Шіофок розташований на відстані 115 кілометрів на південний захід від Будапешта. Щороку місто з 20-тисячним населенням приймає сотні тисяч гостей. Причому історики стверджують, що людно на південному березі Балатону було ще за часів занепаду Римської імперії. У ІІІ столітті нашої ери латиняни прорили тут єдиний судноплавний у провінції Паннонія Шіофокський водний канал, який, щоправда, занепав із розвалом метрополії, Риму. Але відновили штучне водосполучення озера Балатон з річкою Дунай уже інші завойовники – турки, геть-чисто занедбавши квітучі міста й поселення нижнього Задунав’я. Населення цього регіону перетворилося на біженців. Чисельність мешканців краю відновилася лише після звільнення Угорщини від османського панування.
Попри те, що в Шіофоку люди селилися з незапам’ятних часів, як місто він проявив себе лише у ХІХ столітті з розвитком курортної справи. Завдяки патронату австрійців тут облаштовують чудові піскові пляжі і закриті купальні.
Подейкують, що Імре Кальман, який народився в Шіофоку 1882 року в скромній єврейській родині, зростав майже у центрі безжурного курортного свята, не маючи, однак, можливості жити на широку ногу, як жили багатії із Західної Європи. Здобувши фахову освіту і спробувавши себе в легких музичних жанрах у Будапешті, він згодом переїхав до Відня, далі у Париж, щоб отримати почесний титул короля світової оперети. А за шедеври «Маріца», «Королева чардаша» (або ще «Сільва»), «Принцеса цирку» та деякі інші оперети композитору навіть вручили орден Почесного легіону Франції. У рідному місті композитора діє музей його імені.
«Спершу було яйце, а не курка...»
У Шіофоку дбають не лише про славну минувшину міста. Курортна столиця Угорщини намагається йти в ногу і з сьогоднішнім днем. Місто повинне заробляти гроші не будь-як, а з вигадкою, вважають у мерії. Зараз уже ніхто з шіофокців достеменно не скаже, чому саме тут проводять веселі яєчні фестивалі, адже жодного історичного чи бодай краєзнавчого приводу фахівці у цьому випадку не пригадують. Натомість вам розкажуть бувальщину про розумне яйце і дурну курку, а не навпаки. На запитання допитливих, що, мовляв, було раніше – яйце, чи курка – жителі міста також мають не менш хитромудру відповідь. Звичайно, яйце, кажуть вони. Інакше який сенс влаштовувати бучні ярмарки в їхньому місті і навіть намагатись перевершити кулінарні рекорди Гіннеса.
Йожеф Ковач, член національної спілки виробників яєць, уродженець Шіофоку, пояснив це так: «У 1999 році ми з колегами думали про те, як би залучити до міських заходів ширшу публіку. Це стало можливим через три роки, коли Шіофок із курортної столиці перетворився ще й на кулінарну, і ми започаткували в себе оригінальний яєчний фестиваль».
Проводять його цілою громадою щороку в погожі дні бабиного літа. Домовляються з начальством центральної залізниці про надання знижок пасажирам на період фестивалю. У самому місті споруджують шатра, бронюють готельні номери, прибирають парки, вулиці і сквери. Організаційний комітет зазвичай розраховує на 50 тисяч відвідувачів, а насправді буває і набагато більше. Для міського бюджету це додаткові надходження та й мешканці мають непоганий приробіток.
Цієї осені окрасою фестивалю була улюблена страва італійця Бонфіні, придворного писаря короля Угорщини Матяша Корвіна доби Ренесансу. Кухарі використали для приготування велетенського приварку 8 тисяч курячих яєць і 2 тисячі перепелиних, 80 кілограмів цибулі, 40 кілограмів грибів і 20 кілограмів очищеної пшениці. Наприкінці до гарячої суміші додали чотири розбиті страусові яйця. Цієї безкоштовної смакоти вистачило аж на 5 тисяч їдців.
(Угорщина – Прага – Київ)
Попри те, що в Шіофоку люди селилися з незапам’ятних часів, як місто він проявив себе лише у ХІХ столітті з розвитком курортної справи. Завдяки патронату австрійців тут облаштовують чудові піскові пляжі і закриті купальні.
Подейкують, що Імре Кальман, який народився в Шіофоку 1882 року в скромній єврейській родині, зростав майже у центрі безжурного курортного свята, не маючи, однак, можливості жити на широку ногу, як жили багатії із Західної Європи. Здобувши фахову освіту і спробувавши себе в легких музичних жанрах у Будапешті, він згодом переїхав до Відня, далі у Париж, щоб отримати почесний титул короля світової оперети. А за шедеври «Маріца», «Королева чардаша» (або ще «Сільва»), «Принцеса цирку» та деякі інші оперети композитору навіть вручили орден Почесного легіону Франції. У рідному місті композитора діє музей його імені.
«Спершу було яйце, а не курка...»
У Шіофоку дбають не лише про славну минувшину міста. Курортна столиця Угорщини намагається йти в ногу і з сьогоднішнім днем. Місто повинне заробляти гроші не будь-як, а з вигадкою, вважають у мерії. Зараз уже ніхто з шіофокців достеменно не скаже, чому саме тут проводять веселі яєчні фестивалі, адже жодного історичного чи бодай краєзнавчого приводу фахівці у цьому випадку не пригадують. Натомість вам розкажуть бувальщину про розумне яйце і дурну курку, а не навпаки. На запитання допитливих, що, мовляв, було раніше – яйце, чи курка – жителі міста також мають не менш хитромудру відповідь. Звичайно, яйце, кажуть вони. Інакше який сенс влаштовувати бучні ярмарки в їхньому місті і навіть намагатись перевершити кулінарні рекорди Гіннеса.
Йожеф Ковач, член національної спілки виробників яєць, уродженець Шіофоку, пояснив це так: «У 1999 році ми з колегами думали про те, як би залучити до міських заходів ширшу публіку. Це стало можливим через три роки, коли Шіофок із курортної столиці перетворився ще й на кулінарну, і ми започаткували в себе оригінальний яєчний фестиваль».
Проводять його цілою громадою щороку в погожі дні бабиного літа. Домовляються з начальством центральної залізниці про надання знижок пасажирам на період фестивалю. У самому місті споруджують шатра, бронюють готельні номери, прибирають парки, вулиці і сквери. Організаційний комітет зазвичай розраховує на 50 тисяч відвідувачів, а насправді буває і набагато більше. Для міського бюджету це додаткові надходження та й мешканці мають непоганий приробіток.
Цієї осені окрасою фестивалю була улюблена страва італійця Бонфіні, придворного писаря короля Угорщини Матяша Корвіна доби Ренесансу. Кухарі використали для приготування велетенського приварку 8 тисяч курячих яєць і 2 тисячі перепелиних, 80 кілограмів цибулі, 40 кілограмів грибів і 20 кілограмів очищеної пшениці. Наприкінці до гарячої суміші додали чотири розбиті страусові яйця. Цієї безкоштовної смакоти вистачило аж на 5 тисяч їдців.
(Угорщина – Прага – Київ)
