«Нікуди без хабара». Українці звиклися з корупцією?

Найчастіше хабарі у Криму дають за найцінніший ресурс - землю

Суми хабарів повзуть вгору. На лапу дають мільйони (не гривень, а доларів). Якщо б в Україні створили аналог книги рекордів Гіннесса стосовно корупції, перший рядок посів би випадок у Криму. Нещодавно правоохоронці затримали мера одного з приморських містечок. За даними міліції, разом із депутатами - компаньйонами він отримав 5 мільйонів доларів, повідомляє кримський кореспондент Радіо Свобода Володимир Притула.

Селищного голову Партеніта Миколу Конєва та ще одного депутата Партенітської сільради співробітники МВС та Генпрокуратури затримали 13 червня в Сімферополі, коли ті перераховували отриманий хабар у 5 мільйонів 200 тисяч доларів. За попередніми даними слідства, чиновники вимагали гроші за дві земельні ділянки на Південному узбережжі Криму, загальна площа яких становила 17 гектарів.

Того ж дня правоохоронці затримали також мера Алушти Володимира Щербину і двох наближених до нього чиновників – за підозрою у скоєні посадових злочинів, а саме – за ”неодноразове отримання хабарів в особливо великих розмірах”. За кілька днів УБОЗ кримської міліції затримав ще двох алуштинських чиновників – віце-мера і керівника земельного управління. Усі п’ятеро, за даними слідства, вимагали хабарі за виділення землі в Алушті.

Кримський експерт, координатор Кримської громадянської Асамблеї Андрій Іванець вважає, що невирішені земельні проблеми в автономії стимулюють хабарництво. «Земля в Криму – дуже цінний ресурс, тому й рівень корупції значно вищий».

У МВС підтверджують, що більшість хабарів в Україні пов'язані з виділенням землі або її орендою. Загальна сума хабарів, за даними начальника департаменту державної служби з боротьбі з економічною злочинністю МВС Леоніда Скалозуба, склала цього року 60 млн. грн.. Це у 10 разів більше, ніж у минулі роки.

Хабарництво в медичних закладах

Хоча хабарі дають не лише заради отримання землі або в інших подібних випадках. Іноді люди змушені йти на такий крок, бо на кону стоїть життя, здоров’я їхніх близьких. Наприклад, у киянина Сергія батько опинився у реанімації. Лікар натякнув – будуть гроші, буде лікування, а якщо ні....Продовжує Сергій. «Спочатку дали 100 чи 200 гривень черговому. Коли підійшов головний лікар, ми витягли 200 гривень – мовчить, 300 гривень – мовчить, коли дійшло до 500 гривень лікар дав згоду. Потім щодня повторював, що людям потрібно допомагати».

Медик однієї зі столичних клінік Ірина переконує, що лікарям бридко брати підношення, але для декого з них іноді немає іншого виходу.«Я не хочу додатково заробляти копійки на прожиття. Я хочу лише, щоб мені гідно б платили за мою роботу. Однак з мінімальною заробітною платою навіть шоколадка робить життя солодким».

Чи справді корупція невмируща?

Корупція в Україні помре тільки тоді, коли буде формалізована вся власність, вважає юрист Тетяна Монтян. А до цього сподіватися на щось інше марно. « Це закінчиться тоді, коли награбувану державну власність захочуть легалізувати. Саме тоді вони будуть зацікавлені, щоб корупція та безлад в країні припинився, але не раніше».

Політична воля керівництва країни, наявність чітко виписаних законів, а також спеціальних структур, які б на ділі боролися з цим злом і, зрештою, активна пропаганда «антихабарницького способу життя». Такі шляхи викорінення корупції називає генерал-майор міліції, народний депутат Геннадій Москаль. Але наразі жоден із даних рецептів, на думку генерала, в Україні не втілюється. « немає законодавства чи спеціального органу, який має боротися з корупцією. Немає органу, який мав би проводити роз’яснювальну та попереджувальну роботу. Мільйонні хабарі і жодної боротьби».

Корупцію побороти можна лише тоді, коли її вдасться відокремити від держави, констатує екс-керівник Національного бюро Інтерполу, нині народний депутат Кирило Куликов. « У деяких країнах, корупція – це «ракова пухлину», яку можна видалити, а в у нас– це частина державного механізму».

Проте корупція – хвороба не лише України

Євросоюз занепокоєний великими масштабами корупції у Румунії та Болгарії – країнах-новачках у європейській спільноті, зазначає кореспондент Радіо Свобода у Брюсселі Віталій Єреміца. Звіти й аналізи європейського статистичного інструменту, що має назву «Євробарометр», свідчать: саме ці дві країни найкорумпованіші із всіх 27 держав-членів ЄС. Місцеві аналітики, разом із Єврокомісією та Європарламентом чинять тиск на лідерів Румунії та Болгарії, вимагаючи рішучості у вирішенні численних корупційних скандалів. Один із аналізів організації GRECO (буквально: Група Країн проти Корупції) наголошує навіть на небезпеці, що найближчим часом може поглинути Європу, а саме розповсюдження корупції із східноєвропейських країн.

Проте, заперечувати існування корупції в розвинених країнах Заходу не можна. Прояви цього явища спостерігаються у кожній з країн ЄС. Найчастіше у корупційному контексті тут говорять про Італію з її традиціями мафіозних кланів та мереж, що мають «своїх людей» у всіх ешелонах влади.

На місцевих рівнях, скажімо, у Бельгії нерідко спалахують скандали навколо тендерних процедур чи фінансових махінацій.

Індекс сприйняття рівня корупції показує сприйняття її бізнесменами та експертами. Найкращий можливий показник за класифікацією «Транспаренсі інтернешнл» – 10 балів (корупції немає), найгірший - 0 (хабарництво процвітає). Якщо цей індекс в Україні становить 2,7 пункта з 10-ти, у Данії та Фінляндії - 9,4.