті будинку. Тож законодавство треба змінювати. Тим більше, донорські надходження не будуть постійними, наголошує керівник проекту Ірина Скалій: «Будь-який донор приходить в Україну лише, щоб навчити, тобто дати знаряддя до чогось. І залишити це знаряддя, щоб використовували люди чи місцева влада».
Із 274 українських міст 22 є учасниками проекту Програми розвитку ООН. Про залучення нових міст уже не йдеться, донорські надходження зменшуються. Важливіше цей досвід зробити державною політикою.
(Івано-Франківщина –Київ – Прага)
