29 лютого 1768 року у місті Барі на Поділлі польська шляхта проголосила конфедерацію, тобто непокору королю Станіславу Понятовському, якого підтримував російський уряд. Проте своїм насильством щодо українського населення конфедерати викликали повстання під назвою Коліївщина. Наприкінці квітня, в урочищі Холодний Яр неподалік Чигирина, близько 1000 козаків і селян обрали запорожця Максима Залізняка своїм отаманом. На Правобережжі ширилися чутки про «золоту грамоту» із закликом винищувати поляків та євреїв, яку Залізнякові начебто передала імператриця Катерина ІІ.
Уманська різанина
У травні російська армія вступила на Правобережжя і почала війну з конфедератами, проти них виступило також двохтисячне гайдамацьке військо на чолі із Залізняком. Упродовж трьох тижнів гайдамаки захопили Медведівку, Жаботин, Смілу, Корсунь, Богуслав, Канів і Лисянку. На бік гайдамаків перейшов керівник оборони Умані сотник Іван Гонта, вони взяли місто і знищили там 12 тисяч поляків, євреїв та українців-греко-католиків. За свідченням Залізняка, «гайдамаки проти людності, що перебувала у тому містечку, заповзялися, причому поляків, євреїв, а також тих, що у служінні конфедератів були віри грецької, поколото чимале число».
Вороги та «союзники»
До кінця червня російська армія розсіяла загони конфедератів, а на початку липня вона оточила неподалік Умані табір, в якому перебувала 1000 гайдамаків. Вважаючи російських солдат своїми союзниками, гайдамаки не чинили опору і були без бою взяті в полон. 840 з них, у тому числі Івана Гонту, як польських підданих російська армія передала польській владі, і восени вони були страчені у селі Кодні на Житомирщині. А 220 гайдамаків – російських підданих (і серед них Максим Залізняк) – були відправлені на каторгу до Нерчинська.
Уманська різанина
У травні російська армія вступила на Правобережжя і почала війну з конфедератами, проти них виступило також двохтисячне гайдамацьке військо на чолі із Залізняком. Упродовж трьох тижнів гайдамаки захопили Медведівку, Жаботин, Смілу, Корсунь, Богуслав, Канів і Лисянку. На бік гайдамаків перейшов керівник оборони Умані сотник Іван Гонта, вони взяли місто і знищили там 12 тисяч поляків, євреїв та українців-греко-католиків. За свідченням Залізняка, «гайдамаки проти людності, що перебувала у тому містечку, заповзялися, причому поляків, євреїв, а також тих, що у служінні конфедератів були віри грецької, поколото чимале число».
Вороги та «союзники»
До кінця червня російська армія розсіяла загони конфедератів, а на початку липня вона оточила неподалік Умані табір, в якому перебувала 1000 гайдамаків. Вважаючи російських солдат своїми союзниками, гайдамаки не чинили опору і були без бою взяті в полон. 840 з них, у тому числі Івана Гонту, як польських підданих російська армія передала польській владі, і восени вони були страчені у селі Кодні на Житомирщині. А 220 гайдамаків – російських підданих (і серед них Максим Залізняк) – були відправлені на каторгу до Нерчинська.
