Канівський кобзар Володимир Горбатюк уже кілька років працює на Рівненщині з наймолодшими кобзариками. Каже, тут благодатний ґрунт для плідної роботи, адже основне, що зробив Анатолій Грицай, – посіяв серед земляків інтерес до прадавнього й надзвичайно сучасного інструмента. Тут викладають відомі в Україні та поза її межами Назар Волощук,Тетяна Бенедюк, Іван Немирович. 
Рівненський кобзар Анатолій Грицай
«Нерукотворний пам’ятник Учителеві – продовження його справи, каже голова Рівненського відділення Кобзарської спілки Галина Береза-Топоровська. – Це філософ. Його можна порівняти з Григорієм Сковородою, який, не маючи звань та посад, ішов по життю, сіючи мудре й розумне, так і Анатолій Юхимович. Тому хотілося б, щоб юні кобзарики , які сьогодні демонструватимуть свою майстерність, вбирали цей дух Анатолія Грицая, а їхня бандура та їхні голоси звучали на всю Україну».
Закохані в бандуру
Повчити майстерності юних бандуристів до Рівного уперше прибули австралійці Неоніла і Петро Деряжні. Кажуть, в Австралії бандуру знають і шанують через те, що її пропагує діаспора. Гості представили школу Гната Хоткевича. Їхній репертуар і кобзарський, і частково модерний: «Бо ми живемо в нову добу, публіка цього вимагає… Тим часом в Україні, куди не поїдемо, робимо відкриття. Тут дуже багато талантів, один із них – Анатолій Грицай», – каже Петро Деряжний.
Клас майстерності для колег провів бандурист, композитор і майстер виготовлення бандур Роман Гриньків, котрий продемонстрував власну конструкцію бандури та особливості гри на ній. У його руках інструмент перетворювався на цілий оркестр – такими широкими є його діапазон та можливості творення образу.
Волинь кобзарська
Юні бандуристки на фестиваліГрати на бандурі навчають дітлахів у всіх музичних школах Рівненщини. Інструмент користується популярністю у волинському краї, а Рівненське відділення Всеукраїнської Спілки кобзарів є найчисленнішим серед областей України. Голова Всеукраїнської спілки Володимир Єсипок переконаний: то результат титанічної самовідданої праці сподвижника кобзарського мистецтва Анатолія Грицая. «Він за своє життя підготував таку кількість бандуристів, пропагандистів бандурного мистецтва, що фестиваль давно вже став всеукраїнським, хоч і має статус обласного».
Щоб дати фестивалю вищий статус, необхідна банальна річ – кошти, щоб можна було запросити до Рівного і харків’ян та львів’ян з їхньою потужною школою бандури. Нині ж кобзарям вдалося видати кілька збірок з музичними та віршованими творами Анатолія Грицая, відкрити пам’ятну стелу на училищі, де він працював і дістатися електричкою до Рівного. Когось би такі умови злякали. Але не кобзарів.
(Рівне – Київ – Прага
«Нерукотворний пам’ятник Учителеві – продовження його справи, каже голова Рівненського відділення Кобзарської спілки Галина Береза-Топоровська. – Це філософ. Його можна порівняти з Григорієм Сковородою, який, не маючи звань та посад, ішов по життю, сіючи мудре й розумне, так і Анатолій Юхимович. Тому хотілося б, щоб юні кобзарики , які сьогодні демонструватимуть свою майстерність, вбирали цей дух Анатолія Грицая, а їхня бандура та їхні голоси звучали на всю Україну».
Закохані в бандуру
Повчити майстерності юних бандуристів до Рівного уперше прибули австралійці Неоніла і Петро Деряжні. Кажуть, в Австралії бандуру знають і шанують через те, що її пропагує діаспора. Гості представили школу Гната Хоткевича. Їхній репертуар і кобзарський, і частково модерний: «Бо ми живемо в нову добу, публіка цього вимагає… Тим часом в Україні, куди не поїдемо, робимо відкриття. Тут дуже багато талантів, один із них – Анатолій Грицай», – каже Петро Деряжний.
Клас майстерності для колег провів бандурист, композитор і майстер виготовлення бандур Роман Гриньків, котрий продемонстрував власну конструкцію бандури та особливості гри на ній. У його руках інструмент перетворювався на цілий оркестр – такими широкими є його діапазон та можливості творення образу.
Волинь кобзарська
Щоб дати фестивалю вищий статус, необхідна банальна річ – кошти, щоб можна було запросити до Рівного і харків’ян та львів’ян з їхньою потужною школою бандури. Нині ж кобзарям вдалося видати кілька збірок з музичними та віршованими творами Анатолія Грицая, відкрити пам’ятну стелу на училищі, де він працював і дістатися електричкою до Рівного. Когось би такі умови злякали. Але не кобзарів.
(Рівне – Київ – Прага
