У цьому щорічному звіті «Трансперенсі Інтернешнел» ідеться про прямий зв’язок між корупцією і бідністю у світі: найвищі рівні корупції у тих країнах, де панує відсталість і злидні. Міжнародна організація боротьби з корупцією попереджає, що загрозливий рівень корупції у низці країн світу з низькими доходам може призвести до краху програм боротьби з бідністю.
«Трансперенсі Інтернешнел» називає серед країн із найвищим рівнем корупції Сомалі, М’янму, Ірак, Гаїті й Афганістан. А серед країн із найнижчим рівнем корупції в цьому звіті названі Данія, Швеція й Нова Зеландія.
Експерти вважають, що однією з головних проблем у так званих «багатих країнах» є недостатність контролю за приватним сектором і слабке протистояння спекулятивним операціям у фінансовому секторі.
У згаданому звіті також йдеться про відсутність суттєвих успіхів у подоланні корупції в Росії та Україні. «Трансперенсі Інтернешнел» переконана, що боротьба з корупцією потребує сьогодні об’єднання сил «законодавців у парламентах із державним судочинством, незалежними засобами інформації і сильним громадянським суспільством».
В Україні не спостерігається позитивних зрушень у боротьбі з корупцією
У звіті «Трансперенсі Інтернешел» відзначено, що Україна має низький рейтинг боротьби з корупцією і ситуація в цій державі погіршується. Подібна ситуація з корупцією, як стверджує цей звіт, і в Росії та низці інших пострадянських країн.
Серед причин погіршення ситуації з корупцією в Україні представниця «Трансперенсі Інтернешнел» Робін Годесс називає розрив між обіцянками уряду боротися з корупцією і реальними заходами проти цього зла. У таких країнах, як Україна, на думку Годесс, багато залежить від взаємодії громадськості, бізнесу і влади. Якщо немає довір’я громадян до судової системи, до керівництва країни, то важко вести мову про успіхи у боротьбі з корупцією.
Просування на шляху подолання цього суспільного зла може бути, на думку представниці «Трансперенсі Інтернешнел», лише за системного підходу до боротьби з корупцією в державі, рівності всіх громадян перед законом, і не лише пересічних, але й так званих «важливих персон».
У 2007 році Україна посідала 118-те місце за рівнем корупції у світі серед 180 досліджених «Трансперенсі Інтернешнел» країн світу. Сьогодні Україна опинилася у цьому списку вже на 134-му місці, разом із Нікарагуа, Пакистаном і Коморськими островами.
І якщо Індекс сприйняття корупції серед українців був у 2007 році 2,8, то у 2008 році він становить 2,5 за шкалою, де 10 означає повну відсутність корупції, а 0 – теоретично найгірший показник.
Суттєвих успіхів у боротьбі з корупцією в Україні, за висновками «Трансперенсі Інтернешнел», не відбувається, а скоріше навпаки – спостерігається «сповзання до гіршої ситуації».
Найстрашніша корупція – політична, як руйнує суспільство і державу
Ситуацію зі станом корупції в Україні порівнюють із ситуацією в Росії, яка перебуває у цьогорічному звіті на 147-му місці з Індексом сприйняття корупції у 2,1. «Трансперенсі Інтернешнел» вважає, що корупція у цих країнах має «системний характер».
Нещодавно російські експерти з Інституту національної стратегії підрахували, що річний корупційний оборот у Росії становить понад 480 мільярдів доларів США. Це приблизно третина валового внутрішнього продукту Російської Федерації за 2007 рік.
Серед трьох основних різновидів корупції в цих країнах – політичної, побутової і професійної – найнебезпечнішою називають політичну корупцію, яка дає дах усім іншим формам корупції, торгуючи владними інтересами в особистих цілях.
Сьогодні в Україні терміни «політична корупція» і «державна зрада» присутні в низці офіційних політичних заяв різних партій і блоків. Наприклад, секретар РНБО Раїса Богатирьова заявила, що «ми можемо вести мову про те, що внутрішня політична криза в Україні поставила свій діагноз: дистрофія політичної системи». На думку Богатирьової, «політична корупція» є однією з головних загроз суверенітетові України.
Самі депутати Верховної Ради України оперують цифрами щодо корупційної вартості місця у списку тієї чи іншої політичної сили – від 2 до 10 мільйонів доларів, вартості просування того чи іншого законопроекту – 200–300 тисяч доларів і таке інше. Пропозиції ж про внесення до закону про боротьбу з корупцією поняття «політична корупція» досі залишаються пропозиціями.
Самі депутати Верховної Ради кажуть про існування злочинного кола «влада-гроші-влада», але про подолання цього зла в Україні сьогодні не йдеться.
Тому у цьогорічному звіті «Трансперенсі Інтернешнел» нагадано про важливість системних заходів у боротьбі з корупцією, подолання негативів владної системи тієї чи іншої країни, налагодження справедливого судочинства і створення широкого громадського несприйняття корупції і різних різновидів хабарництва, які руйнують суспільство зсередини.
(Прага – Київ)
«Трансперенсі Інтернешнел» називає серед країн із найвищим рівнем корупції Сомалі, М’янму, Ірак, Гаїті й Афганістан. А серед країн із найнижчим рівнем корупції в цьому звіті названі Данія, Швеція й Нова Зеландія.
Експерти вважають, що однією з головних проблем у так званих «багатих країнах» є недостатність контролю за приватним сектором і слабке протистояння спекулятивним операціям у фінансовому секторі.
У згаданому звіті також йдеться про відсутність суттєвих успіхів у подоланні корупції в Росії та Україні. «Трансперенсі Інтернешнел» переконана, що боротьба з корупцією потребує сьогодні об’єднання сил «законодавців у парламентах із державним судочинством, незалежними засобами інформації і сильним громадянським суспільством».
В Україні не спостерігається позитивних зрушень у боротьбі з корупцією
У звіті «Трансперенсі Інтернешел» відзначено, що Україна має низький рейтинг боротьби з корупцією і ситуація в цій державі погіршується. Подібна ситуація з корупцією, як стверджує цей звіт, і в Росії та низці інших пострадянських країн.
Серед причин погіршення ситуації з корупцією в Україні представниця «Трансперенсі Інтернешнел» Робін Годесс називає розрив між обіцянками уряду боротися з корупцією і реальними заходами проти цього зла. У таких країнах, як Україна, на думку Годесс, багато залежить від взаємодії громадськості, бізнесу і влади. Якщо немає довір’я громадян до судової системи, до керівництва країни, то важко вести мову про успіхи у боротьбі з корупцією.
Просування на шляху подолання цього суспільного зла може бути, на думку представниці «Трансперенсі Інтернешнел», лише за системного підходу до боротьби з корупцією в державі, рівності всіх громадян перед законом, і не лише пересічних, але й так званих «важливих персон».
У 2007 році Україна посідала 118-те місце за рівнем корупції у світі серед 180 досліджених «Трансперенсі Інтернешнел» країн світу. Сьогодні Україна опинилася у цьому списку вже на 134-му місці, разом із Нікарагуа, Пакистаном і Коморськими островами.
І якщо Індекс сприйняття корупції серед українців був у 2007 році 2,8, то у 2008 році він становить 2,5 за шкалою, де 10 означає повну відсутність корупції, а 0 – теоретично найгірший показник.
Суттєвих успіхів у боротьбі з корупцією в Україні, за висновками «Трансперенсі Інтернешнел», не відбувається, а скоріше навпаки – спостерігається «сповзання до гіршої ситуації».
Найстрашніша корупція – політична, як руйнує суспільство і державу
Ситуацію зі станом корупції в Україні порівнюють із ситуацією в Росії, яка перебуває у цьогорічному звіті на 147-му місці з Індексом сприйняття корупції у 2,1. «Трансперенсі Інтернешнел» вважає, що корупція у цих країнах має «системний характер».
Нещодавно російські експерти з Інституту національної стратегії підрахували, що річний корупційний оборот у Росії становить понад 480 мільярдів доларів США. Це приблизно третина валового внутрішнього продукту Російської Федерації за 2007 рік.
Серед трьох основних різновидів корупції в цих країнах – політичної, побутової і професійної – найнебезпечнішою називають політичну корупцію, яка дає дах усім іншим формам корупції, торгуючи владними інтересами в особистих цілях.
Сьогодні в Україні терміни «політична корупція» і «державна зрада» присутні в низці офіційних політичних заяв різних партій і блоків. Наприклад, секретар РНБО Раїса Богатирьова заявила, що «ми можемо вести мову про те, що внутрішня політична криза в Україні поставила свій діагноз: дистрофія політичної системи». На думку Богатирьової, «політична корупція» є однією з головних загроз суверенітетові України.
Самі депутати Верховної Ради України оперують цифрами щодо корупційної вартості місця у списку тієї чи іншої політичної сили – від 2 до 10 мільйонів доларів, вартості просування того чи іншого законопроекту – 200–300 тисяч доларів і таке інше. Пропозиції ж про внесення до закону про боротьбу з корупцією поняття «політична корупція» досі залишаються пропозиціями.
Самі депутати Верховної Ради кажуть про існування злочинного кола «влада-гроші-влада», але про подолання цього зла в Україні сьогодні не йдеться.
Тому у цьогорічному звіті «Трансперенсі Інтернешнел» нагадано про важливість системних заходів у боротьбі з корупцією, подолання негативів владної системи тієї чи іншої країни, налагодження справедливого судочинства і створення широкого громадського несприйняття корупції і різних різновидів хабарництва, які руйнують суспільство зсередини.
(Прага – Київ)
