На вечір «Свіча пам’яті» у музеї-світлиці Уласа Самчука вже традиційно зібралися науковці, просвітяни, студенти. Вони й стали свідками неординарної події – до Рівного повернулася картина відомого українського художника Федора Кричевського, на якій зображений пейзаж наддніпрянської України з дівчиною в національному вбранні на передньому плані.
Ця картина, куплена Самчуком у самого художника в окупованому Києві, була настільки дорогою Уласові, що він не розлучався з нею впродовж життя, – розповів, передаючи твір рівнянам, радник Президента України, академік Микола Жулинський: «Я переконаний, що сюди їхатимуть митці та любителі мистецтва тільки заради того, щоб побачити саме цю картину славетного майстра…».
Картину передали, виконуючи волю письменника, спадкоємці літературної та мистецької творчості Уласа Самчука – подружжя Оксана та Ярослав Соколики із Канади. Як розповів Микола Жулинський, зробити це вдалося тільки за сприяння Президента України, адже картина представляє високу художню цінність.
Рівняни спонукають вивчати творчість земляка
У музеї Уласа Самчука у Рівному чимало його особистих речей, серед яких і відома друкарська машинка, багато фотографій і документів, власних і подарованих йому книг. Нині до експонатів додасться ще й книга Інни Нагорної «У дні виняткового часу», приурочена рівненському періоду його творчості в 1941-43 роках та ілюстрована досі невідомими українцям фотографіями з альбому Уласа Самчука.
«Цей період у творчості Самчука за своєю інтенсивністю перевершив усі інші. Як писав сам письменник, «це були насторожуючі дні виняткового в історії світу часу».
Як зауважила голова обласної організації Спілки письменників України Лідія Рибенко, книгу варто прочитати тим, хто закидає письменникові гріх колаборантства: «Звідти можна дізнатися багато цікавих подробиць – скажімо, як Самчук відстоював українську самосвідомість, коли нацисти заборонили українські школи, він закликав українців через газету збиратися разом і навчати своїх дітей. Кілька подібних закликів – і ми знаємо, чим це закінчилося: в’язницею, мало не сталося гірше»…
Участь у вшануванні пам’яті письменника взяла ще одна його спадкоємиця – донька дружини Самчука Тетяни Прахової-Самчук – Ірина Прахова. Пані Ірина подякувала рівнянам за вшанування пам’яті близької їй людини і дала попередню згоду на перепоховання Уласа Самчука на малій Батьківщині – у Дермані на Рівненщині. Втім, остаточного рішення з цього приводу ще немає.
Київ Самчука не прийняв
А тим часом присутні письменники говорили про необхідність поширення в Україні Самчукових творів. Адже навіть його програмний твір «Марія», у якому автор описує страшний голод 33-го, знають далеко не всі школярі, обурений письменник Іван Драч: «Його недостатньо видають. Самчук увесь іще попереду – його знання, його творчість».
«Київ, до якого все життя тягнувся Улас Самчук, його ще й досі не прийняв», — вважає Ірина Прахова.
Тим часом на Рівненщині Самчука знають, читають, аналізують і перевидають, йому споруджують пам’ятники і називають вулиці його іменем.
(Рівне-Київ-Прага)
Ця картина, куплена Самчуком у самого художника в окупованому Києві, була настільки дорогою Уласові, що він не розлучався з нею впродовж життя, – розповів, передаючи твір рівнянам, радник Президента України, академік Микола Жулинський: «Я переконаний, що сюди їхатимуть митці та любителі мистецтва тільки заради того, щоб побачити саме цю картину славетного майстра…».
Картину передали, виконуючи волю письменника, спадкоємці літературної та мистецької творчості Уласа Самчука – подружжя Оксана та Ярослав Соколики із Канади. Як розповів Микола Жулинський, зробити це вдалося тільки за сприяння Президента України, адже картина представляє високу художню цінність.
Рівняни спонукають вивчати творчість земляка
У музеї Уласа Самчука у Рівному чимало його особистих речей, серед яких і відома друкарська машинка, багато фотографій і документів, власних і подарованих йому книг. Нині до експонатів додасться ще й книга Інни Нагорної «У дні виняткового часу», приурочена рівненському періоду його творчості в 1941-43 роках та ілюстрована досі невідомими українцям фотографіями з альбому Уласа Самчука.
«Цей період у творчості Самчука за своєю інтенсивністю перевершив усі інші. Як писав сам письменник, «це були насторожуючі дні виняткового в історії світу часу».
Як зауважила голова обласної організації Спілки письменників України Лідія Рибенко, книгу варто прочитати тим, хто закидає письменникові гріх колаборантства: «Звідти можна дізнатися багато цікавих подробиць – скажімо, як Самчук відстоював українську самосвідомість, коли нацисти заборонили українські школи, він закликав українців через газету збиратися разом і навчати своїх дітей. Кілька подібних закликів – і ми знаємо, чим це закінчилося: в’язницею, мало не сталося гірше»…
Участь у вшануванні пам’яті письменника взяла ще одна його спадкоємиця – донька дружини Самчука Тетяни Прахової-Самчук – Ірина Прахова. Пані Ірина подякувала рівнянам за вшанування пам’яті близької їй людини і дала попередню згоду на перепоховання Уласа Самчука на малій Батьківщині – у Дермані на Рівненщині. Втім, остаточного рішення з цього приводу ще немає.
Київ Самчука не прийняв
А тим часом присутні письменники говорили про необхідність поширення в Україні Самчукових творів. Адже навіть його програмний твір «Марія», у якому автор описує страшний голод 33-го, знають далеко не всі школярі, обурений письменник Іван Драч: «Його недостатньо видають. Самчук увесь іще попереду – його знання, його творчість».
«Київ, до якого все життя тягнувся Улас Самчук, його ще й досі не прийняв», — вважає Ірина Прахова.
Тим часом на Рівненщині Самчука знають, читають, аналізують і перевидають, йому споруджують пам’ятники і називають вулиці його іменем.
(Рівне-Київ-Прага)
