18 жовтня 1918 року у Львові відбулись збори за участю всіх українських послів австрійського парламенту, представників молодіжних організацій, духовенства Галичини та Буковини. На них обрали Українську Національну Раду, яку очолив Євген Петрушевич. Ця Рада мала представляти інтереси українського народу в Австро-Угорщині, як окремої Української держави. Вона ухвалила рішення про те, щоб усі українські землі, які були під австрійським пануванням, «становили єдину етнографічну цільність, національні меншини мали обрати до Української Національної Ради своїх делегатів». Невдовзі Рада мала ухвалити конституцію нової держави, а також обговорювалось питання щодо злуки галицьких земель з Наддніпрянщиною. За визначенням істориків, рішення Української Національної Ради стало початком проголошення ЗУНР.
Польща планувала 1 листопада перебрати владу в Галичині
Першим кроком Української Національної Ради стало те, що вона перебазувала до Львова легіон Українських січових стрільців.
31 жовтня 1918 року Рада Міністрів Австрії визнала право українців на їхню самостійність, але на практиці не була визначена територія української держави. Водночас наприкінці жовтня 1918 року у Кракові поляки створили ліквідаційну комісію, перед якою ставилося завдання перебрати владу від Австрії на теренах Галичини, і ці землі мали перейти до Польщі.
Був оприлюднений наказ, що державні органи Галичини зобов’язані виконувати вказівки польської держави. А офіційна передача влади Польщі планувалася 1 листопада 1918 року у Львові. Тоді навколо міста були зосереджені польські війська.
На вулицях Львова велись запеклі бої
У ніч з 31 жовтня на 1 листопада Українська Національна Рада, зокрема Військовий комітет, взяв владу до своїх рук у Львові. Українці захопили усі важливі стратегічні об’єкти – пошту, телеграф, банки, військові казарми, будинок сейму, поліцейський відділок.
А уже зранку 1 листопада було оприлюднене звернення до мешканців Галичини, українського народу. У документі мова йшла про те, що «Волею українського народу утворилася на українських землях Австро-Угорської монархії Українська держава». Найвищою владою нової держави стала Українська Національна Рада, тобто парламент. Відтак українці Австро-Угорської імперії проголосили ЗУНР.
Водночас поляки вважали Західну Україну своєю територією і почалися збройні повстання. Спалахнула українсько-польська війна. Українці не були готові до жорстоких боїв, які велися на вулицях міста. Сотні молодих українців та поляків, які загинули у цій боротьбі поховані на Личаківському цвинтарі. Багатьом з них було по 13-17 років.
Українсько-польська війна у Львові довгий час викликала непорозуміння між обома народами і була гіркою сторінкою в спільній історії сусідніх народів.
Живий ланцюг пам’яті
У листопаді 1918 року український уряд змушений був перебратися в Тернопіль, згодом у Станіслав (нині Івано-Франківськ). Представники уряду вели переговори з лідерами УНР про проголошення Соборної Самостійної України. Акт злуки підписали 22 січня 1919 року, але проіснувала українська держава недовго. Уже в жовтні 1920 року Польща підписала перемир’я з Радянською Росією і обидві держави поділили між собою українські та білоруські землі.
Проголошення у 1918 році Західно-Української Народної Республіки стало новим етапом національно-визвольного руху.
З нагоди відзначення 90-річниці Листопадового чину львівські пластуни під час теренової гри відтворять події того часу біля головної пошти, Ратуші, Цитаделі. На площі Ринок вони вишикуються і утворять написи «1918», «ЗУНР- 90». З нагоди 90-ї річниці ЗУНР львів’яни організують живий ланцюг із запаленими у руках лампадками, а ще пам’ять про загиблих січових стрільців вшанують молитвою на Янівському та Личаківському цвинтарях і у львівських храмах.
(Київ – Прага)
Польща планувала 1 листопада перебрати владу в Галичині
Першим кроком Української Національної Ради стало те, що вона перебазувала до Львова легіон Українських січових стрільців.
31 жовтня 1918 року Рада Міністрів Австрії визнала право українців на їхню самостійність, але на практиці не була визначена територія української держави. Водночас наприкінці жовтня 1918 року у Кракові поляки створили ліквідаційну комісію, перед якою ставилося завдання перебрати владу від Австрії на теренах Галичини, і ці землі мали перейти до Польщі.
Був оприлюднений наказ, що державні органи Галичини зобов’язані виконувати вказівки польської держави. А офіційна передача влади Польщі планувалася 1 листопада 1918 року у Львові. Тоді навколо міста були зосереджені польські війська.
На вулицях Львова велись запеклі бої
У ніч з 31 жовтня на 1 листопада Українська Національна Рада, зокрема Військовий комітет, взяв владу до своїх рук у Львові. Українці захопили усі важливі стратегічні об’єкти – пошту, телеграф, банки, військові казарми, будинок сейму, поліцейський відділок.
А уже зранку 1 листопада було оприлюднене звернення до мешканців Галичини, українського народу. У документі мова йшла про те, що «Волею українського народу утворилася на українських землях Австро-Угорської монархії Українська держава». Найвищою владою нової держави стала Українська Національна Рада, тобто парламент. Відтак українці Австро-Угорської імперії проголосили ЗУНР.
Водночас поляки вважали Західну Україну своєю територією і почалися збройні повстання. Спалахнула українсько-польська війна. Українці не були готові до жорстоких боїв, які велися на вулицях міста. Сотні молодих українців та поляків, які загинули у цій боротьбі поховані на Личаківському цвинтарі. Багатьом з них було по 13-17 років.
Українсько-польська війна у Львові довгий час викликала непорозуміння між обома народами і була гіркою сторінкою в спільній історії сусідніх народів.
Живий ланцюг пам’яті
У листопаді 1918 року український уряд змушений був перебратися в Тернопіль, згодом у Станіслав (нині Івано-Франківськ). Представники уряду вели переговори з лідерами УНР про проголошення Соборної Самостійної України. Акт злуки підписали 22 січня 1919 року, але проіснувала українська держава недовго. Уже в жовтні 1920 року Польща підписала перемир’я з Радянською Росією і обидві держави поділили між собою українські та білоруські землі.
Проголошення у 1918 році Західно-Української Народної Республіки стало новим етапом національно-визвольного руху.
З нагоди відзначення 90-річниці Листопадового чину львівські пластуни під час теренової гри відтворять події того часу біля головної пошти, Ратуші, Цитаделі. На площі Ринок вони вишикуються і утворять написи «1918», «ЗУНР- 90». З нагоди 90-ї річниці ЗУНР львів’яни організують живий ланцюг із запаленими у руках лампадками, а ще пам’ять про загиблих січових стрільців вшанують молитвою на Янівському та Личаківському цвинтарях і у львівських храмах.
(Київ – Прага)
