– Ще декілька років тому ми бачили Росію, як можливого учасника процесу розширення Євросоюзу, і вже почав розвиватися обмін політичними й економічними технологіями. Тепер ми повернулися на двосторонні, прагматичні й комерційні позиції. Насамперед у енергетиці, яка сьогодні знаходиться в епіцентрі відносин ЄС та Росії. Та попри комерційний бік цих стосунків, є ще й питання енергетичної безпеки. Ми констатуємо, що Росія намагається використовувати енергоносії, як важіль у просуванні своїх геополітичних ідей. Євросоюз мав нагоду пересвідчитися у цьому особисто, під час кількох сумних епізодів. Тому, з одного боку є бажання деяких країн-членів ЄС інвестувати в Росію. З іншого, Єврокомісія разом із групою країн Європи шукає альтернативу енергопостачання в чорноморському регіоні, на півдні Кавказу та Каспії. Тож, всі ці питання тісно пов’язані між собою, але завжди крутяться навколо енергії.
– Нещодавно у Берліні пролунала заява президента Медведєва стосовно необхідності створення єдиної європейської системи безпеки. На Ваш погляд, чи заслуговує ця ідея на майбутнє?
– Так, сенс у цьому є. Це – частина російської геополітики, котра, проте, залишається «пробним м’ячем». На мій погляд, ця ідея не дискутуватиметься на саміті в Ханти-Мансійську. Те, що запропонував Медведєв, це спроба знайти рівновагу між країнами Європи, включно з Росією. А також, виключити Сполучені Штати, котрі, на його погляд, розбалансують європейський геополітичний розподіл, встановлений ще після Першої світової війни. При цьому, мислять російські політики, між Євросоюзом та НАТО виникне дистанція. Пропонована Росією ідея, дозволить їй опертися на свої азійські простори та експорт енергоносіїв. Наразі ми бачимо прагнення Росії поглибити зв’язки з найпотужнішими країнами ЄС. Мета – внести розкол у Європейський Союз.
– Тобто, єдина європейська система безпеки – це своєрідна альтернатива НАТО...
– Це було презентоване, саме як альтернатива НАТО. «Атлантизм», згідно з цією ідеєю, не є єдиним історичним принципом. Якщо точніше, то пропонується пересунути НАТО. Бо що таке сьогоднішнє НАТО? Це геополітичний та геостратегічний розділ частини Європи та Північної Америки, а саме Сполучених Штатів та Канади.
– Безумовно, на саміті «Росія – ЄС» сторони говоритимуть про «заморожені конфлікти». Як на Вашу думку, чи може Євросоюз хоч якось впливати на «колоніальні інстинкти», що панують у Росії?
– Так, звичайно, бо ми європейці, члени Європейського Союзу і найближчі сусіди Росії. Україна, Молдова, Грузія, країни кавказького регіону – долі цих сусідів Євросоюзу теж нам не байдужі. Виглядає, що готується угода, згідно з якою Росія не зможе далі виступати єдиним арбітром. Особливо, це стосуватиметься «заморожених конфліктів», до речі названих так дещо передчасно, бо ситуація там якраз є досить гарячою. З іншого боку, прослідковується бажання якнайкраще залагодити конфлікти на цих просторах. Та питання тепер у тому, чи вдасться всередині ЄС досягти консенсусу відносно Росії. І це є складною справою. До того ж, зони конфліктів – це території дуже важливі для Європи. Саме там, обходячи Росію, проходять альтернативні шляхи постачання енергоносіїв.
(Брюссель – Прага)