Сільському зеленому туризмові на Прикарпатті офіційно 10 років – із часу, коли його організатори об’єдналися у спілку. Хоча послуги гостинності дехто надавав і значно раніше.
Зараз кількість зареєстрованих садиб сягає півтисячі. Особливо багато їх на Яремчанщині.
Учасники семінару, а насамперед це представники молодіжних центрів праці з усіх областей, зможуть ознайомитися з досвідом діяльності господарств у Яремчі, Татарові, Косові, Надвірнянщині, побувають на гірськолижному курорті «Буковель».
Хоча важко назвати точну цифру, скільки саме молоді зайнято у цій сфері, каже керівник Івано-Франківського молодіжного центру праці Леся Аронець: «Хочемо представити розвиток туризму і зайнятість молоді в гірських сільських районах і їхнє залучення до підприємницької діяльності. Але от відслідковування, чи це тільки молоді люди, ніхто не веде, тому що, як правило, це сімейний бізнес».
Із працевлаштуванням у гірських селах проблеми були завжди. Навіть існувала своєрідна «спеціалізація»: хтось возив у Росію яблука на продаж, хтось їздив на збирання буряків, перегінські люди славилися як добрі лісоруби, косівські робили і продавали гуцульські сувеніри. Виїжджають на заробітки і зараз, молодь утікає з села.
Замість заробітчанства – праця вдома
Спинити цей процес може розвиток приватних садиб – потенційне місце праці не лише власника. Народні промисли – ліжникарство, писанкарство, різьбярство – якщо допоможуть із реалізацією продукції, теж могли б стати формою заробітку.
Третій рік родина Макійчуків із Ворохти займається організацією подорожей Карпатами: влітку на квадроциклах чи пішими походами, взимку – на снігоходах. Це родинний бізнес, і з ним пов’язують і майбутнє дітей, каже Галина Макійчук: «Це має велику перспективу. Наша донька хоче займатися туризмом. І тому ми підготовляємо, робимо для дітей таку основу в туризмі».
12 років у туристичному бізнесі Оксана Довгун із Косова.Певний час здавали дві кімнати туристам. Тепер добудували нове приміщення, розширюються, бо дві доньки виросли, для них це буде місце роботи: «У доньки друга вища освіта – міжнародний туризм, економіка і право. Наскільки можливо, всі працюємо. Це є майбутнє нашого краю, це пріоритетний напрямок розвитку нашої економіки».
Інститут туризму Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, який відзначив 5-річчя, орієнтується насамперед на підготовку фахівців для сільського зеленого туризму. Спеціалістів для туристичної галузі готують і інші прикарпатські навчальні заклади.
Щороку випускників понад півтисячі, а турфірм не набереться й півсотні. Тож підприємництво на селі – як вихід для багатьох. Із розвитком зеленого туризму потрібні будуть і бухгалтери, і економісти, і юристи, і менеджери.
(Івано-Франківськ – Прага – Київ)
Зараз кількість зареєстрованих садиб сягає півтисячі. Особливо багато їх на Яремчанщині.
Учасники семінару, а насамперед це представники молодіжних центрів праці з усіх областей, зможуть ознайомитися з досвідом діяльності господарств у Яремчі, Татарові, Косові, Надвірнянщині, побувають на гірськолижному курорті «Буковель».
Хоча важко назвати точну цифру, скільки саме молоді зайнято у цій сфері, каже керівник Івано-Франківського молодіжного центру праці Леся Аронець: «Хочемо представити розвиток туризму і зайнятість молоді в гірських сільських районах і їхнє залучення до підприємницької діяльності. Але от відслідковування, чи це тільки молоді люди, ніхто не веде, тому що, як правило, це сімейний бізнес».
Із працевлаштуванням у гірських селах проблеми були завжди. Навіть існувала своєрідна «спеціалізація»: хтось возив у Росію яблука на продаж, хтось їздив на збирання буряків, перегінські люди славилися як добрі лісоруби, косівські робили і продавали гуцульські сувеніри. Виїжджають на заробітки і зараз, молодь утікає з села.
Замість заробітчанства – праця вдома
Спинити цей процес може розвиток приватних садиб – потенційне місце праці не лише власника. Народні промисли – ліжникарство, писанкарство, різьбярство – якщо допоможуть із реалізацією продукції, теж могли б стати формою заробітку.
Третій рік родина Макійчуків із Ворохти займається організацією подорожей Карпатами: влітку на квадроциклах чи пішими походами, взимку – на снігоходах. Це родинний бізнес, і з ним пов’язують і майбутнє дітей, каже Галина Макійчук: «Це має велику перспективу. Наша донька хоче займатися туризмом. І тому ми підготовляємо, робимо для дітей таку основу в туризмі».
12 років у туристичному бізнесі Оксана Довгун із Косова.Певний час здавали дві кімнати туристам. Тепер добудували нове приміщення, розширюються, бо дві доньки виросли, для них це буде місце роботи: «У доньки друга вища освіта – міжнародний туризм, економіка і право. Наскільки можливо, всі працюємо. Це є майбутнє нашого краю, це пріоритетний напрямок розвитку нашої економіки».
Інститут туризму Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, який відзначив 5-річчя, орієнтується насамперед на підготовку фахівців для сільського зеленого туризму. Спеціалістів для туристичної галузі готують і інші прикарпатські навчальні заклади.
Щороку випускників понад півтисячі, а турфірм не набереться й півсотні. Тож підприємництво на селі – як вихід для багатьох. Із розвитком зеленого туризму потрібні будуть і бухгалтери, і економісти, і юристи, і менеджери.
(Івано-Франківськ – Прага – Київ)
