Найболючіші проблеми діаспорних українців
Українською діаспорою називають всіх етнічних українців, які мешкають поза політичними кордонами своєї історичної батьківщини, але не втратили з нею духовні зв'язки. Близько 5 млн. українців мешкають у Росії - більше половини з них проживають на Кубані, 800 тисяч - у Тюменській області. Микола Баранюк, один із засновників української громади в Санкт-Петербурзі, скаржиться, що крім однієї малотиражної газети, що видається коштом діаспори, українці Росії не мають можливості навчати дітей рідною мовою, читати книжки українською мовою. «Немає зараз українських шкіл. Влада практично не допомагає. Лише виділяють невеликі кошти на Шевченківські вечори через Будинок національних культур. Ми провели дуже гарні 3 фестивалі «Українська весна в Петербурзі» В основному, проведенням подібних заходів займається український клуб».
Півмільйона осіб налічує українська громада Португалії, говорить один з її засновників Богдан Безкоровайний. Найбільше проблем, які мають етнічні українці на Піренеях, переважно економічного характеру. «У Португалії зараз погіршилася ситуація з роботою. Багато українців переїхали до інших країн, зокрема, в Іспанію. Найбільші проблеми мають люди, які не мають легального статусу в країні. У них виникають проблеми і з медичним страхування, і з роботою. Біда в Португалії у тому, що резиденції потрібно очікувати 5 років на відміну від Іспанії, де цей термін триває лише 2 роки. Звичайно, що люди намагаються взяти й житло в кредит».
На останню чверть 19 ст. припадає початок масової еміграції українців
Перша хвиля української еміграції почалася наприкінці ХІХ - початку ХХ століття, розповідає історик Сергій Кот. Це були перші заробітчани із західних областей до Канади, Сполучених Штатів Америки. Там вони освоювали нові землі та працювали на шахтах. «Праця та здібності до господарства наших людей показали, що переживши всі труднощі, вони там укоренилися». Друга хвиля еміграції, говорить Сергій Кот, була пов’язана з визвольними змаганнями, коли велика кількість українців була змушена з політичних мотивів покинути територію України. «Сотні тисяч українців, які не бажали залишатися під радянською владою, опинилися в багатьох країнах Європи в першу чергу. Багато хто виїхав через Європу до Латинської Америки та Австралії. За різними підрахунками, лише за роки Незалежності України емігрувало близько 5 млн. людей».
Завдання та досягнення української діаспори
Зберегти свої корені, мову, культуру, не розчинитися в іншому середовищі, відчути рідне плече - такі завдання ставила перед собою українська діаспора по всьому світу, каже директор Української служби Радіо Свобода Ірина Халупа. У 1967 році вона із батьками переїхала до США, де стала членом української громади. «Ми вивчали українську культуру, історію, звичай. У нас були спортивні команди. Більшість українців жили в своєму маленькому українському світі. Звичайно, мали своїх друзів і роботу. Українці намагалися впливати на громадську і політичну думку цієї країни, де вони жили. Наприклад, Український Конгресовий Комітет Америки дуже сильно працював, щоб у Вашингтоні знали, що Україна – поневолена нація, під комуністичним режимом, сотні українських дисидентів перебувають у концтаборах. Українці також намагалися організувати кафедри українських студій у різних університетах. І найбільшим досягненням є те, що в найкращому і найпрестижнішому американському університеті Гарварді існує кафедра українських студій».
Роль і значення діаспори зменшуються з кожним поколінням
У здобутті незалежності України, її просуванні у світі діаспора відіграла неоціненну роль, вважає дипломат, колишній посол України у Сполучених Штатах Юрій Щербак. А зараз її функції змінилися. «Діаспора з часом змінюється і вона уже не та, яка була раніше. Старше покоління відходить. Нове покоління більш американізоване, канонізоване. І нова діаспора, яка прибула з України, ні політичними, ні національними питаннями не займається. Тому роль і значення діаспори зменшилися, оскільки існує офіційна Україна, офіційні представники, офіційні дипломатичні представництва».
Українська діаспора, особливо у США чи Канаді, живе у своєму замкненому світі і доволі слабко розбирається у сьогоднішніх подіях, що відбуваються на її історичній батьківщині, вважає художник і письменник Лесь Подерв’янський, який мав нагоду тривалий час спілкуватися із закордонними українцями. «У діаспорі є дуже пристойні люди – університетська професура, але це одиниці, «сотні тисяч із мільйонів». Вони самі собі побудували таку Україну, якої насправді не існує. Адже Україна, яка існує насправді, з усіма її перевагами та вадами, їх не влаштовує, тому що вона реальна».
За словами Президента Світового конгресу українців Аскольда Лозинського, майже 20 млн. етнічних українців розпорошені по різних державах світу, а це трохи менше половини української нації.
Глас народу:
Українською діаспорою називають всіх етнічних українців, які мешкають поза політичними кордонами своєї історичної батьківщини, але не втратили з нею духовні зв'язки. Близько 5 млн. українців мешкають у Росії - більше половини з них проживають на Кубані, 800 тисяч - у Тюменській області. Микола Баранюк, один із засновників української громади в Санкт-Петербурзі, скаржиться, що крім однієї малотиражної газети, що видається коштом діаспори, українці Росії не мають можливості навчати дітей рідною мовою, читати книжки українською мовою. «Немає зараз українських шкіл. Влада практично не допомагає. Лише виділяють невеликі кошти на Шевченківські вечори через Будинок національних культур. Ми провели дуже гарні 3 фестивалі «Українська весна в Петербурзі» В основному, проведенням подібних заходів займається український клуб».
Півмільйона осіб налічує українська громада Португалії, говорить один з її засновників Богдан Безкоровайний. Найбільше проблем, які мають етнічні українці на Піренеях, переважно економічного характеру. «У Португалії зараз погіршилася ситуація з роботою. Багато українців переїхали до інших країн, зокрема, в Іспанію. Найбільші проблеми мають люди, які не мають легального статусу в країні. У них виникають проблеми і з медичним страхування, і з роботою. Біда в Португалії у тому, що резиденції потрібно очікувати 5 років на відміну від Іспанії, де цей термін триває лише 2 роки. Звичайно, що люди намагаються взяти й житло в кредит».
На останню чверть 19 ст. припадає початок масової еміграції українців
Перша хвиля української еміграції почалася наприкінці ХІХ - початку ХХ століття, розповідає історик Сергій Кот. Це були перші заробітчани із західних областей до Канади, Сполучених Штатів Америки. Там вони освоювали нові землі та працювали на шахтах. «Праця та здібності до господарства наших людей показали, що переживши всі труднощі, вони там укоренилися». Друга хвиля еміграції, говорить Сергій Кот, була пов’язана з визвольними змаганнями, коли велика кількість українців була змушена з політичних мотивів покинути територію України. «Сотні тисяч українців, які не бажали залишатися під радянською владою, опинилися в багатьох країнах Європи в першу чергу. Багато хто виїхав через Європу до Латинської Америки та Австралії. За різними підрахунками, лише за роки Незалежності України емігрувало близько 5 млн. людей».
Завдання та досягнення української діаспори
Зберегти свої корені, мову, культуру, не розчинитися в іншому середовищі, відчути рідне плече - такі завдання ставила перед собою українська діаспора по всьому світу, каже директор Української служби Радіо Свобода Ірина Халупа. У 1967 році вона із батьками переїхала до США, де стала членом української громади. «Ми вивчали українську культуру, історію, звичай. У нас були спортивні команди. Більшість українців жили в своєму маленькому українському світі. Звичайно, мали своїх друзів і роботу. Українці намагалися впливати на громадську і політичну думку цієї країни, де вони жили. Наприклад, Український Конгресовий Комітет Америки дуже сильно працював, щоб у Вашингтоні знали, що Україна – поневолена нація, під комуністичним режимом, сотні українських дисидентів перебувають у концтаборах. Українці також намагалися організувати кафедри українських студій у різних університетах. І найбільшим досягненням є те, що в найкращому і найпрестижнішому американському університеті Гарварді існує кафедра українських студій».
Роль і значення діаспори зменшуються з кожним поколінням
У здобутті незалежності України, її просуванні у світі діаспора відіграла неоціненну роль, вважає дипломат, колишній посол України у Сполучених Штатах Юрій Щербак. А зараз її функції змінилися. «Діаспора з часом змінюється і вона уже не та, яка була раніше. Старше покоління відходить. Нове покоління більш американізоване, канонізоване. І нова діаспора, яка прибула з України, ні політичними, ні національними питаннями не займається. Тому роль і значення діаспори зменшилися, оскільки існує офіційна Україна, офіційні представники, офіційні дипломатичні представництва».
Українська діаспора, особливо у США чи Канаді, живе у своєму замкненому світі і доволі слабко розбирається у сьогоднішніх подіях, що відбуваються на її історичній батьківщині, вважає художник і письменник Лесь Подерв’янський, який мав нагоду тривалий час спілкуватися із закордонними українцями. «У діаспорі є дуже пристойні люди – університетська професура, але це одиниці, «сотні тисяч із мільйонів». Вони самі собі побудували таку Україну, якої насправді не існує. Адже Україна, яка існує насправді, з усіма її перевагами та вадами, їх не влаштовує, тому що вона реальна».
За словами Президента Світового конгресу українців Аскольда Лозинського, майже 20 млн. етнічних українців розпорошені по різних державах світу, а це трохи менше половини української нації.
Глас народу:
| В яких країнах є українська діаспора? Чи налагоджені зв’язки між Україною і закордонними українцями? | |
 | Віктор, юрист: Найбільш поширена діаспора в Канаді, друга за величиною – американська, яка цікавиться українським суспільством, бере участь у розвитку нашої держави і підтримує культурні зв’язки. А от для українців, які мешкають тут, на жаль, все це нічого не означає. |
 | Ліля, вчитель: В Канаді є, у Франції є, в Австралії. Українці, що живуть в діаспорі, мабуть, більші патріоти України, аніж місцеві жителі. Діаспорні українці підтримують зв’язки та приїздять на рідну землю, якщо є родичі. |
 | Василь, інженер-механік: Канада, США, Аргентина – осередки української діаспори. Я знаю, що всі вони намагаються підтримувати зв’язки з українцями, які мешкають тут, і їм завжди цікаво, що відбувається на Україні. |
 | Алла, культуролог: Я щодня спілкуюся з українською діаспорою і знаю, що це дуже гарні люди, які приїздять вшановувати Тараса Шевченка. |
 | Олександр, економіст: Діаспора є в Канаді, США, Португалії, Іспанії. У нас є люди, які шанують культурну та історичну спадщину, але в діаспорі їх більше, хоча людей там живе менше. |
