Шестирічна Ганґома мріє про повернення тата. І не просто думає про нього, а деколи годинами чекає його на єдиній автобусній зупинці у селі. Вона бачила батька лише раз, але вірить, що скоро вони зустрінуться. «Мій тато – в Росії. Я не бачила його два роки. Він мені привезе все: плаття, туфлі», – каже маленька дівчинка.
Мама Ганґоми була вагітною, коли її тато вирішив поїхати на заробітки до Росії. А коли повернувся, то дівчинка щонайменше тиждень до нього звикала, запитуючи, чому цей чужинець живе з ними. Про це згадує її мама, Мав’їґул: «Тепер вона дуже за ним нудьгує. Говорить з ним по телефону, але погано уявляє, який він. Вона деколи називає татом мого дворідного брата».
Це типова ситуація для Таджикистану, де близько мільйона чоловіків працюють у Росії на будівельних майданчиках, заводах і ринках.
Такі мігранти у ліпшому випадку повертаються додому раз на рік, а дехто вирішує назавжди поселитися у Росії.
У результаті в Таджикистані не вистачає чоловіків. Навесні і влітку в деяких селах їх майже не видно – можна зустріти лише хлопців шкільного віку та дідів. Комусь це навіть нагадує часи після Другої світової війни.
Мало чоловіків – більше випадків «багатожонства»
Таджички змушені самі виховувати дітей, дбати про господарство, піклуватися про старших родичів. Медик за фахом, Сурайо, каже, що її діти сердяться на батька за те, що він не буває на їхніх днях народженнях, але вже звикли бути без нього. «Мої діти кажуть, що їм не потрібен більше тато, бо вони думають, що я можу робити все сама», – зізнається Сурайо.
Крім неповних сімей, у Таджистані ще й поширюється «багатожонство», хоча офіційно воно заборонене. Сурайо каже, що знає не один випадок, коли дівчата живуть з уже одруженими чоловіками, а їхні батьки не мають нічого проти, бо нині часи скрути.
А ті жінки, яким чоловіки пересилають гроші з Росії, деколи ще є в привілейованому стані. Інші родини у віддалених, гірських селах Таджикистану ледь зводять кінці з кінцями.
Психологи кажуть, що таджицьке суспільство ще буде пожинати плоди такої ситуації.
Мама Ганґоми була вагітною, коли її тато вирішив поїхати на заробітки до Росії. А коли повернувся, то дівчинка щонайменше тиждень до нього звикала, запитуючи, чому цей чужинець живе з ними. Про це згадує її мама, Мав’їґул: «Тепер вона дуже за ним нудьгує. Говорить з ним по телефону, але погано уявляє, який він. Вона деколи називає татом мого дворідного брата».
Це типова ситуація для Таджикистану, де близько мільйона чоловіків працюють у Росії на будівельних майданчиках, заводах і ринках.
Такі мігранти у ліпшому випадку повертаються додому раз на рік, а дехто вирішує назавжди поселитися у Росії.
У результаті в Таджикистані не вистачає чоловіків. Навесні і влітку в деяких селах їх майже не видно – можна зустріти лише хлопців шкільного віку та дідів. Комусь це навіть нагадує часи після Другої світової війни.
Мало чоловіків – більше випадків «багатожонства»
Таджички змушені самі виховувати дітей, дбати про господарство, піклуватися про старших родичів. Медик за фахом, Сурайо, каже, що її діти сердяться на батька за те, що він не буває на їхніх днях народженнях, але вже звикли бути без нього. «Мої діти кажуть, що їм не потрібен більше тато, бо вони думають, що я можу робити все сама», – зізнається Сурайо.
Крім неповних сімей, у Таджистані ще й поширюється «багатожонство», хоча офіційно воно заборонене. Сурайо каже, що знає не один випадок, коли дівчата живуть з уже одруженими чоловіками, а їхні батьки не мають нічого проти, бо нині часи скрути.
А ті жінки, яким чоловіки пересилають гроші з Росії, деколи ще є в привілейованому стані. Інші родини у віддалених, гірських селах Таджикистану ледь зводять кінці з кінцями.
Психологи кажуть, що таджицьке суспільство ще буде пожинати плоди такої ситуації.
