8 років поспіль пропрацював у далекій Італії 37-річний житель Ужгородського району Закарпаття Іштван Сакалош. Він розповів, що одного разу довелося півроку працювати задарма, бо працедавець вирішив не розраховуватися з українськими нелегальними робітниками, а ще якось майже рік «жив в умовах гірших, ніж живуть собаки».
Зараз Іштван Сакалош знайшов роботу в Угорщині. Він із приємністю зауважив: «Я влаштувався в Ніредьгазу – і лише перетнув кордон, як мені прийшла на мобільний телефон смска з номером телефону, адресою консульства, мовляв, можу туди звернутися».
За офіційними даними, близько 50 тисяч закарпатців працюють за кордоном, а за неофіційними – п’ята частина всього населення області, що принаймні вчетверо більше. Майже 90 відсотків із них працюють нелегально, незахищені ні іноземними, ні українськими законами. Невиплата зарплат та жахливі житлові умови – з таким українські трудові мігранти зустрічаються найчастіше. Тим не менше, їхня кількість зростає постійно, особливо ж покидають безробітний та непромисловий регіон жителі гірських сіл, які практично не мають роботи.
Надати якомога повнішу інформацію
Представниця Центру інформування мігрантів Інна Сабадош зазначає: «Особливу вагу віддаленим населеним пунктам надаємо. У Закарпатті це Тячівський район, Міжгірський, звідси найбільше мігрантів».
За словами Інни Сабадош, подібні Центри існують в Україні вже три роки, а в Закарпатті відкрився лише зараз, і для області він є дуже актуальним. Основна мета його роботи – надати якомога повнішу інформацію тим, хто їде за кордон. Щоправда, нарікають спеціалісти, закарпатці не дуже поспішають за консультаціями, хоча для інформування й створені найліпші умови.
«Ми надаємо безкоштовні консультації, в тому числі навіть якщо нам телефонують із мобільного. Аби лише люди зверталися!», – наголошує Інна Сабадош.
Фахівці Центру інформування мігрантів радять: головне, при виїзді за кордон вірити не словам, а документам. А ще нагадують стару українську приказку: безкоштовним є лише сир у мишоловці.
(Ужгород –Київ – Прага)
