Російський газовий монополіст «Газпром» знову запропонував Україні передати українську трубу в управління міжнародному газотранспортному консорціуму. Про це написала у середу газета «Коммерсант», посилаючись на джерела в російській енергетичній компанії. Це ж видання пише, що в уряді однозначної відповіді «Газпрому» поки не дали, бо ще протягом місяця будуть вивчати питання. А на Банковій цю відповідь уже знають. Минулого тижня заступник голови Секретаріату Президента Андрій Кислинський заявив, що Тимошенко обов’язково погодиться на створення консорціуму. Це вписується у сценарій, як Прем’єр нібито «заручається підтримкою Кремля на наступних президентських виборах».
Зі свого боку соратники Тимошенко нагадують, що українську трубу нікому віддавати не можна – ні в управління, ні тим паче у власність за українськими ж законами. Це переважною більшістю голосів заборонила робити Верховна Рада минулого року, а за таку заборону агітували самі ж бютівці. Натомість український уряд знову пропонує Росії взяти участь у будівництві газопроводу Богородчани-Ужгород.
«Це той газопровід, який з мінімальними затратами, скажімо, 500 мільйонів доларів, може збільшити пропускну здатність російського газу до Європи як мінімум на 20 мільярдів метрів кубічних газу. Це найбільш ефективні капіталовкладення», – каже Радіо Свобода радник Прем’єра з енергетичних питань, бютівець Олекса Гудима.
Ідея слушна, але Росія вже не раз відмовлялася від цього проекту і тепер навряд чи відповідь буде іншою, зауважує директор енергетичних програм Центру імені Разумкова Володимир Саприкін.
«Росія вважає, що їй це невигідно, виходячи з незначних масштабів цього проекту. Порівняно з передачею усієї газотранспортної системи України «Газпрому» це дійсно проект занадто малий», - говорить експерт.
Володимир Саприкін до цього додає, що звинувачення уряду в тому, що він планує поділитися українською трубою з росіянами, виглядають не більше ніж плітками.
Росія змінила політику щодо української труби?
Консорціум з Росією не має майбутнього не через українські закони, а через те, що нині змінилася політика Москви, вважає президент Центру енергетичних досліджень, колишній речник «Нафтогазу» Костянтин Бородін.
«Газпром почав реалізувати після перемоги Помаранчевої революції маршрути по обходу України іншими, альтернативними газопроводами. Це цілком нормально і закономірно. У тій же мірі, як Україна зацікавлена диверсифікувати джерела надходження газу, в тій же мірі Росія зацікавлена диферсифікувати маршрути його експорту», - каже Радіо Свобода пан Бородін.
Ідея створення міжнародного газотранспортного консорціуму з управління українською мережею виникла 2002 року, під час зустрічі тодішніх лідерів України, Росії і Німеччини Леоніда Кучми, Ґерхарда Шредера і Володимира Путіна. А наступного року на паритетних засадах український «Нафтогаз» і російський «Газпром» створили товариство з однойменною назвою.
«Міжнародний консорціум з управління українською газотранспортною системою» з часів Кучми ніхто не чіпав
Пікантним є те, що хоча проект ніколи не реалізували, це підприємство існує ще й досі. «Воно не займається практично нічим. Може, якісь пишуть звіти. Я намагався навіть запит подати, що вже треба це підприємство ліквідувати», - розповідає Олекса Гудима. - «Але потім навіть я зрозумів, що деколи, особливо під час загострення стосунків між Росією і цілим світом, краще нехай воно пише звіти, ніж зараз зачіпати. Україна зараз щось зробить, а росіяни образяться і скажуть, що ми проти співпраці».
За даними радника Прем’єра Олекси Гудими, у штаті підприємства, яке колись створювали для управління українською трубою, працює близько 20 осіб й той самий виконавчий директор. Відтоді в Україні змінився і Президент, і не один Прем’єр.
Для чого ж Україні потрібна така структура і на які гроші вона все ще існує? Радіо Свобода звернулося до співзасновника цього товариства – компанії «Нафтогаз України», але там від коментарів відмовилися.
Зі свого боку соратники Тимошенко нагадують, що українську трубу нікому віддавати не можна – ні в управління, ні тим паче у власність за українськими ж законами. Це переважною більшістю голосів заборонила робити Верховна Рада минулого року, а за таку заборону агітували самі ж бютівці. Натомість український уряд знову пропонує Росії взяти участь у будівництві газопроводу Богородчани-Ужгород.
«Це той газопровід, який з мінімальними затратами, скажімо, 500 мільйонів доларів, може збільшити пропускну здатність російського газу до Європи як мінімум на 20 мільярдів метрів кубічних газу. Це найбільш ефективні капіталовкладення», – каже Радіо Свобода радник Прем’єра з енергетичних питань, бютівець Олекса Гудима.
Ідея слушна, але Росія вже не раз відмовлялася від цього проекту і тепер навряд чи відповідь буде іншою, зауважує директор енергетичних програм Центру імені Разумкова Володимир Саприкін.
«Росія вважає, що їй це невигідно, виходячи з незначних масштабів цього проекту. Порівняно з передачею усієї газотранспортної системи України «Газпрому» це дійсно проект занадто малий», - говорить експерт.
Володимир Саприкін до цього додає, що звинувачення уряду в тому, що він планує поділитися українською трубою з росіянами, виглядають не більше ніж плітками.
Росія змінила політику щодо української труби?
Консорціум з Росією не має майбутнього не через українські закони, а через те, що нині змінилася політика Москви, вважає президент Центру енергетичних досліджень, колишній речник «Нафтогазу» Костянтин Бородін.
«Газпром почав реалізувати після перемоги Помаранчевої революції маршрути по обходу України іншими, альтернативними газопроводами. Це цілком нормально і закономірно. У тій же мірі, як Україна зацікавлена диверсифікувати джерела надходження газу, в тій же мірі Росія зацікавлена диферсифікувати маршрути його експорту», - каже Радіо Свобода пан Бородін.
Ідея створення міжнародного газотранспортного консорціуму з управління українською мережею виникла 2002 року, під час зустрічі тодішніх лідерів України, Росії і Німеччини Леоніда Кучми, Ґерхарда Шредера і Володимира Путіна. А наступного року на паритетних засадах український «Нафтогаз» і російський «Газпром» створили товариство з однойменною назвою.
«Міжнародний консорціум з управління українською газотранспортною системою» з часів Кучми ніхто не чіпав
Пікантним є те, що хоча проект ніколи не реалізували, це підприємство існує ще й досі. «Воно не займається практично нічим. Може, якісь пишуть звіти. Я намагався навіть запит подати, що вже треба це підприємство ліквідувати», - розповідає Олекса Гудима. - «Але потім навіть я зрозумів, що деколи, особливо під час загострення стосунків між Росією і цілим світом, краще нехай воно пише звіти, ніж зараз зачіпати. Україна зараз щось зробить, а росіяни образяться і скажуть, що ми проти співпраці».
За даними радника Прем’єра Олекси Гудими, у штаті підприємства, яке колись створювали для управління українською трубою, працює близько 20 осіб й той самий виконавчий директор. Відтоді в Україні змінився і Президент, і не один Прем’єр.
Для чого ж Україні потрібна така структура і на які гроші вона все ще існує? Радіо Свобода звернулося до співзасновника цього товариства – компанії «Нафтогаз України», але там від коментарів відмовилися.
