Програма викладання відповідала університетській, термін навчання становив 5 років, але статусу державного навчального закладу відділення не мало. І тому працювало на благодійні кошти, які надходили від викладачів, київських підприємців і навіть всесвітньо відомих митців.
«Надзвичайна подія! Величезна зала Купецького зібрання переповнена представниками мислячої київської публіки, – так починається стаття в газеті «Кієвлянін» 1906-го року, яка розповідає про видатну подію: «Всіх скликав сюди голосний заклик оперного богатиря Федора Шаляпіна про допомогу справі облаштування жіночого медичного відділення у Києві». Дорогі квитки були продані всі і негайно. Ті, кому не пощастило потрапити на концерт, приходили до каси і залишали, – як пише автор, – «хто карбованець, хто два і потім поспіхом поверталися додому, задоволені тим, що їм вдалося покласти свою лепту на вівтар суспільного блага».
Тож збір з концерту всесвітньо відомого баса становив тридцять тисяч карбованців. До цієї суми один із київських цукрових королів пожертвував на утримання медичного відділення щорічний прибуток з одного зі своїх цукрових заводів. Власник цегляних заводів подарував кілька мільйонів цегли на побудову окремого приміщення для відділення. А завдяки пожертві київських видавців навчальний заклад отримав рідкісну багатотомну бібліотеку.
Міська влада, коли почула імена благодійників закладу і масштаби їхніх внесків, негайно також вирішила засвітитися у списку жертводавців і, як пише газета «Кієвлянін», – «подарувала обширну ділянку землі на побудову приміщення медичного відділення, також видала субсидію і дала студенткам дозвіл на практику в Олександрівській лікарні».
Медичне відділення при Вищих жіночих курсах з часом трансформувалося в жіночий медінститут і на початку 20-х років минулого століття, об’єднавшись з медичним факультетом університету Святого Володимира, вони започаткували Київський медінститут, який сьогодні носить ім’я академіка Олександра Богомольця.
(Київ – Прага)
«Надзвичайна подія! Величезна зала Купецького зібрання переповнена представниками мислячої київської публіки, – так починається стаття в газеті «Кієвлянін» 1906-го року, яка розповідає про видатну подію: «Всіх скликав сюди голосний заклик оперного богатиря Федора Шаляпіна про допомогу справі облаштування жіночого медичного відділення у Києві». Дорогі квитки були продані всі і негайно. Ті, кому не пощастило потрапити на концерт, приходили до каси і залишали, – як пише автор, – «хто карбованець, хто два і потім поспіхом поверталися додому, задоволені тим, що їм вдалося покласти свою лепту на вівтар суспільного блага».
Тож збір з концерту всесвітньо відомого баса становив тридцять тисяч карбованців. До цієї суми один із київських цукрових королів пожертвував на утримання медичного відділення щорічний прибуток з одного зі своїх цукрових заводів. Власник цегляних заводів подарував кілька мільйонів цегли на побудову окремого приміщення для відділення. А завдяки пожертві київських видавців навчальний заклад отримав рідкісну багатотомну бібліотеку.
Міська влада, коли почула імена благодійників закладу і масштаби їхніх внесків, негайно також вирішила засвітитися у списку жертводавців і, як пише газета «Кієвлянін», – «подарувала обширну ділянку землі на побудову приміщення медичного відділення, також видала субсидію і дала студенткам дозвіл на практику в Олександрівській лікарні».
Медичне відділення при Вищих жіночих курсах з часом трансформувалося в жіночий медінститут і на початку 20-х років минулого століття, об’єднавшись з медичним факультетом університету Святого Володимира, вони започаткували Київський медінститут, який сьогодні носить ім’я академіка Олександра Богомольця.
(Київ – Прага)
