Іран у минулому неодноразово демонстрував зневагу до резолюцій Ради Безпеки, та й нині демонструє зневагу. Рада Безпеки ООН останнім часом двічі ухвалювала резолюції, вимагаючи від Ісламської республіки припинити програму збагачення урану. Ця програма, як стверджує Міжнародна агенція ООН з атомної енергії (МАГАТЕ), веде Тегеран до створення ядерної зброї. Це суперечить зобов’язанням Ірану як держави, що підписала міжнародну угоду про непоширення ядерної зброї. Але Іран далі розбудовує свою програму збагачення урану.
Як вияв протесту з боку світової спільноти, економічні та політичні санкції, накладені Радою Безпеки на Іран, передбачають цілу низку каральних заходів. Крім того, Ісламська Республіка вважається країною-ізгоєм. Згідно зі списком державного департаменту США, Іран є чільним спонсором міжнародного тероризму.
Але для Тегерана дворічне членство у Раді Безпеки є, мабуть, питанням принциповим і престижним. Адже 1945-го року, коли створювалася Організація Об’єднаних націй, Іран був одним з фундаторів. Він також був тимчасовим членом Ради Безпеки 1955-56-го року. Повернення туди мало б символізувати зростаючу роль Тегерана як регіональної потуги.
Чи має Іран реальні шанси стати тимчасовим членом Ради Безпеки?
На думку оглядачів, на Генеральній Асамблеї навряд чи набереться потрібна більшість голосів для обрання Ірану на місце в єдиному органі ООН, чиї резолюції вважаються обов’язковими до виконання. І тут, звичайно, всі згадують про незадовільний послужний список Тегерана щодо ігнорування резолюцій Ради Безпеки.
Крім того, є ще один, і то справді поважний претендент на місце, передбачене для держави-представниці азійського континенту. Це Японія. Звичайно, її репутації не до порівняння з іранською. Японія від 1956-го року на протязі 18 років була тимчасовим членом Ради Безпеки. Японія - економічний велетень сучасного світу. Вона надає ООН кожен п’ятий долар до бюджету. Крім того, Японія енергійно лобіює своє бажання стати постійним членом Ради Безпеки.
Три роки тому Японія, спільно з Німеччиною, Бразилією та Індією, почала домагатися постійного членства у Раді Безпеки з правом вето. Одначе, зусилля цих країн наштовхуються на опозицію з боку Сполучених Штатів, Китаю та ще трьох держав – регіональних претендентів, Італії, Пакистану і Аргентини.
Як відомо, лише п’ять країн є постійними членами Ради Безпеки з правом вето. Це США, Велика Британія, Франція, Китай і Росія, держави-переможниці у Другій світовій війні.
У європейській групі на два тимчасові крісла в Раді безпеки претендують три країни – Австрія, Ісландія і Туреччина. Очікують, що переможе Туреччина, яку підтримують ісламські держави.
У латиноамериканській групі, поза сумнівами, має виграти Мексика, так само, як в африканській групі – Уганда. Непостійні члени залишаться у Раді Безпеки до кінця наступного року. Це Лівія, Буркіна Фасо, Коста Ріка, Хорватія і В’єтнам.
(Нью-Йорк – Київ – Прага)
Як вияв протесту з боку світової спільноти, економічні та політичні санкції, накладені Радою Безпеки на Іран, передбачають цілу низку каральних заходів. Крім того, Ісламська Республіка вважається країною-ізгоєм. Згідно зі списком державного департаменту США, Іран є чільним спонсором міжнародного тероризму.
Але для Тегерана дворічне членство у Раді Безпеки є, мабуть, питанням принциповим і престижним. Адже 1945-го року, коли створювалася Організація Об’єднаних націй, Іран був одним з фундаторів. Він також був тимчасовим членом Ради Безпеки 1955-56-го року. Повернення туди мало б символізувати зростаючу роль Тегерана як регіональної потуги.
Чи має Іран реальні шанси стати тимчасовим членом Ради Безпеки?
На думку оглядачів, на Генеральній Асамблеї навряд чи набереться потрібна більшість голосів для обрання Ірану на місце в єдиному органі ООН, чиї резолюції вважаються обов’язковими до виконання. І тут, звичайно, всі згадують про незадовільний послужний список Тегерана щодо ігнорування резолюцій Ради Безпеки.
Крім того, є ще один, і то справді поважний претендент на місце, передбачене для держави-представниці азійського континенту. Це Японія. Звичайно, її репутації не до порівняння з іранською. Японія від 1956-го року на протязі 18 років була тимчасовим членом Ради Безпеки. Японія - економічний велетень сучасного світу. Вона надає ООН кожен п’ятий долар до бюджету. Крім того, Японія енергійно лобіює своє бажання стати постійним членом Ради Безпеки.
Три роки тому Японія, спільно з Німеччиною, Бразилією та Індією, почала домагатися постійного членства у Раді Безпеки з правом вето. Одначе, зусилля цих країн наштовхуються на опозицію з боку Сполучених Штатів, Китаю та ще трьох держав – регіональних претендентів, Італії, Пакистану і Аргентини.
Як відомо, лише п’ять країн є постійними членами Ради Безпеки з правом вето. Це США, Велика Британія, Франція, Китай і Росія, держави-переможниці у Другій світовій війні.
У європейській групі на два тимчасові крісла в Раді безпеки претендують три країни – Австрія, Ісландія і Туреччина. Очікують, що переможе Туреччина, яку підтримують ісламські держави.
У латиноамериканській групі, поза сумнівами, має виграти Мексика, так само, як в африканській групі – Уганда. Непостійні члени залишаться у Раді Безпеки до кінця наступного року. Це Лівія, Буркіна Фасо, Коста Ріка, Хорватія і В’єтнам.
(Нью-Йорк – Київ – Прага)
