(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Роман Скрипін: Оперативність – ось що нині обумовлює підготовку до запуску суспільного телерадіомовлення в Україні. Це сталося після численних баталій оголошення курсу на перетворення УТ-1 у громадського мовника.
Передостанній президент НТКУ переконував навіть, що УТ-1 і без того виконує суспільну функцію.
Проте факт лишається фактом. Україна всю свою новітню історію живе з телебаченням, яке успадкувало абсолютно все від свого попередника – республіканського телебачення УРСР.
Зміни мають статися до кінця року…
Я роздрукував з Інтернету в газеті «День» інтерв’ю Олександра Ткаченка 2005 року. Ви тут жваво обговорюєте з Володимиром Денисенком можливість впливу суспільного телебачення на парламентські вибори 2006 року. Оптимістична така картина насправді…
Коли може бути створене в Україні суспільне телебачення і радіомовлення?
Олександр Ткаченко: Чесно кажучи, з точки зору реалістичної, мені здавалося, що 2005 рік – це найкращий період з огляду на події, які відбувалися перед тим для створення суспільного телебачення.
Але з огляду на різні причини, в тому числі там на політичні неготовності, те, що тему, м’яко кажучи, заговорили, то мені на сьогоднішній момент важко сказати, коли це можливо і в якій формі.
Але те, що суспільне телебачення необхідне з огляду в тому числі й на те, що новини на сьогоднішній день все більше стають «жовтими», які працюють переважно на інтереси, скажімо так, широкого загалу глядачів, трошки відходять від стандартів, до яких, наприклад, Андрій чи я звикли, то тут безперечно важливість суспільного телебачення не зменшується, а, можливо, й збільшується.
Роман Скрипін: Аналогічне питання до Андрія Шевченка. Коли може з’явитися суспільне телебачення? Оскільки я тримаю інший документ у своїх руках – указ Президента України про заходи щодо створення системи суспільного телебачення і радіомовлення. Тут визначено, що це має статися до кінця 2008 року.
Андрій Шевченко: Я не вірю, що це станеться до кінця 2008 року, оскільки суспільне мовлення може народитися не завдяки кимось створеним на паперах робочим групам, а завдяки абсолютно конкретним менеджерським крокам.
Я просто можу сказати, що ми з Олександром Ткаченком були включені до першої робочої групи указом Президента України восени 2005 року. Ця група жодного разу не збиралася за 3 роки. Її створив Президент.
Зараз створена робоча група Кабінетом Міністрів, до якої включені я і Ви, Романе. І ми знаємо насправді, що ця група один раз збиралася. І я думаю, що вона має не дуже великі шанси покласти готовий документ на стіл у ці терміни.
Я скажу, що для країни було б дуже добре, якби ми увійшли в президентську кампанію із суспільним мовленням. Тобто, до 2010 року. Шанси на це досі є. Я дуже вірю, що це все ще реалістично.
Роман Скрипін: А що убезпечить суспільне телебачення від влади? Оскільки вплив на суспільне телебачення – це є якраз та річ, якої треба уникнути при його створенні. Причому вплив незалежно від центру. Я маю на увазі, що це може бути або ВРУ, або Кабінет Міністрів, або Секретаріат Президента. Так само, як і від центрів бізнесового впливу, фінансово-промислових груп.
Що може убезпечити суспільне телебачення від таких впливів?
Олександр Ткаченко: Важливо не просто ухвалити закон, а слідувати йому, тобто його виконувати. Зробити майже неможливу річ…
Андрій Шевченко: Тим більше, я додам, Сашко, що у нас уже був закон у 1997 році один раз ухвалений і взагалі жодного кроку по ньому не було зроблено.
Олександр Ткаченко: Так.
Якщо ухвалити рішення, то важливо його не змінювати, важливо, щоб воно виконувалося в тому чи іншому форматі. Якщо це вже станеться, то це вже буде великий успіх і можна говорити, що суспільне телебачення може здійснитися.
А деталі – це вже насправді не для глядачів, це для професіоналів.
А так, як можливо чи неможливо, це є там з різних боків, то варіантів є безліч. Головне – це ухвалити рішення і йому слідувати.
Андрій Шевченко: Я би додав, що є дві технологічних речі, які можуть бути гарантією незалежності, допомогти в цьому.
Перше – це незалежність фінансування. Вона гарантується прописаним у законі механізмом, який не буде залежати від того, які прізвища міністра фінансів і голови Держкомтелерадіо.
І друга складова – це кадри, кадрове рішення. Очевидно, що та людина чи ті люди, яким довірять втілювати суспільне мовлення в життя, вони не повинні вставати зранку, знаючи, що в будь-яку секунду їх можуть звільнити розчерком пера Президента, Прем’єр-міністра, голови Держкомтелерадіо чи будь-кого іншого.
Фінансування і кадри – це дві ключових речі, які є важливими для суспільного мовлення в будь-якій частині світу — чи в Японії, чи в Америці, чи на ВВС.
Роман Скрипін: Тут є й інший бік медалі. Якщо ми оберемо президентом суспільного мовлення людину низьких моральних якостей, вона буде захищена настільки від впливу ззовні, то вона може собі дозволяти неприйнятні речі. Правда ж?
Андрій Шевченко: Ну, ризик є. Однозначно.
Роман Скрипін: Почати брати хабарі, дослухатися до телефонних порад з чийогось боку, віддавати комусь симпатії, хоча б не мала цього робити.
Андрій Шевченко: І на все це є своя, ніби, протиотрута. Вона придумана в різних країнах. Тобто, є механізм публічного аудиту, є механізм щорічного публічного звіту, коли б щороку суспільний мовник звітував для всієї країни, як витрачаються ці кошти.
Є й механізм, як цей контракт достроково може бути розірваний. Але головне – це те, що правила гри повинні бути на папері.
Просто, щоб ми зрозуміли. От, наприклад, зараз у нас є НТКУ, є Василь Лащук, який в.о. керівника цієї компанії. Він призначений у спосіб, який суперечить закону, і він будь-якого ранку може прокинутися і дізнатися, що він уже не керує першою кнопкою країни…
Про який стратегічний розвиток цього каналу, про який повноцінний менеджмент, тим більше, про яку незалежність можна говорити? Нуль. Неможливо.
Роман Скрипін: Ну, тут зі власних коментарів можна дати один коментар, що українське телебачення вже давно перестало звертати увагу на те, хто в нього президент, тому що персона президента нічого не визначає насправді.
Андрій Шевченко: Правильно. Бо поки не буде змінена система, прізвище президента НТКУ не грає ніякої ролі.
Роман Скрипін: Це я не кидаю камінь в город, що там Андрій Шевченко був віце-президентом НТКУ, і він не впливав. Просто останні ротації ніяк не впливають на формування ані каналу, ані його програмної сітки…
Андрій Шевченко: Лише одну тезу скажу, не зловживаючи далі часом.
Мені здається, що просто держава, на жаль, з 2005 року, про який говорив Олександр Ткаченко, замість того, щоб обрати стратегію швидкої переміни державного телебачення, перебудови в суспільне мовлення обрала стратегію іншу: максимальний розвиток в міру можливостей державного телебачення як державного телебачення.
Це шлях, який веде нас теоретично до створення РТР. Не до створення ВВС, а до створення РТР.
Але оскільки є маса чиновницької лінії безвідповідальності, то навіть цей шлях будівництва «українського РТР», такого державного пропагандистського механізму, навіть він робиться дуже погано.
Роман Скрипін: Олександре, до Вас запитання: що убезпечить суспільне мовлення від влади і впливу?
Олександр Ткаченко: Єдине, в чому абсолютно всі можуть погодитися, то це дотримання правил гри.
Не дуже згодний з тим, що призначать якогось президента, який буде неправильний. Зробіть правила гри, призначте людину, яку можна буде звільнити за відповідними правилами гри. А якщо він не зможе, то всі тоді побачать, тоді вже наступна людина на цій посаді ніколи не зробить таких помилок.
Роман Скрипін: Ну, фахівці в телебаченні говорять, що виходом для України могло б бути ще два інших шляхи стосовно суспільного мовлення.
Тут лишається питанням, що робити з цією величезною машиною, якою є НТКУ та Національна радіокомпанія України, що робити з кадрами, як підтягнути кадровий резерв?
Але наводять інший приклад, коли в інших країнах, не в Україні, там, де й немає як такого суспільного мовлення, є фінансування так званих суспільних проектів на загальнонаціональних каналах. Тобто, вони фінансуються з держбюджету. Можна навіть туди віднести випуски новин, про що Ви згадали, пане Олександре.
Чи можливо реалізувати такий шлях в Україні?
Олександр Ткаченко: Насправді джерел фінансування може бути багато. І ту машину велику, про яку Ви говорите, то це насправді колос на глиняних ногах. Його потрібно не просто видозмінювати, а реорганізувати таким чином, щоб він працював належним чином. Там багато зайвих речей. Андрій зі власного досвіду може підтвердити.
А з точки зору фінансування, є 23 чи 32 способи, яким чином телебачення фінансується в різних країнах Європи.
Тобто, питання не в технічних нюансах, питання в самому підході і питання в тому, чи є насправді політична можливість зробити суспільне мовлення…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
