Президент Польщі, відомий як євроскептик, заявив, що не підпише вже схвалену польським парламентом ратифікацію Лісабонської угоди – принаймні тим часом.
На думку Леха Качинського, яку він висловив в оприлюдненому в вівторок інтерв’ю польському щоденникові Dziennik, підписання документу не має сенсу після того, як угоду відкинули на референдумі в Ірландії.
Без підпису президента ратифікація Польщею Лісабонської угоди, яка є визначальною для майбутнього Європейського Союзу, не буде чинною.
Крок президента Польщі вже скритикувала низка польських політиків, зокрема, прем’єр-міністр Дональд Туск.
«Ми, члени кабінету, переконані, що підписання Лісабонської угоди є в інтересах Польщі. Ми би хотіли, щоб Польща сформулювала свої інтереси в Європейському Союзі та у світі, виходячи з власної перспективи, маючи на увазі польські інтереси і те, що ми виграємо та програємо від підписання чи непідписання цієї угоди», – заявив польський прем’єр.
«Нам важко погодитися, що Польща може опинитися в цілком непотрібній для неї ситуації разом із Ірландією», – сказав він на прес-конференції в відповідь на рішення Качинського.
Туск висловив сподівання, що голова польської держави таки перегляне своє рішення.
Франція як країна, яка головує нині в Євросоюзі, заявила, що переконуватиме Качинського підтримати Лісабонську угоду.
Париж повідомив, що планує провести з президентом Польщі переговори після його заяви, що він не збирається підписувати Лісабонську угоду.
«Ми матимемо розмови з польською владою, без сумніву, й на найвищому рівні, щоб спробувати знайти вихід із цієї ситуації», – сказав речник міністерства закордонних справ Франції.
Перешкод Лісабонській угоді не бракує
У понеділок свій підпис під ратифікацією Лісабонської угоди відклав президент Німеччини.
Горст Келер не став підписувати вже ратифіковану обома палатами німецького парламенту угоду на прохання Конституційного Суду Німеччини.
До цього Суду звернулися з поданням супротивники угоди.
Як очікують, розгляд подання в Конституційному Суді Німеччини може протривати до наступного року.
У червні Лісабонську угоду вже провалили на референдумі виборці Ірландії, єдиної країни ЄС, де для ратифікації таких угод необхідне всенародне схвалення.
Також у Чехії перед ратифікацією Лісабонську угоду має розглянути Конституційний Суд Чехії щодо її відповідності Основному законові цієї країни.
В інших державах ЄС її без проблем ратифіковують у парламентах і попри застереження серед громадськості.
Цю угоду про реформування Євросоюзу спеціально розробляли так, щоб уникнути її затвердження на референдумах; не вдалося обійти лише законодавство Ірландії.
Керівництво Європейського Союзу домагається, щоб країни ЄС, які ще не ратифікували Лісабонську угоду, продовжували її ратифікацію, незважаючи на її відхилення в Ірландії.
Угода може набути чинності, тільки коли її схвалять усі 27 держав-членів ЄС.
Попередня спроба реформувати Євросоюз запровадженням його Конституції зазнала невдачі 2005 року. Така форма угоди вимагала всенародного затвердження в цілій низці країн, і на референдумах у Франції і Нідерландах її відхилили.
На думку Леха Качинського, яку він висловив в оприлюдненому в вівторок інтерв’ю польському щоденникові Dziennik, підписання документу не має сенсу після того, як угоду відкинули на референдумі в Ірландії.
Без підпису президента ратифікація Польщею Лісабонської угоди, яка є визначальною для майбутнього Європейського Союзу, не буде чинною.
Крок президента Польщі вже скритикувала низка польських політиків, зокрема, прем’єр-міністр Дональд Туск.
«Ми, члени кабінету, переконані, що підписання Лісабонської угоди є в інтересах Польщі. Ми би хотіли, щоб Польща сформулювала свої інтереси в Європейському Союзі та у світі, виходячи з власної перспективи, маючи на увазі польські інтереси і те, що ми виграємо та програємо від підписання чи непідписання цієї угоди», – заявив польський прем’єр.
«Нам важко погодитися, що Польща може опинитися в цілком непотрібній для неї ситуації разом із Ірландією», – сказав він на прес-конференції в відповідь на рішення Качинського.
Туск висловив сподівання, що голова польської держави таки перегляне своє рішення.
Франція як країна, яка головує нині в Євросоюзі, заявила, що переконуватиме Качинського підтримати Лісабонську угоду.
Париж повідомив, що планує провести з президентом Польщі переговори після його заяви, що він не збирається підписувати Лісабонську угоду.
«Ми матимемо розмови з польською владою, без сумніву, й на найвищому рівні, щоб спробувати знайти вихід із цієї ситуації», – сказав речник міністерства закордонних справ Франції.
Перешкод Лісабонській угоді не бракує
У понеділок свій підпис під ратифікацією Лісабонської угоди відклав президент Німеччини.
Горст Келер не став підписувати вже ратифіковану обома палатами німецького парламенту угоду на прохання Конституційного Суду Німеччини.
До цього Суду звернулися з поданням супротивники угоди.
Як очікують, розгляд подання в Конституційному Суді Німеччини може протривати до наступного року.
У червні Лісабонську угоду вже провалили на референдумі виборці Ірландії, єдиної країни ЄС, де для ратифікації таких угод необхідне всенародне схвалення.
Також у Чехії перед ратифікацією Лісабонську угоду має розглянути Конституційний Суд Чехії щодо її відповідності Основному законові цієї країни.
В інших державах ЄС її без проблем ратифіковують у парламентах і попри застереження серед громадськості.
Цю угоду про реформування Євросоюзу спеціально розробляли так, щоб уникнути її затвердження на референдумах; не вдалося обійти лише законодавство Ірландії.
Керівництво Європейського Союзу домагається, щоб країни ЄС, які ще не ратифікували Лісабонську угоду, продовжували її ратифікацію, незважаючи на її відхилення в Ірландії.
Угода може набути чинності, тільки коли її схвалять усі 27 держав-членів ЄС.
Попередня спроба реформувати Євросоюз запровадженням його Конституції зазнала невдачі 2005 року. Така форма угоди вимагала всенародного затвердження в цілій низці країн, і на референдумах у Франції і Нідерландах її відхилили.
