Якщо продовжити перелік найгірших показників, то в списку цьогорічного індексу «Репортерів без кордонів», який вимірює свободу слова у 173 країнах в цілому світі, на останньому місці Еритрея, над нею (на 172-му) – Північна Корея, а третій знизу – Туркменистан. Куба – на 169-му місці, а Китай, який приймав літню Олімпіаду, на 167-му.
Щороку «Репортери без кордонів», які оберігають свободу слова в цілому світі і захищають права журналістів, оприлюднюють свій звіт. І цього року далеко позаду залишаються країни Середньої Азії, особливо ті, де тривають воєнні конфлікти.
Керівник азійського відділення «Репортерів без кордонів» Венсан Броссель каже Радіо Свобода, що журналісти в таких країнах конфліктів працюють під тиском з обох сторін.
Броссель, зокрема, згадує журналістів в Афганістані, які працюють під особливим тиском і руху «Талібан», і афганської влади. У цьогорічному індексі «Репортерів без кордонів» Афганістан посідає 156-ту позицію. Ця країна, поряд з Іраком, Пакистаном і Сомалі, далі залишається «чорною зоною» для преси, де журналісти щодня є мішенями для вбивств, викрадень і погроз.
Найгіршим розвитком ситуації зі свободою слова, якщо говорити про терени колишнього СРСР, «Репортери без кордонів» вважають погіршення ситуації на Кавказі, де дві з трьох незалежних країн (Вірменія і Грузія) запроваджували надзвичайний стан. Кілька журналістів стали жертвами війни у Грузії (ця країна посідає 120-ту позицію)
До останньої двадцятки в списку входить і Білорусь – вона на 154-му місці (як остання диктатура в Європі); на 171-му місці – Туркменистан, а трохи кращі показники в Узбекистану (162-й у списку).
Росія, де преса, на думку правозахисників, далі зазнає переслідувань, – на 141-му місці, однак «Репортери без кордонів» роблять висновок, що від часу президентства Дмитра Медведєва ситуація в цій країні дещо покращилася.
Елза Відал, керівник бюро «Репортерів без кордонів», яке займається безпосередньо Європою і колишнім СРСР, сказала Радіо Свобода з приводу ситуації в колишніх радянських республіках: «Імпортування демократії – це не так важливо, щоб побудувати реальну демократію. І необхідно не тільки імпортувати інституції чи закони. Те, чого потребують ці країни, – це бажання втілити свій дух демократії, їхня постійна потреба у тому, щоб мати живе громадянське суспільство».
Україна в списку на 87-му місці. Це поступ у порівнянні з минулим роком, коли вона посідала 92-гу позицію. Однак, окремо про Україну не згадують. А це добра новина.
(Прага – Київ)
Щороку «Репортери без кордонів», які оберігають свободу слова в цілому світі і захищають права журналістів, оприлюднюють свій звіт. І цього року далеко позаду залишаються країни Середньої Азії, особливо ті, де тривають воєнні конфлікти.
Керівник азійського відділення «Репортерів без кордонів» Венсан Броссель каже Радіо Свобода, що журналісти в таких країнах конфліктів працюють під тиском з обох сторін.
Броссель, зокрема, згадує журналістів в Афганістані, які працюють під особливим тиском і руху «Талібан», і афганської влади. У цьогорічному індексі «Репортерів без кордонів» Афганістан посідає 156-ту позицію. Ця країна, поряд з Іраком, Пакистаном і Сомалі, далі залишається «чорною зоною» для преси, де журналісти щодня є мішенями для вбивств, викрадень і погроз.
Найгіршим розвитком ситуації зі свободою слова, якщо говорити про терени колишнього СРСР, «Репортери без кордонів» вважають погіршення ситуації на Кавказі, де дві з трьох незалежних країн (Вірменія і Грузія) запроваджували надзвичайний стан. Кілька журналістів стали жертвами війни у Грузії (ця країна посідає 120-ту позицію)
До останньої двадцятки в списку входить і Білорусь – вона на 154-му місці (як остання диктатура в Європі); на 171-му місці – Туркменистан, а трохи кращі показники в Узбекистану (162-й у списку).
Росія, де преса, на думку правозахисників, далі зазнає переслідувань, – на 141-му місці, однак «Репортери без кордонів» роблять висновок, що від часу президентства Дмитра Медведєва ситуація в цій країні дещо покращилася.
Елза Відал, керівник бюро «Репортерів без кордонів», яке займається безпосередньо Європою і колишнім СРСР, сказала Радіо Свобода з приводу ситуації в колишніх радянських республіках: «Імпортування демократії – це не так важливо, щоб побудувати реальну демократію. І необхідно не тільки імпортувати інституції чи закони. Те, чого потребують ці країни, – це бажання втілити свій дух демократії, їхня постійна потреба у тому, щоб мати живе громадянське суспільство».
Україна в списку на 87-му місці. Це поступ у порівнянні з минулим роком, коли вона посідала 92-гу позицію. Однак, окремо про Україну не згадують. А це добра новина.
(Прага – Київ)
