Стрілянини у фільмі «Бандерівець» достатньо. Переважно це запеклі бої на теренах Львівщини між енкаведистами та упівцями. Усі ці факти активісти товариства «Пам’ять» відтворили відповідно до історичних даних. Знімали фільм у містах та селах Львівської області.
У містечку Лопатин Радехівського району є три криниці, у які енкаведисти скидали напівживих чи мертвих упівців. В’язниця в селі Комарно в Городоцькому районі збереглась у тому ж вигляді, в якому була в 1941-1946 роках. Лише через неї пройшли тисячі українців, поляків, вірменів, євреїв, які стали жертвами більшовицького, німецького окупаційних режимів. Тут відбувались масові розстріли людей московськими більшовиками напередодні приходу німецьких військ. Протягом 4 днів, з 24 до 28 червня 1941 року більшовики застрелили 4 тисячі людей. Загалом з 1939 до 1941 були репресовані 1 мільйон 200 тисяч галичан у Західній Україні.
Західна Україна бідна на кількість відеоматеріалів про УПА
Режисер фільму Любомир Горбач зазначив, хоча їхня стрічка — це аматорська робота, але вона є цікавою і розрахована на молодих людей, школярів, яким за допомогою наочних сюжетів буде зрозумілішою важка історія українського народу.
«Західна Україна, де відбувались події, пов’язані з УПА, дуже бідна сьогодні на документальні фільми, музику, кліпи про ці події і героїчні, але показані так, щоб зацікавити молодих людей. У нас виникла думка зняти власними силами фільм, з музикою, боями, сценками битв, щоб молоді було це цікаво. За 17 років незалежності України, люди, які були при владі, мали усі шанси, гроші і можливості відтворити історію так, щоб зацікавити молодих людей», – каже Любомир Горбач.
Онук зіграв роль дідуся
У фільмі відтворена доля упівця Антона Горбача, псевдо «Зуб», який у 23 роки пішов служити у польську армію, де пройшов вишкіл, а як тільки була створена ОУН, в 1938 році під проводом Степана Бандери, одразу став активістом цієї організації. За українську національну ідею він воював до миті смерті, 26 вересня 1945 року, коли під час бою з енкаведистами був смертельно поранений.
Роль свого дідуся Антона зіграв його онук Любомир Горбач: «Усі спогади про дідуся це від баби, вона добре пам’ятає цей час, а в архівах вдалося знайти звіти партійних функціонерів, як вони воюють з упівцями і там фігурує прізвище Антона Горбача, як командира».
Українська держава не вміє шанувати своїх героїв
Дружина Антона Горбача Марія сьогодні пригадує як у переддень смерті чоловік прийшов додому попрощатися з нею і трьома дітьми. Він сказав дружині, що відчуває, як смерть топчеться по його п’ятах. Побратими викрали мертве тіло свого командира і поховали його під березою. Лише з часом жінка дізналась, де її 32-річний чоловік знайшов вічний спочинок.
Ще на початку 90-х були живими сотні воїнів, героїв ОУН –УПА, які могли поділитися з молодими людьми своїми спогадами. Нині таких людей залишилось одиниці і то вже дуже літніх вояків, які й не все пам’ятають.
Любомир Горбач зауважив, що йому шкода, що українська держава не вміє вчасно пошанувати своїх героїв, зберегти пам’ять про них для майбутніх поколінь. А доля більшості упівців може бути основою документального чи художнього фільму.
(Львів – Прага – Київ)
У містечку Лопатин Радехівського району є три криниці, у які енкаведисти скидали напівживих чи мертвих упівців. В’язниця в селі Комарно в Городоцькому районі збереглась у тому ж вигляді, в якому була в 1941-1946 роках. Лише через неї пройшли тисячі українців, поляків, вірменів, євреїв, які стали жертвами більшовицького, німецького окупаційних режимів. Тут відбувались масові розстріли людей московськими більшовиками напередодні приходу німецьких військ. Протягом 4 днів, з 24 до 28 червня 1941 року більшовики застрелили 4 тисячі людей. Загалом з 1939 до 1941 були репресовані 1 мільйон 200 тисяч галичан у Західній Україні.
Західна Україна бідна на кількість відеоматеріалів про УПА
Режисер фільму Любомир Горбач зазначив, хоча їхня стрічка — це аматорська робота, але вона є цікавою і розрахована на молодих людей, школярів, яким за допомогою наочних сюжетів буде зрозумілішою важка історія українського народу.
«Західна Україна, де відбувались події, пов’язані з УПА, дуже бідна сьогодні на документальні фільми, музику, кліпи про ці події і героїчні, але показані так, щоб зацікавити молодих людей. У нас виникла думка зняти власними силами фільм, з музикою, боями, сценками битв, щоб молоді було це цікаво. За 17 років незалежності України, люди, які були при владі, мали усі шанси, гроші і можливості відтворити історію так, щоб зацікавити молодих людей», – каже Любомир Горбач.
Онук зіграв роль дідуся
У фільмі відтворена доля упівця Антона Горбача, псевдо «Зуб», який у 23 роки пішов служити у польську армію, де пройшов вишкіл, а як тільки була створена ОУН, в 1938 році під проводом Степана Бандери, одразу став активістом цієї організації. За українську національну ідею він воював до миті смерті, 26 вересня 1945 року, коли під час бою з енкаведистами був смертельно поранений.
Роль свого дідуся Антона зіграв його онук Любомир Горбач: «Усі спогади про дідуся це від баби, вона добре пам’ятає цей час, а в архівах вдалося знайти звіти партійних функціонерів, як вони воюють з упівцями і там фігурує прізвище Антона Горбача, як командира».
Українська держава не вміє шанувати своїх героїв
Дружина Антона Горбача Марія сьогодні пригадує як у переддень смерті чоловік прийшов додому попрощатися з нею і трьома дітьми. Він сказав дружині, що відчуває, як смерть топчеться по його п’ятах. Побратими викрали мертве тіло свого командира і поховали його під березою. Лише з часом жінка дізналась, де її 32-річний чоловік знайшов вічний спочинок.
Ще на початку 90-х були живими сотні воїнів, героїв ОУН –УПА, які могли поділитися з молодими людьми своїми спогадами. Нині таких людей залишилось одиниці і то вже дуже літніх вояків, які й не все пам’ятають.
Любомир Горбач зауважив, що йому шкода, що українська держава не вміє вчасно пошанувати своїх героїв, зберегти пам’ять про них для майбутніх поколінь. А доля більшості упівців може бути основою документального чи художнього фільму.
(Львів – Прага – Київ)
