Виступаючи в прямому ефірі телебачення «Франс-3», президент Франції Ніколя Саркозі визначив декілька пріоритетів цього головування.
Попри негативне голосування Ірландії щодо ратифікації Лісабонської угоди, Париж очікує подальшого просування реформи ЄС, сказав Саркозі.
При цьому він не уточнив, як саме було б реально обійти незгоду ірландців, висловлену під час референдуму.
Французькі перспективи затьмарюються також тим, що президент Польщі Лех Качинський щойно проголосив, що і він не підтримає Лісабонську угоду стосовно реформи Євросоюзу.
Французька дипломатія очікує аналогічних дій і від керівництва Чехії, де президент Вацлав Клаус, як і голова польської держави, теж належить до євроскептиків.
Тож виглядає на те, що запровадити нову систему співпраці країн-членів ЄС у найближчі шість місяців не вдасться.
Україні не варто чекати на якісь прориви в зближенні з ЄС
Новий глухий кут у розвитку міжнародної організації ускладнює перспективи українського вступу до Євросоюзу.
Зокрема, Ніколя Саркозі заявив 30 червня, що допоки реформу Євросоюзу не буде завершено, про нові розширення організації не може бути й мови.
Це означає, що близький, здавалося б, вступ Хорватії відкладається на невизначений термін. А такі країни, як Туреччина, Україна, Грузія, можуть сподіватися в найближчі півроку, за найкращого збігу обставин, лише на поглиблення політики сусідства.
Ніколя Саркозі неодноразово заявляв публічно про свій намір укласти з Україною нову угоду про співпрацю з ЄС саме під час французького головування в Євросоюзі.
До сьогодні сам проект угоди не доступний для ознайомлення, принаймні, для журналістів.
Поза тим очевидно, що від нової угоди слід чекати не більше, ніж нових співпраць, нових міжнародних проектів тощо, але не конкретизованої перспективи вступу.
Жан-П’єр Жує, державний секретар Міністерства закордонних справ Франції з питань Євросоюзу, прямо казав під час одної з прес-конференцій: «Із огляду на негативну реакцію Росії Франція бажає передчасним визначати перспективи вступу України до Євросоюзу».
Проблеми для Парижа не лише всередині ЄС
Отже, французьке головування в ЄС починається в складних міжнародних умовах.
Проект швидкої й ефективної реформи організації відходить у невизначене майбутнє, заснування важливої для Франції суто європейської системи безпеки не знаходить одностайної підтримки з боку країн-членів ЄС.
Ба більше: англосаксонські держави прямо кажуть про свою незгоду з таким проектом, наголошуючи, що для забезпечення миротворчих процесів на планеті цілком достатньо НАТО.
Відповідно, взаємини Парижа з Вашингтоном та Москвою також ускладнюються, але на іншому рівні.
Діалог зі США зосереджується над усе на питаннях військової співпраці, й зокрема відновленню членства Франції у військовій структурі НАТО на цікавих для Парижа та прийнятних для Вашингтона умовах.
А от перемовини з Росією відбуваються з очевидним усвідомленням певної енергетичної залежності: 30 відсотків спожитого французами газу надходить із Росії. Отже, політичний клас країни намагається не дратувати зайвий раз неминучого постачальника енергії, але й не дозволити тому зловживати власною позицією на енергетичному ринку.
У своєму прямому ефірі 30 червня Ніколя Саркозі заявив, що «було помилкою» швидко дати членство у Євросоюзі більшості колишніх соціалістичних країн до системної реформи ЄС.
Поза тим, починаючи з липня, Франція частково відкриває свій внутрішній ринок праці для представників нових країн-членів ЄС, таких, як Польща, Чехія, Словенія, Угорщина тощо.
Відтепер у галузях французької економіки та соціального сектору, де існує дефіцит кваліфікованих кадрів, можна буде без спеціального дозволу від міністерства праці брати на роботу фахівців із Центральної Європи. Йдеться про високі технології, кібернетику, програмування, медицину та кілька інших напрямків.
Цей список чітко обмежений саме дефіцитними спеціальностями. Вихідців із України, яка не є членом ЄС, ця новація поки що не стосується.
(Алла Лазарева, українська журналістка в Парижі)
Попри негативне голосування Ірландії щодо ратифікації Лісабонської угоди, Париж очікує подальшого просування реформи ЄС, сказав Саркозі.
При цьому він не уточнив, як саме було б реально обійти незгоду ірландців, висловлену під час референдуму.
Французькі перспективи затьмарюються також тим, що президент Польщі Лех Качинський щойно проголосив, що і він не підтримає Лісабонську угоду стосовно реформи Євросоюзу.
Французька дипломатія очікує аналогічних дій і від керівництва Чехії, де президент Вацлав Клаус, як і голова польської держави, теж належить до євроскептиків.
Тож виглядає на те, що запровадити нову систему співпраці країн-членів ЄС у найближчі шість місяців не вдасться.
Україні не варто чекати на якісь прориви в зближенні з ЄС
Новий глухий кут у розвитку міжнародної організації ускладнює перспективи українського вступу до Євросоюзу.
Зокрема, Ніколя Саркозі заявив 30 червня, що допоки реформу Євросоюзу не буде завершено, про нові розширення організації не може бути й мови.
Це означає, що близький, здавалося б, вступ Хорватії відкладається на невизначений термін. А такі країни, як Туреччина, Україна, Грузія, можуть сподіватися в найближчі півроку, за найкращого збігу обставин, лише на поглиблення політики сусідства.
Ніколя Саркозі неодноразово заявляв публічно про свій намір укласти з Україною нову угоду про співпрацю з ЄС саме під час французького головування в Євросоюзі.
До сьогодні сам проект угоди не доступний для ознайомлення, принаймні, для журналістів.
Поза тим очевидно, що від нової угоди слід чекати не більше, ніж нових співпраць, нових міжнародних проектів тощо, але не конкретизованої перспективи вступу.
Жан-П’єр Жує, державний секретар Міністерства закордонних справ Франції з питань Євросоюзу, прямо казав під час одної з прес-конференцій: «Із огляду на негативну реакцію Росії Франція бажає передчасним визначати перспективи вступу України до Євросоюзу».
Проблеми для Парижа не лише всередині ЄС
Отже, французьке головування в ЄС починається в складних міжнародних умовах.
Проект швидкої й ефективної реформи організації відходить у невизначене майбутнє, заснування важливої для Франції суто європейської системи безпеки не знаходить одностайної підтримки з боку країн-членів ЄС.
Ба більше: англосаксонські держави прямо кажуть про свою незгоду з таким проектом, наголошуючи, що для забезпечення миротворчих процесів на планеті цілком достатньо НАТО.
Відповідно, взаємини Парижа з Вашингтоном та Москвою також ускладнюються, але на іншому рівні.
Діалог зі США зосереджується над усе на питаннях військової співпраці, й зокрема відновленню членства Франції у військовій структурі НАТО на цікавих для Парижа та прийнятних для Вашингтона умовах.
А от перемовини з Росією відбуваються з очевидним усвідомленням певної енергетичної залежності: 30 відсотків спожитого французами газу надходить із Росії. Отже, політичний клас країни намагається не дратувати зайвий раз неминучого постачальника енергії, але й не дозволити тому зловживати власною позицією на енергетичному ринку.
У своєму прямому ефірі 30 червня Ніколя Саркозі заявив, що «було помилкою» швидко дати членство у Євросоюзі більшості колишніх соціалістичних країн до системної реформи ЄС.
Поза тим, починаючи з липня, Франція частково відкриває свій внутрішній ринок праці для представників нових країн-членів ЄС, таких, як Польща, Чехія, Словенія, Угорщина тощо.
Відтепер у галузях французької економіки та соціального сектору, де існує дефіцит кваліфікованих кадрів, можна буде без спеціального дозволу від міністерства праці брати на роботу фахівців із Центральної Європи. Йдеться про високі технології, кібернетику, програмування, медицину та кілька інших напрямків.
Цей список чітко обмежений саме дефіцитними спеціальностями. Вихідців із України, яка не є членом ЄС, ця новація поки що не стосується.
(Алла Лазарева, українська журналістка в Парижі)
