Скульптурні перетворенні на Волині та Рівненщині
У місті Нововолинську на Волині знайшли використання демонтованому свого часу пам'ятнику «вождеві світового пролетаріату». Бронзового Ілліча здадуть на металобрухт для утилізації, а на одержані гроші віділлють дзвони для церков. А у райцентрі Корець на Рівненщині до гіпсового тулуба Леніна приєднали голову українського поета. Таким чином, як повідомляє преса, з’явився монумент Тарасові Шевченку. Хоча місцева влада це не підтверджує. Як можна оцінити подібні скульптурні метаморфози?
За рішенням влади шахтарського міста Нововолинська, від знятого сімнадцять років тому пам’ятника войовничому атеїстові буде користь для вірних, повідомляє кореспондентка Радіо Свобода Валентина Одарченко.
Як розповів головний фахівець відділу з питань внутрішньої політики, взаємодії зі ЗМІ і зв'язків з громадськістю виконавчого комітету Нововолинської міськради Микола Лопошук, нещодавно на позачерговій сесії міські депутати ухвалили цілком прагматичне рішення. «Металобрухт, який залишився після демонтажу, був переданий на зберігання в міське управління комунального господарства, де він і зберігався досьогодні. За цей період у місті був побудований пам’ятник Тарасові Шевченку. Але сплав з Леніна Шевченкові не підійшов. Так він і лежав. 18 липня була позачергова сесія міськради. І серед інших питань було питання про клопотання громади Свято-Духівського собору і свято-Вознесенської церкви, які нині добудовуються, про те, щоб міськрада знайшла можливість допомогти їм виготовити дзвони. І було ухвалене рішення дозволити виробничому управлінню комунального господарства реалізувати залишки кольорового металобрухту і на ці кошти замовити виготовлення дзвонів на Нововолинському ливарному заводі».
Загалом на Волині практично не залишилося пам’ятників Леніну. Не придумали, що робити з пам’ятником, хіба що у районному центрі Маневичі. Аналогічна ситуація на Рівненщині. В обласному центрі Ілліча зняли першого ж дня після краху сумнозвісного ГКЧП. Останній бюст Ілліча у Млинові теж використали цілком прагматично – провели аукціон, і за 55 тисяч гривень бюст перекочував до Дніпродзержинського колекціонера радянських раритетів Олега Мороза. За ці кошти у селищі виготовили і встановили пам’ятник Тарасові Шевченку.
На Рівненщині кажуть, що з перевстановленням пам’ятників найменше возилися у Корці. Мовляв, корчани просто приліпили голову Тараса на місце знятої голови Ілліча. Бо ж стоїть він у позі Ілліча - одна рука в кишені, і одяг на Шевченкові такий, що з’явився лише через сто років після його смерті. Однак Корецька влада цей факт заперечує. Кажуть, що Шевченко у стилі Леніна з’явився навпроти Корецького православного жіночого монастиря ще в далекому 64-му. А що тулуб у нього ленінський, то факт.
Радянські скульптури в Латвії вже перестали бути предметом ідеологічних суперечок
Після 18 років відновлення незалежності латвійська влада навіть планує створити парк скульптур радянського і царського минулого, розповідає кореспондентка Радіо Свобода Людмила Пилип. Одним із центральних експонатів парку стане монумент Леніну, що стояв у центрі Риги, правда, за час зберігання у вождя світового пролетаріату відламався палець, який указував шлях до світлого майбутнього. Латвійці також створюють власні музеї радянської скульптури. Зокрема, бізнесмен з міста Кулдіга вже придбав три ленінських монументи і багато бюстів ідеологів комунізму.
По-іншому вирішили розпорядитися монументальною спадщиною радянського минулого в містечку Прейлі. Місцева влада продала пам’ятник Леніна приватному колекціонерові-іноземцю, а за вилучені кошти встановили сучасну систему нічного освітлення вулиць міста. І це правильно, адже Володимир Ілліч завжди виступав за електрифікацію. Бронзовий пам’ятник Леніну в латвійському місті Лієпая переплавили і створили з нього 500 сувенірних дзвіночків. До дзвіночка з портретом Леніна та гербом міста додається сертифікат, що підтверджує ексклюзивність витвору. Кошти від продажу цих сувенірів ідуть на допомогу дітям-сиротам.
«Протилежності перетікають у протилежність»
Письменник, художник Лесь Подерев’янський не дивується намірам громади міста Нововолинська і нагадує, що свого часу більшовики чинили навпаки: церковні дзвони переплавляли на пам’ятники Марксу, Енгельсу, тому ж Володимирові Іллічу Леніну. «Цей процес і є гарантією життя, тому що смерть – це застій (коли ніщо нікуди не перетікає). До того ж в одних країнах ці пам’ятники нищать, в інших із них роблять садово-паркову алею у визначних місцях.У кожної країни свій шлях, і однозначної думки не існує в природі. Це питання смаків, адже одні пам’ятники мають художню цінність, інші не мають жодної».
Монументи радянської епохи – не завжди халтура
Скульптор, народний художник України Юлій Синькевич закликає до обережності у ставленні до монументів епохи СРСР. Він переконує, що серед них була не тільки пропагандистська халтура, а й справжні твори мистецтва. «Пам’ятник Артему в Святогорську — скульптора Івана Кавалерідзе.Його хотіли знести німці, комуністи, тому що він кубістичний. А у нас немає інших кубістичних робіт в Україні».
Варто створити «заповідник для пам’ятників епохи соцреалізму»
Культуролог Людмила Гарбуз сумнівається в доцільності заміни бронзи пам’ятника Леніна на церковні дзвони. Взагалі вона стверджує, що не варто зносити і переробляти всі монументи Іллічу. «Не варто одне змішувати з другим чи замінювати так радикально. Зараз потрібен період духовного відродження, і я думаю, що цілком можливо, що громади могли б знайти кошти для вирішення цього питання окремо. Пам’ятник Леніну міг би й далі бути пам’ятником, але він мав стати пам’ятником цілої епохи, яку переживали ми та наші батьки. Зокрема, потрібно було б створити заповідник, куди можна було б звести пам’ятники епохи соцреалізму».
Фактично таким чином використав пам’ятники, а також партквитки, знамена, радіоприймачі та все, що нагадує про радянське минуле, литовський підприємець Віліумас Малінаускас. Він не є фанатом тих часів, просто вирішив створити такий собі музей комуністичних реліктів. Назву обрав відповідну «Парк радянського періоду». За майже десять останніх років цей парк, розташований біля курортного міста Друскінінкай, відвідали тисячі туристів.
У місті Нововолинську на Волині знайшли використання демонтованому свого часу пам'ятнику «вождеві світового пролетаріату». Бронзового Ілліча здадуть на металобрухт для утилізації, а на одержані гроші віділлють дзвони для церков. А у райцентрі Корець на Рівненщині до гіпсового тулуба Леніна приєднали голову українського поета. Таким чином, як повідомляє преса, з’явився монумент Тарасові Шевченку. Хоча місцева влада це не підтверджує. Як можна оцінити подібні скульптурні метаморфози?
За рішенням влади шахтарського міста Нововолинська, від знятого сімнадцять років тому пам’ятника войовничому атеїстові буде користь для вірних, повідомляє кореспондентка Радіо Свобода Валентина Одарченко.
Як розповів головний фахівець відділу з питань внутрішньої політики, взаємодії зі ЗМІ і зв'язків з громадськістю виконавчого комітету Нововолинської міськради Микола Лопошук, нещодавно на позачерговій сесії міські депутати ухвалили цілком прагматичне рішення. «Металобрухт, який залишився після демонтажу, був переданий на зберігання в міське управління комунального господарства, де він і зберігався досьогодні. За цей період у місті був побудований пам’ятник Тарасові Шевченку. Але сплав з Леніна Шевченкові не підійшов. Так він і лежав. 18 липня була позачергова сесія міськради. І серед інших питань було питання про клопотання громади Свято-Духівського собору і свято-Вознесенської церкви, які нині добудовуються, про те, щоб міськрада знайшла можливість допомогти їм виготовити дзвони. І було ухвалене рішення дозволити виробничому управлінню комунального господарства реалізувати залишки кольорового металобрухту і на ці кошти замовити виготовлення дзвонів на Нововолинському ливарному заводі».
Загалом на Волині практично не залишилося пам’ятників Леніну. Не придумали, що робити з пам’ятником, хіба що у районному центрі Маневичі. Аналогічна ситуація на Рівненщині. В обласному центрі Ілліча зняли першого ж дня після краху сумнозвісного ГКЧП. Останній бюст Ілліча у Млинові теж використали цілком прагматично – провели аукціон, і за 55 тисяч гривень бюст перекочував до Дніпродзержинського колекціонера радянських раритетів Олега Мороза. За ці кошти у селищі виготовили і встановили пам’ятник Тарасові Шевченку.
На Рівненщині кажуть, що з перевстановленням пам’ятників найменше возилися у Корці. Мовляв, корчани просто приліпили голову Тараса на місце знятої голови Ілліча. Бо ж стоїть він у позі Ілліча - одна рука в кишені, і одяг на Шевченкові такий, що з’явився лише через сто років після його смерті. Однак Корецька влада цей факт заперечує. Кажуть, що Шевченко у стилі Леніна з’явився навпроти Корецького православного жіночого монастиря ще в далекому 64-му. А що тулуб у нього ленінський, то факт.
Радянські скульптури в Латвії вже перестали бути предметом ідеологічних суперечок
Після 18 років відновлення незалежності латвійська влада навіть планує створити парк скульптур радянського і царського минулого, розповідає кореспондентка Радіо Свобода Людмила Пилип. Одним із центральних експонатів парку стане монумент Леніну, що стояв у центрі Риги, правда, за час зберігання у вождя світового пролетаріату відламався палець, який указував шлях до світлого майбутнього. Латвійці також створюють власні музеї радянської скульптури. Зокрема, бізнесмен з міста Кулдіга вже придбав три ленінських монументи і багато бюстів ідеологів комунізму.
По-іншому вирішили розпорядитися монументальною спадщиною радянського минулого в містечку Прейлі. Місцева влада продала пам’ятник Леніна приватному колекціонерові-іноземцю, а за вилучені кошти встановили сучасну систему нічного освітлення вулиць міста. І це правильно, адже Володимир Ілліч завжди виступав за електрифікацію. Бронзовий пам’ятник Леніну в латвійському місті Лієпая переплавили і створили з нього 500 сувенірних дзвіночків. До дзвіночка з портретом Леніна та гербом міста додається сертифікат, що підтверджує ексклюзивність витвору. Кошти від продажу цих сувенірів ідуть на допомогу дітям-сиротам.
«Протилежності перетікають у протилежність»
Письменник, художник Лесь Подерев’янський не дивується намірам громади міста Нововолинська і нагадує, що свого часу більшовики чинили навпаки: церковні дзвони переплавляли на пам’ятники Марксу, Енгельсу, тому ж Володимирові Іллічу Леніну. «Цей процес і є гарантією життя, тому що смерть – це застій (коли ніщо нікуди не перетікає). До того ж в одних країнах ці пам’ятники нищать, в інших із них роблять садово-паркову алею у визначних місцях.У кожної країни свій шлях, і однозначної думки не існує в природі. Це питання смаків, адже одні пам’ятники мають художню цінність, інші не мають жодної».
Монументи радянської епохи – не завжди халтура
Скульптор, народний художник України Юлій Синькевич закликає до обережності у ставленні до монументів епохи СРСР. Він переконує, що серед них була не тільки пропагандистська халтура, а й справжні твори мистецтва. «Пам’ятник Артему в Святогорську — скульптора Івана Кавалерідзе.Його хотіли знести німці, комуністи, тому що він кубістичний. А у нас немає інших кубістичних робіт в Україні».
Варто створити «заповідник для пам’ятників епохи соцреалізму»
Культуролог Людмила Гарбуз сумнівається в доцільності заміни бронзи пам’ятника Леніна на церковні дзвони. Взагалі вона стверджує, що не варто зносити і переробляти всі монументи Іллічу. «Не варто одне змішувати з другим чи замінювати так радикально. Зараз потрібен період духовного відродження, і я думаю, що цілком можливо, що громади могли б знайти кошти для вирішення цього питання окремо. Пам’ятник Леніну міг би й далі бути пам’ятником, але він мав стати пам’ятником цілої епохи, яку переживали ми та наші батьки. Зокрема, потрібно було б створити заповідник, куди можна було б звести пам’ятники епохи соцреалізму».
Фактично таким чином використав пам’ятники, а також партквитки, знамена, радіоприймачі та все, що нагадує про радянське минуле, литовський підприємець Віліумас Малінаускас. Він не є фанатом тих часів, просто вирішив створити такий собі музей комуністичних реліктів. Назву обрав відповідну «Парк радянського періоду». За майже десять останніх років цей парк, розташований біля курортного міста Друскінінкай, відвідали тисячі туристів.
| Що б Ви зробили з пам’ятниками радянського минулого? | |
 | Тетяна, аудитор: Деякі потрібно залишити. А решту вивезти в спеціально створений парк радянського періоду. |
 | Олег, зв’язківець: Треба залишити ці пам’ятки, адже це історія наших предків та пам’ять для нащадків. Не можна викидати їх. |
 | Юлія, пенсіонерка: Тільки зберегти. І точно не демонтувати варварським способом. |
 | Леонід, радіотехнік: Варто створити історичний музей та перевезти їх туди. У центрі міста вони не потрібні. |
 | Ірина, студентка: Їхня ера вже минула. Ми йдемо до чогось нового, тому ці пам’ятники варто поприбирати. |
