Двометрова огорожа з колючим дротом – майже у центрі села. Подивитися на те, що коїться за ворітьми, не вдалося навіть журналістам – не пустила охорона: «У нас – за перепустками… Це приватна власність».
За воротами – фірма «Інсеко», котра придбала в сільради приміщення й півтори тисячі гектарів ще 5 років тому. Нині ж тут готуються відкрити цех із протруєння зерна, кажуть люди, які дізналися про це нещодавно й одразу забили на сполох – бо вважають, що таке сусідство їм шкодитиме.
– За 50 метрів – садочок, куди ходять мої онуки, за 300 метрів – школа… Люди тут живуть – вулиця на вулиці…
Із громадою не рахувалися
А тим часом і сам продаж колишніх колгоспних овочесховищ відбувся без погодження з громадою – закидають голові люди. Сесія такого рішення не ухвалювала, каже депутат Олена Жовнір.
«Ми в сесіях беремо участь, але нічого не вирішуємо. Ми забороняємо – він видає папери, ми заборонимо – він знову поза нашою спиною…», – зазначила Олена Жовнір.
А її однофамілець і голова сільради Ростислав Жовнір запевняє: усе чин чином, а депутати, дивлячись на народних обранців у Верховній Раді, захотіли трішки «поколотитися».
«Все зроблено законно і правильно. Тільки ініціативна група зробила так, щоб висловити недовіру… Я зачепив інтереси тих, хто там (на підприємстві – Р.С.) ще хотів там щось робити…», – зауважив сільський голова, який перед сходом селян запевняв журналістів, що насправді підтримує людей у небажанні бачити в селі хімічне виробництво. «Як сільський голова, я підтримую громаду і хочу, щоб тут на території не було отрутохімікатів…», – заявив він.
«Як запрацює – тоді й побачите, що це не шкідливо…»
Про те, що селяни не мають підстав турбуватися, каже й і інженер із будівництва фірми «Інсеко» Віктор Трофимчук – мовляв, ні про які отрутохімікати мова не йде. «Ми просто замінюємо обладнання радянських часів на сучасне…Хтось пустив чутки по селу, що тут працюватимуть із отрутохімікатами», – зазначив пан Трофимчук.
Дещо по-іншому прояснив ситуацію керівник фірми «Інсеко» Анатолій Камінський, котрий по телефону коротко запевнив: якщо завод запрацює – всі зрозуміють, що він не шкідливий.
В унісон із виробничниками, але не зовсім впевнено, говорить про нешкідливість майбутнього заводу й завідувач відділення обласної санепідемстанції Ігор Седляр: «Коли Рівненський насіннєвий завод працював, ми брали заміри на робочих місцях – не було перевищення нормативів…»
Заводу ще немає, недовіра – є
Будується чи ні новий завод – тепер разом із селянами гадають і журналісти. Принаймні, заява про наміри щодо екологічних наслідків діяльності майбутнього підприємства не була надрукована в місцевій пресі, як цього вимагає законодавство. А це вже свідчить про порушення у першу чергу з боку посадових осіб. Але чому тоді директор фірми, він же колишній голова райдержадміністрації Рівненського району Анатолій Камінський, запевняє, що від заводу шкоди не буде?
Тож понад 700 селян підписалися під вимогою заборонити будівництво заводу з хімічної обробки насіння та повернути овочесховище власникам майнових паїв. За кілька днів на позачерговій сесії сільради депутати розглядатимуть питання про недовіру сільському голові.
За воротами – фірма «Інсеко», котра придбала в сільради приміщення й півтори тисячі гектарів ще 5 років тому. Нині ж тут готуються відкрити цех із протруєння зерна, кажуть люди, які дізналися про це нещодавно й одразу забили на сполох – бо вважають, що таке сусідство їм шкодитиме.
– За 50 метрів – садочок, куди ходять мої онуки, за 300 метрів – школа… Люди тут живуть – вулиця на вулиці…
Із громадою не рахувалися
А тим часом і сам продаж колишніх колгоспних овочесховищ відбувся без погодження з громадою – закидають голові люди. Сесія такого рішення не ухвалювала, каже депутат Олена Жовнір.
«Ми в сесіях беремо участь, але нічого не вирішуємо. Ми забороняємо – він видає папери, ми заборонимо – він знову поза нашою спиною…», – зазначила Олена Жовнір.
А її однофамілець і голова сільради Ростислав Жовнір запевняє: усе чин чином, а депутати, дивлячись на народних обранців у Верховній Раді, захотіли трішки «поколотитися».
«Все зроблено законно і правильно. Тільки ініціативна група зробила так, щоб висловити недовіру… Я зачепив інтереси тих, хто там (на підприємстві – Р.С.) ще хотів там щось робити…», – зауважив сільський голова, який перед сходом селян запевняв журналістів, що насправді підтримує людей у небажанні бачити в селі хімічне виробництво. «Як сільський голова, я підтримую громаду і хочу, щоб тут на території не було отрутохімікатів…», – заявив він.
«Як запрацює – тоді й побачите, що це не шкідливо…»
Про те, що селяни не мають підстав турбуватися, каже й і інженер із будівництва фірми «Інсеко» Віктор Трофимчук – мовляв, ні про які отрутохімікати мова не йде. «Ми просто замінюємо обладнання радянських часів на сучасне…Хтось пустив чутки по селу, що тут працюватимуть із отрутохімікатами», – зазначив пан Трофимчук.
Дещо по-іншому прояснив ситуацію керівник фірми «Інсеко» Анатолій Камінський, котрий по телефону коротко запевнив: якщо завод запрацює – всі зрозуміють, що він не шкідливий.
В унісон із виробничниками, але не зовсім впевнено, говорить про нешкідливість майбутнього заводу й завідувач відділення обласної санепідемстанції Ігор Седляр: «Коли Рівненський насіннєвий завод працював, ми брали заміри на робочих місцях – не було перевищення нормативів…»
Заводу ще немає, недовіра – є
Будується чи ні новий завод – тепер разом із селянами гадають і журналісти. Принаймні, заява про наміри щодо екологічних наслідків діяльності майбутнього підприємства не була надрукована в місцевій пресі, як цього вимагає законодавство. А це вже свідчить про порушення у першу чергу з боку посадових осіб. Але чому тоді директор фірми, він же колишній голова райдержадміністрації Рівненського району Анатолій Камінський, запевняє, що від заводу шкоди не буде?
Тож понад 700 селян підписалися під вимогою заборонити будівництво заводу з хімічної обробки насіння та повернути овочесховище власникам майнових паїв. За кілька днів на позачерговій сесії сільради депутати розглядатимуть питання про недовіру сільському голові.
