Історія цієї малої залізниці бере відлік від часів Австро-Угорщини. Влада у Відні турбувалася про розвиток своєї далекої провінції, тому коли австрійські інженери проклали залізницю складним гірським тереном, на її відкриття 23 грудня 1908 року приїхав особисто міністр фінансів Угорщини. Запис про це зберігся в архівах. З того часу вона вірою і правдою слугує закарпатцям, хоча в останні два десятки років протяжність колій невпинно зменшується: з колишніх 120-ти нині залишилося усього 62 кілометри.
Та навіть попри це Боржавська вузькоколійка має значні переваги над своїми «широколійними» сестрами: на ній не використовуються електронні технічні засоби. Все, навіть переведення стрілок базується на механічних важелях, без споживання електроенергії. Замість світлофора, приміром, семафор. Підтримувати вузькоколійку в діючому стані вдається завдяки майстрам-залізничникам, котрі вручну ремонтують, або виточують деталі, що виходять із ладу.
«Вона сполучає три епохи»
Саме тому Боржавська вузькоколійка – неоцінений скарб, яким варто пишатися, переконує історик, завідувач кафедрою туризму Ужгородського національного університету Федір Шандор.
«Унікальність цієї вузькоколійки в тім, що вона сполучає три епохи – Австро-Угорщину, Чехословаччину та радянський період. Крім того, сполучає кілька ландшафтних територій. Ще одна родзинка – уздовж колії можна спостерігати технічний прогрес за ціле століття…», – наголошує Федір Шандор.
А ще Боржавська вузькоколійка – це зручний і екологічно чистий транспорт для густонаселених районів Закарпаття, зазначає спеціаліст Туристично-інформаційного центру Закарпаття Олександр Коваль. За його словами, досвід Польщі, Словаччини переконує, що залізничний транспорт може бути і недорогим, і економічно привабливим.
«За кордоном усе, що можна відремонтувати, – ремонтують. Приміром, в Угорщині діє близько сотні залізничних туристичних маршрутів, пропонують проїхатися туристичними пам’ятками, селами… Використовують будь-яку можливість для приваблення туристів до свого регіону, міста, села. Кожна маленька європейська країна турбується про збереження своєї історії. А у нас спочатку щось нищать, а потім думають – а навіщо це зробили?», – каже Олександр Коваль
Чиновники: «мала залізниця» нерентабельна
Усіх цих переваг на користь збереження Боржавської вузькоколійки не оцінили чиновники з «Укрзалізниці» та діючого українського уряду: нещодавно з’явився документ, яким «малу залізницю» визнано нерентабельною і її планують закрити. Посадовців не цікавить ні факт унікальної історичної цінності, ні привабливе туристичне майбутнє об’єкту. Все визначається лише його сьогоднішньою рентабельністю. Чиновники переконують, що на рік на утримання вузькоколійки треба щонайменше 4 мільйони гривень, але цих грошей вона не заробляє.
Проблему могли б допомогти вирішити приватні інвестори. Депутати кількох районів, громадськість населених пунктів, через які проходить вузькоколійка, звернулися вже до численних інстанцій, до вітчизняних та закордонних інвесторів із проханням допомогти врятувати залізницю. Кажуть, поки що в своїх спробах порятунку вперлися в глуху стіну – українське законодавство не передбачає передачу подібних об’єктів у приватні руки, тому об’єкту загрожує закриття.
(Ужгород – Київ – Прага)
Та навіть попри це Боржавська вузькоколійка має значні переваги над своїми «широколійними» сестрами: на ній не використовуються електронні технічні засоби. Все, навіть переведення стрілок базується на механічних важелях, без споживання електроенергії. Замість світлофора, приміром, семафор. Підтримувати вузькоколійку в діючому стані вдається завдяки майстрам-залізничникам, котрі вручну ремонтують, або виточують деталі, що виходять із ладу.
«Вона сполучає три епохи»
Саме тому Боржавська вузькоколійка – неоцінений скарб, яким варто пишатися, переконує історик, завідувач кафедрою туризму Ужгородського національного університету Федір Шандор.
«Унікальність цієї вузькоколійки в тім, що вона сполучає три епохи – Австро-Угорщину, Чехословаччину та радянський період. Крім того, сполучає кілька ландшафтних територій. Ще одна родзинка – уздовж колії можна спостерігати технічний прогрес за ціле століття…», – наголошує Федір Шандор.
А ще Боржавська вузькоколійка – це зручний і екологічно чистий транспорт для густонаселених районів Закарпаття, зазначає спеціаліст Туристично-інформаційного центру Закарпаття Олександр Коваль. За його словами, досвід Польщі, Словаччини переконує, що залізничний транспорт може бути і недорогим, і економічно привабливим.
«За кордоном усе, що можна відремонтувати, – ремонтують. Приміром, в Угорщині діє близько сотні залізничних туристичних маршрутів, пропонують проїхатися туристичними пам’ятками, селами… Використовують будь-яку можливість для приваблення туристів до свого регіону, міста, села. Кожна маленька європейська країна турбується про збереження своєї історії. А у нас спочатку щось нищать, а потім думають – а навіщо це зробили?», – каже Олександр Коваль
Чиновники: «мала залізниця» нерентабельна
Усіх цих переваг на користь збереження Боржавської вузькоколійки не оцінили чиновники з «Укрзалізниці» та діючого українського уряду: нещодавно з’явився документ, яким «малу залізницю» визнано нерентабельною і її планують закрити. Посадовців не цікавить ні факт унікальної історичної цінності, ні привабливе туристичне майбутнє об’єкту. Все визначається лише його сьогоднішньою рентабельністю. Чиновники переконують, що на рік на утримання вузькоколійки треба щонайменше 4 мільйони гривень, але цих грошей вона не заробляє.
Проблему могли б допомогти вирішити приватні інвестори. Депутати кількох районів, громадськість населених пунктів, через які проходить вузькоколійка, звернулися вже до численних інстанцій, до вітчизняних та закордонних інвесторів із проханням допомогти врятувати залізницю. Кажуть, поки що в своїх спробах порятунку вперлися в глуху стіну – українське законодавство не передбачає передачу подібних об’єктів у приватні руки, тому об’єкту загрожує закриття.
(Ужгород – Київ – Прага)
