У ставленні до комунізму в Польщі змагаються носії двох ідей.
Одні хочуть стерти з лиця землі будь-які залишки комунізму, зокрема соцреалістичну архітектуру, монументи, назви вулиць,клтрі стосуються періоду «робітничо-селянської влади». Ця група поляків бачить комунізм через призму ГУЛАГу, робітничих страйків, цензури, талонів на хліб, радянських військових баз у Польщі.
Інші намагаються бодай у музеях зберігати експонати, що пропагують досягнення народної влади. Переконують, що в 70-ті роки, коли при владі був перший секретар ЦК Польської Об’єднаної Робітничої Партії Едвард Ґерек, країна зазнала цивілізаційного прогресу. Автомобіль «фіат 126», зерновий комбайн «бізон», кольоровий телевізор «рубін» – це були головні символи добробуту Народної Польщі.
Котра з двох груп опонентів має рацію?
Пропонуємо на власні очі побачити усе те, що належить історії Польщі ХХ століття. Мандрівку найкраще почати від східних кордонів країни.
Соцреалізм – це «Подих Сталіна»
Ось неподалік Любліна село Козлувка. Там у колишньому палаці графів Замойських найбільша у Польщі експозиція картин, скульптур та інших предметів доби соцреалізму 40-50-х років.
Першу в історії виставку було організовано близько 10 років тому. Вона називалась «Подих Сталіна».
Про інші мистецькі шедеври того періоду Радіо Свобода розповіла співробітник музею Ґражина Антонюк: «Головна ідея нашої експозиції полягає у тому, щоб показати, яку загрозу для мистецтва, як і для людей, несе тоталітаризм. У нашій галереї близько 300 робіт. У фондах музею їх значно більше, близько двох тисяч. Тому кожного року виставляємо нові твори. У наших фондах роботи польських митців, які працювали в 1949 – 55 роках. В історії Польщі це був період найлютішого сталінського терору».
Щоб ознайомитись з епохою індустріалізації Народної Польщі, треба з Любліна податись до Кракова.
У краківському районі Нова Гута у залах місцевого відділення Історичного музею можна побачити виставку, присвячену новобудовам соціалізму.
Керівник музею Лєшек Сибіля зазначає: «Зберігаємо в музейних фондах пам’ятки, що стосуються заводу «Нова Гута». У нас великі фонди, що належать до періоду будівництва заводу, зокрема знімки, плани, документи . Усе те експонується на виставці. Також поширюємо інформацію про цей період, особливо серед молоді, студентів історичного факультету, туристів».
Соціалістичне трудове змагання музеїв
На базі фондів краківського музею, у Новій Гуті незабаром мають відкрити музей історії Польської Народної Республіки. Готують до відкриття також музей імені колишнього першого секретаря ЦК ПОРП Едварда Ґерека. Патронат над музеєм взяв син колишнього комуністичного лідера, нині польський євродепутат Адам Ґерек.
Доки здійснюватимуть цей проект, варто податись до північного регіону Польщі, що поблизу Щеціна, у село Болєґожин. У липні тут відкрили музей державного сільського господарства, тобто музей польського радгоспу.
Говорячи про найновіший у Польщі музей епохи комунізму, голова сільради Божена Куліч зауважила: «Державне сільське господарство в нашому селі утворене у 1956 році. Воно проіснувало до 1993 року. Хочемо показати людей, котрі працювали у ньому, як вони жили усе своє життя».
Було у нас колись державне сільське господарство, зараз його нема. Наші онуки повинні бодай щось знати про цю епоху, підсумовує Божена Куліч.
(Варшава – Прага – Київ)
Одні хочуть стерти з лиця землі будь-які залишки комунізму, зокрема соцреалістичну архітектуру, монументи, назви вулиць,клтрі стосуються періоду «робітничо-селянської влади». Ця група поляків бачить комунізм через призму ГУЛАГу, робітничих страйків, цензури, талонів на хліб, радянських військових баз у Польщі.
Інші намагаються бодай у музеях зберігати експонати, що пропагують досягнення народної влади. Переконують, що в 70-ті роки, коли при владі був перший секретар ЦК Польської Об’єднаної Робітничої Партії Едвард Ґерек, країна зазнала цивілізаційного прогресу. Автомобіль «фіат 126», зерновий комбайн «бізон», кольоровий телевізор «рубін» – це були головні символи добробуту Народної Польщі.
Котра з двох груп опонентів має рацію?
Пропонуємо на власні очі побачити усе те, що належить історії Польщі ХХ століття. Мандрівку найкраще почати від східних кордонів країни.
Соцреалізм – це «Подих Сталіна»
Ось неподалік Любліна село Козлувка. Там у колишньому палаці графів Замойських найбільша у Польщі експозиція картин, скульптур та інших предметів доби соцреалізму 40-50-х років.
Першу в історії виставку було організовано близько 10 років тому. Вона називалась «Подих Сталіна».
Про інші мистецькі шедеври того періоду Радіо Свобода розповіла співробітник музею Ґражина Антонюк: «Головна ідея нашої експозиції полягає у тому, щоб показати, яку загрозу для мистецтва, як і для людей, несе тоталітаризм. У нашій галереї близько 300 робіт. У фондах музею їх значно більше, близько двох тисяч. Тому кожного року виставляємо нові твори. У наших фондах роботи польських митців, які працювали в 1949 – 55 роках. В історії Польщі це був період найлютішого сталінського терору».
Щоб ознайомитись з епохою індустріалізації Народної Польщі, треба з Любліна податись до Кракова.
У краківському районі Нова Гута у залах місцевого відділення Історичного музею можна побачити виставку, присвячену новобудовам соціалізму.
Керівник музею Лєшек Сибіля зазначає: «Зберігаємо в музейних фондах пам’ятки, що стосуються заводу «Нова Гута». У нас великі фонди, що належать до періоду будівництва заводу, зокрема знімки, плани, документи . Усе те експонується на виставці. Також поширюємо інформацію про цей період, особливо серед молоді, студентів історичного факультету, туристів».
Соціалістичне трудове змагання музеїв
На базі фондів краківського музею, у Новій Гуті незабаром мають відкрити музей історії Польської Народної Республіки. Готують до відкриття також музей імені колишнього першого секретаря ЦК ПОРП Едварда Ґерека. Патронат над музеєм взяв син колишнього комуністичного лідера, нині польський євродепутат Адам Ґерек.
Доки здійснюватимуть цей проект, варто податись до північного регіону Польщі, що поблизу Щеціна, у село Болєґожин. У липні тут відкрили музей державного сільського господарства, тобто музей польського радгоспу.
Говорячи про найновіший у Польщі музей епохи комунізму, голова сільради Божена Куліч зауважила: «Державне сільське господарство в нашому селі утворене у 1956 році. Воно проіснувало до 1993 року. Хочемо показати людей, котрі працювали у ньому, як вони жили усе своє життя».
Було у нас колись державне сільське господарство, зараз його нема. Наші онуки повинні бодай щось знати про цю епоху, підсумовує Божена Куліч.
(Варшава – Прага – Київ)
