Яким буде пам’ятник Кобзареві в Івано-Франківську?

Попри те, що пам’ятників Кобзареві на Прикарпатті більше 170, Івано-Франківськ не має повноцінного пам’ятника Тарасові Шевченку. Є лише невелике погруддя при вході у парк культури і відпочинку, що носить його ім’я. За часів незалежності України про це не раз говорили краєзнавці і митці, та розбурхані хвилі розмов розбивалися, коли доходило до коштів. Каже відомий письменник, лауреат Шевченківської премії Степан Пушик.

«Я Шевченка бачив в США, я бачив в усіх містах України. І мені дуже прикро, що єдина залишилася Івано-Франківська область, яка вважається найбільш свідомою, а ми досі не маємо пам’ятника Тарасові Шевченку».

Вибір – за громадою, останнє слово – за журі

Питання про спорудження пам’ятника Кобзареві – вже вкотре – знову було порушене майже одночасно з ідеєю зведення в Івано-Франківську монумента на честь Степана Бандери до 100-річчя від дня його народження. Одночасно два будівництва місто не осилило б. Почали з того, що прив’язане до дати. І почали не вельми вдало: через конфлікти навколо місця і самого проекту пам'ятника провідникові ОУН початок будівництва затягнувся. Серед докорів – не радилися з громадою. Щоб уникнути цього з пам'ятником Тарасові Шевченку, конкурсні проекти виставили на громадське ознайомлення. На конкурс подали свої пропозиції художники і творчі колективи зі Львова – Василь Ярич, Володимир Чумак, Петро Штаєр, Микола Посікіра, з Дніпропетровська – Степан Жиляк, прикарпатці Володимир Довбенюк, Сергій Полуботько, Василь Вільшук, Богдан Фреїв. Конкурсне журі, до складу якого входять художники, архітектори, краєзнавці, історики, письменники, очолює міський голова Віктор Анушкевичус. За його словами, є певні вимоги до нового пам’ятника.

«Той стереотип, який вибудовувався за Радянського Союзу, має бути поламаний. Ми маємо відійти від старого діда з відвислими вусами, у смушковій шапці. Це приниження нашого Кобзаря. Хотів би, щоб Шевченко постав сповнений надій, сподівань, щоб ми бачили оптимістичного Шевченка. І не хотів, щоб це була помпезність».

Хотіли нового, отримали стереотипи

Це вже другий конкурс пам’ятників Т.Шевченку. Перший не вдався. Не надто велике захоплення викликав і цей, на який було подано більше 10 робіт. Власне стереотипи якраз не вдалося поламати у більшості з представлених проектів. Про це під час громадських слухань говорили художники, архітектори. Закидали докори, що при їх створенні використовувалися звичні ходи соцреалізму, що нема такого, на чому хотіло б спинитись око. Звучали слова про відсутність концепцій, брак новизни. Архітектор Олександр Микуляк вважає, що кращим варіантом була б участь у конкурсі не відомих митців, а тих, кому ще нема 20-и.

«Просто в них стереотипів нема наших. Зашорені всі – по собі знаємо. А молоді – вони розкуті, вони не мають того багажу дурного, який в нас є».

Повернення суперечок, де пам’ятнику стояти

Історія повторюється: як і з пам’ятником Степанові Бандері, у франківців нема одностайності щодо місця знаходження нового пам’ятника Кобзареві. Три місяці тому в Івано-Франківську відбулися громадські слухання. Більшість голосів було віддано на користь парку культури і відпочинку. Але і тих, хто вважає це місце невдалим, чимало. Каже голова клубу української інтелігенції ім. Богдана Лепкого Уляна Скальська.

«Тільки не в парку. В центрі міста мусить знайтися місце для Шевченка. В парку хто його там чекає – ворони, гуляки і т.д. А він має бути там, де потрібен його дух великий, де люди збираються».

Остаточного рішення, яким бути пам’ятнику Тарасові Шевченку в Івано-Франківську, комісія не прийняла. Хоча планують спорудити його до 195-річчя від дня народження Кобзаря. Прогнозують ще не одну хвилю дискусій і навколо місця його знаходження, і, можливо, навколо проекту-переможця. Міський голова Віктор Анушкевичус знову висловив побоювання: якщо «заговорювати», де і яким бути пам’ятнику, то його може взагалі не бути.

(Івано-Франківськ – Київ – Прага)