Віталій Пономарьов
Серед українських політиків завжди траплялися особистості, здатні на відчайдушні вчинки. Приміром, на дев’ятий день війни між Радянським Союзом та Німеччиною в окупованому нацистами Львові група політиків проголосила відновлення Української держави і створила український уряд. Голові уряду та його заступнику було тоді лише по 29 років.
На світанку 30 червня 1941 року Червона армія залишила Львів, і до міста увійшли німецькі частини, український батальйон «Нахтігаль» та похідна група бандерівської фракції Організації Українських Націоналістів. О 8-й годині вечора в будинку Товариства «Просвіта» зібралися близько 100 українських політиків, інтелектуалів та вояків
Суверенна Соборна Українська Держава
Зібрання оголосило себе Національними Зборами і затвердило Акт відновлення Української держави:
«Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що твориться у столиці України – Києві з волі українського народу».
Збори створили західноукраїнський уряд під назвою Українське Державне Правління на чолі з Ярославом Стецьком.
Відновлення Української держави благословили митрополит Української Греко-Католицької Церкви Андрей Шептицький та архієпископ Української Автокефальної Православної Церкви Полікарп (Сікорський).
Нацисти проти самостійників
Дізнавшись про події у Львові, Гітлер наказав Гіммлеру вжити репресій проти українського уряду. Упродовж тижня гестапо заарештувало у Львові Ярослава Стецька, його заступника Лева Ребета і державних секретарів Дмитра Яціва та Романа Ільницького, у Кракові – Степана Бандеру, а у Берліні – міністра закордонних справ Володимира Стахова.
В’язнів перевезли до Берліна, і там нацисти вимагали від них відкликати Акт відновлення Української держави. Оскільки ж Бандера, Стецько, Ребет і Стахів відмовилися, вони були на 3 роки ув’язнені у концтаборі Заксенгаузен.
(Київ – Прага)
Серед українських політиків завжди траплялися особистості, здатні на відчайдушні вчинки. Приміром, на дев’ятий день війни між Радянським Союзом та Німеччиною в окупованому нацистами Львові група політиків проголосила відновлення Української держави і створила український уряд. Голові уряду та його заступнику було тоді лише по 29 років.
На світанку 30 червня 1941 року Червона армія залишила Львів, і до міста увійшли німецькі частини, український батальйон «Нахтігаль» та похідна група бандерівської фракції Організації Українських Націоналістів. О 8-й годині вечора в будинку Товариства «Просвіта» зібралися близько 100 українських політиків, інтелектуалів та вояків
Суверенна Соборна Українська Держава
Зібрання оголосило себе Національними Зборами і затвердило Акт відновлення Української держави:
«Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що твориться у столиці України – Києві з волі українського народу».
Збори створили західноукраїнський уряд під назвою Українське Державне Правління на чолі з Ярославом Стецьком.
Відновлення Української держави благословили митрополит Української Греко-Католицької Церкви Андрей Шептицький та архієпископ Української Автокефальної Православної Церкви Полікарп (Сікорський).
Нацисти проти самостійників
Дізнавшись про події у Львові, Гітлер наказав Гіммлеру вжити репресій проти українського уряду. Упродовж тижня гестапо заарештувало у Львові Ярослава Стецька, його заступника Лева Ребета і державних секретарів Дмитра Яціва та Романа Ільницького, у Кракові – Степана Бандеру, а у Берліні – міністра закордонних справ Володимира Стахова.
В’язнів перевезли до Берліна, і там нацисти вимагали від них відкликати Акт відновлення Української держави. Оскільки ж Бандера, Стецько, Ребет і Стахів відмовилися, вони були на 3 роки ув’язнені у концтаборі Заксенгаузен.
(Київ – Прага)
