Економічна криза вже призвела до зростання заборгованості із зарплат, а у відпустках за власний рахунок навіть за офіційною статистикою опинилися десятки тисяч людей. Проте приховане безробіття є значно більшим. Масштабні скорочення найманих працівників поки що не помічені офіційною статистикою.
«Більшість людей, які приїжджали працювати на будівництво, працювали за домовленістю, – каже голова національного форуму профспілок України Мирослав Якібчук. – Бригадир збирав бригаду, домовлялися, скільки платити, і не оформлювали ніяких трудових книжок. Сьогодні зафіксованої цифри нема, скільки людей втратило роботу, зокрема на будівництві. Остання статистика – 8 тисяч, але реально 250-300 тисяч втратили роботу».
У зв’язку зі світовою кризою різні підприємства змушені скорочувати персонал. При цьому тисячі людей різних професій стикаються із порушеннями своїх прав. Зокрема, людей змушують всупереч закону писати заяви на звільнення та ще й заднім числом, щоб не виплачувати їм гарантовані законом соціальні виплати.
Майнове питання їх зіпсувало
На сторожі інтересів людей найманої праці мають стояти профспілки. В умовах кризи ситуація із захистом прав найманих працівників склалася вкрай незадовільна. Найбільша профспілкова структура – Федерація профспілок України – останнім часом виявляла активність передусім у зв’язку з конфліктами навколо профспілкової власності, що дісталася їй у спадок від радянської доби. Приватизація профспілкових санаторіїв та баз відпочинку породила безліч скандалів. Причому, починаючи з 2005 року об’єктів, що були у власності профспілок, продали більше, ніж за попередні 10 років. Через це парламент навіть накладав річний мораторій на продаж майна профспілок, а сама федерація нещодавно змінила керівника.
«Старі кишенькові профспілки повністю стали на бік працедавців, – каже голова конфедерації незалежних профспілок, депутат від фракції БЮТ Михайло Волинець. – Профспілка працівників гірничо-металургійного комплексу вже прийняла рішення з вимогами до уряду і дала згоду на скорочення людей. Реально людей могли би захищати незалежні профспілки, але вони недостатньо спектровані. І в попередні роки нас не пустили на ці підприємства. Два дні тому ми зустрічалися з Тимошенко. Вона сказала, що уряд і держава візьме на себе велику роль по захисту людей».
Із таким законом – не пострайкуєш
Дуже поширеним явищем є так звані «жовті профспілки». Так називають створені чи найняті самими працедавцями профспілкові комітети для, як це називають, «профспілкового обслуговування».
«В Україні дуже слабкі профспілки, які могли би захищати людей найманої праці. Дуже мало незалежних від роботодавців профспілок, – каже експерт з питань профспілкового руху, оглядач тижневика «Коментарі» Юрій Вишневський. – Тому єдині можливі акції – це акції проти уряду, підтримані роботодавцями. Останній страйк працівників газової промисловості проти уряду Юлії Тимошенко – і вона швидко пішла на поступки. Тому що це фактично був страйк роботодавців. Аналогічно може бути страйк у вугільній галузі, якщо їх інспірують. Але страйків, які були б спрямовані проти скорочень, звільнень, зменшення зарплати, я не бачу для них можливостей».
Натомість голова національного форуму профспілок Мирослав Якібчук каже, що профспілковій активності заважає недосконале законодавство.
«Складне законодавство України стосовно страйків, – каже Мирослав Якібчук. – Тому більшість бояться проводити страйки, бо якщо суд визнає, що страйк був незаконний, а суди у нас часто необ’єктивні, то ми повинні будемо компенсувати всі затрати власникам підприємств. А профспілки і так бідні».
Сума всіх цих факторів призвела до того, що в Україні до подолання наслідків світової фінансової кризи виявилися неготовими насамперед наймані працівники.
(Київ – Прага)
«Більшість людей, які приїжджали працювати на будівництво, працювали за домовленістю, – каже голова національного форуму профспілок України Мирослав Якібчук. – Бригадир збирав бригаду, домовлялися, скільки платити, і не оформлювали ніяких трудових книжок. Сьогодні зафіксованої цифри нема, скільки людей втратило роботу, зокрема на будівництві. Остання статистика – 8 тисяч, але реально 250-300 тисяч втратили роботу».
У зв’язку зі світовою кризою різні підприємства змушені скорочувати персонал. При цьому тисячі людей різних професій стикаються із порушеннями своїх прав. Зокрема, людей змушують всупереч закону писати заяви на звільнення та ще й заднім числом, щоб не виплачувати їм гарантовані законом соціальні виплати.
Майнове питання їх зіпсувало
На сторожі інтересів людей найманої праці мають стояти профспілки. В умовах кризи ситуація із захистом прав найманих працівників склалася вкрай незадовільна. Найбільша профспілкова структура – Федерація профспілок України – останнім часом виявляла активність передусім у зв’язку з конфліктами навколо профспілкової власності, що дісталася їй у спадок від радянської доби. Приватизація профспілкових санаторіїв та баз відпочинку породила безліч скандалів. Причому, починаючи з 2005 року об’єктів, що були у власності профспілок, продали більше, ніж за попередні 10 років. Через це парламент навіть накладав річний мораторій на продаж майна профспілок, а сама федерація нещодавно змінила керівника.
«Старі кишенькові профспілки повністю стали на бік працедавців, – каже голова конфедерації незалежних профспілок, депутат від фракції БЮТ Михайло Волинець. – Профспілка працівників гірничо-металургійного комплексу вже прийняла рішення з вимогами до уряду і дала згоду на скорочення людей. Реально людей могли би захищати незалежні профспілки, але вони недостатньо спектровані. І в попередні роки нас не пустили на ці підприємства. Два дні тому ми зустрічалися з Тимошенко. Вона сказала, що уряд і держава візьме на себе велику роль по захисту людей».
Із таким законом – не пострайкуєш
Дуже поширеним явищем є так звані «жовті профспілки». Так називають створені чи найняті самими працедавцями профспілкові комітети для, як це називають, «профспілкового обслуговування».
«В Україні дуже слабкі профспілки, які могли би захищати людей найманої праці. Дуже мало незалежних від роботодавців профспілок, – каже експерт з питань профспілкового руху, оглядач тижневика «Коментарі» Юрій Вишневський. – Тому єдині можливі акції – це акції проти уряду, підтримані роботодавцями. Останній страйк працівників газової промисловості проти уряду Юлії Тимошенко – і вона швидко пішла на поступки. Тому що це фактично був страйк роботодавців. Аналогічно може бути страйк у вугільній галузі, якщо їх інспірують. Але страйків, які були б спрямовані проти скорочень, звільнень, зменшення зарплати, я не бачу для них можливостей».
Натомість голова національного форуму профспілок Мирослав Якібчук каже, що профспілковій активності заважає недосконале законодавство.
«Складне законодавство України стосовно страйків, – каже Мирослав Якібчук. – Тому більшість бояться проводити страйки, бо якщо суд визнає, що страйк був незаконний, а суди у нас часто необ’єктивні, то ми повинні будемо компенсувати всі затрати власникам підприємств. А профспілки і так бідні».
Сума всіх цих факторів призвела до того, що в Україні до подолання наслідків світової фінансової кризи виявилися неготовими насамперед наймані працівники.
(Київ – Прага)
