Художній музей Івано-Франківська не має жодного «другорядного» твору мистецтва, вважає віце-директор Вавельського замку у Кракові Єжи Петрус. Цю характеристику підняв на прапор боротьби за розвиток музейної справи у Прикарпатті директор музею Михайло Дейнека.
Він каже, що через брак виставкових площ відвідувачі бачили лише дві десяті відсотка з 15 тисяч творів, а інші вже 27 років зберігаються в запасниках художнього музею.
Щоб зсунути проблему з мертвої точки, Михайло Дейнека став одним із тих, хто виступив з ідеєю об’єднання музеїв в асоціацію. Цей проект отримав назву «Музейне коло Прикарпаття».
У Прикарпатті музеїв багато, відвідувачів мало
Перший етап проекту – зібрати дані і створити інформаційну базу про музеї Прикарпаття. А їх понад 120 – державні, комунальні, шкільні, відомчі, приватні.
Широко знані такі музеї, як коломийська «Писанка», краєзнавчий в Івано-Франківську, «Бойківщина» в Долині, Степана Бандери у Старому Угрині, своєрідний музей музичних інструментів Романа Кумлика у Верховині, етнографічний Михайла Струтинського у Косові, дерев’яної скульптури у Яблунові.
Між тим лише 58 подали дані про себе, і більше як половина зізналася, що середня кількість відвідувачів за рік у них не перевищує тисячу осіб.
Поціновувачі мистецтва просто не знають, чим багаті колекції музеїв
Відсутність інформації є серйозною проблемою, і нерідко в цьому винні самі музейні працівники, каже керівник проекту «Музейне коло Прикарпаття» Наталія Гасюк. Музеї ж про себе розповідати не звикли.
Іще з радянських часів зберігається «рудиментне ставлення», що відвідувача просто треба чекати. Між тим музейникам потрібно інформувати про свою роботу, інакше «держава вбачатиме недоцільність таких структур», вважає Наталія Гасюк.
Тому й «коло» – натяк на взаємопов’язаність проблем і символ об’єднання. У рамках проекту готують веб-сторінку та каталог із даними про музеї, для 40 музейних закладів виготовлять візитівки, проводитимуть навчальні семінари для працівників, допомагатимуть у налагодженні контактів із туристичними організаціями.
Чимало проблем – і це розуміють – не вирішується на місці: немає законів про музеї, меценатство, обмеженість фінансування, безпека фондів. Однак уже є підтримка, хоч і закордонна.
(Івано-Франківськ – Прага – Київ)
Він каже, що через брак виставкових площ відвідувачі бачили лише дві десяті відсотка з 15 тисяч творів, а інші вже 27 років зберігаються в запасниках художнього музею.
Щоб зсунути проблему з мертвої точки, Михайло Дейнека став одним із тих, хто виступив з ідеєю об’єднання музеїв в асоціацію. Цей проект отримав назву «Музейне коло Прикарпаття».
У Прикарпатті музеїв багато, відвідувачів мало
Перший етап проекту – зібрати дані і створити інформаційну базу про музеї Прикарпаття. А їх понад 120 – державні, комунальні, шкільні, відомчі, приватні.
Широко знані такі музеї, як коломийська «Писанка», краєзнавчий в Івано-Франківську, «Бойківщина» в Долині, Степана Бандери у Старому Угрині, своєрідний музей музичних інструментів Романа Кумлика у Верховині, етнографічний Михайла Струтинського у Косові, дерев’яної скульптури у Яблунові.
Між тим лише 58 подали дані про себе, і більше як половина зізналася, що середня кількість відвідувачів за рік у них не перевищує тисячу осіб.
Поціновувачі мистецтва просто не знають, чим багаті колекції музеїв
Відсутність інформації є серйозною проблемою, і нерідко в цьому винні самі музейні працівники, каже керівник проекту «Музейне коло Прикарпаття» Наталія Гасюк. Музеї ж про себе розповідати не звикли.
Іще з радянських часів зберігається «рудиментне ставлення», що відвідувача просто треба чекати. Між тим музейникам потрібно інформувати про свою роботу, інакше «держава вбачатиме недоцільність таких структур», вважає Наталія Гасюк.
Тому й «коло» – натяк на взаємопов’язаність проблем і символ об’єднання. У рамках проекту готують веб-сторінку та каталог із даними про музеї, для 40 музейних закладів виготовлять візитівки, проводитимуть навчальні семінари для працівників, допомагатимуть у налагодженні контактів із туристичними організаціями.
Чимало проблем – і це розуміють – не вирішується на місці: немає законів про музеї, меценатство, обмеженість фінансування, безпека фондів. Однак уже є підтримка, хоч і закордонна.
(Івано-Франківськ – Прага – Київ)