Коли конференція майже з годинним запізненням все-таки розпочалась, її учасники виокремили для обговорення такі важливі питання, як долучення України до процесу створення єдиної європейської системи безпеки і перспективи приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО на грудневому самміті Альянсу. І, якщо перше питання особливих дискусій не викликало, то питання ПДЧ пожвавило дискусію.
Присутній російський фактор
Директор Дослідницького центру Асоціації зовнішньої політики Словаччини Іво Самсону зазначає: «Можу порівняти ситуацію з подібною, десятирічною давнини, – ситуацією у Словаччині. Тоді також більшість суспільства була проти вступу країни до НАТО, і влада доклала титанічних зусиль, щоб провести інформаційну кампанію. В Україні про таку пронатовську кампанію чути багато, але результатів не помітно. Нинішній пікет під вікнами свідчить, що у суспільстві відбулося глибоке розшарування, та і у політикумі єдності щодо євроатлантичних прагнень України теж немає. Крім того, на відміну від Словаччини чи Угорщини, тут присутній і російський фактор. Росія не змириться так легко з відходом України».
А вже співвітчизник доктора Самсона, посол Словаччини в Україні Урбан Руснак додав: «Дійсно, це дуже важка і чутлива справа. Україна повинна переконати НАТО, країни-члени Альянсу у тому, що вона спроможна виконати ті обіцянки, які були дані у планах, прописаних у планах співпраці з Альянсом. І також у тому, що тут є суспільний консенсус, або що хоча би наближається до такого консенсусу країна».
ПДЧ – ще не вступ
Тим часом політолог із Міжнародного інституту гуманітарних технологій Олександр Володін зауважує: «ПДЧ – це ж ще не вступ. Здається, уже порозумілись з основними політичними силами, що вступ – через референдум. То давайте потихеньку розбиратися що до чого. А так нам ставлять яку альтернативу? Знову – назад у Радянський Союз, так? Тим більше, що це навіть не Союз – буде тільки Російська імперія знову».
Учасники конференції відзначили: від «твердості поступу» України євроатлантичним шляхом, від демократичних реформ усередині держави багато у чому залежить доля майбутньої європейської системи безпеки, а також – трансформація НАТО у глобальну безпекову структуру.
