Кредит на 20 тисяч гривень оформила днями жителька Ужгородського району Вероніка Фекете. Гроші взяла для того, щоб пробурити біля власного будинку свердловину й так отримувати якісну питну артезіанську воду.
Вероніка каже, не може забути про спалах черевного тифу в Закарпатті, який поширився саме через питну воду. До того ж, її село розташоване нижче за течією Ужа, а саме до цієї річки потрапляють каналізаційні стоки з обласного центру.
«Мені дороге здоров’я моєї сім’ї, моїх дітей! У мене насправді не було іншого виходу, як робити свердловину. Так, це дорого, але буде ефективніше! У річку скидають всі нечистоти, що є… Навіть неозброєним оком видно, що там щось плаває не те… Хай говорять, що цю воду хлорують, то що – суцільний хлор пити?» – каже вона.
Усього третина закарпатців вживає очищену й порівняно якісну питну воду. Спеціалісти Закарпаття зізнаються, що з кожним роком це питання набуває все більшої актуальності, особливо з огляду на те, що в річки краю потрапляє дуже багато неочищених каналізаційних стоків.
Начальник управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській ситуації Андрій Погорєлов визнає, що ситуація виходить із-під контролю.
«Державне управління на сьогодні вважає фактично критичною ситуацію з технічним станом очисних споруд, які обслуговують населення. Фактична потужність цих споруд забезпечує всього 50 відсотків потреби. Виходить так, що ледь не половина всіх стоків, які скидають у річку, брудні», – каже він.
Найбільші проблеми з очисними спорудами в Ужгороді
Найбільше проблем з очисними спорудами в районному центрі Великий Березний та Ужгороді. Для першого містечка вдалося знайти за рахунок фонду охорони довкілля 100 тисяч гривень на модернізацію очисних споруд, і це бодай частково рятує ситуацію.
В Ужгороді все набагато гірше: місто розрослося, очисні споруди побудовані ще в минулому столітті, і нині вони просто не витримують навантаження, каже Андрій Погорєлов.
За його словами, найбільший забруднювач на території області – комунальне підприємство «Водоканал» в Ужгороді: «Воно фактично дає близько 80 відсотків від загальної кількості неочищених стоків, які скидають на території області».
На реконструкцію очисних споруд потрібні державні кошти, а їх немає
Спеціалісти кажуть, що за рахунок місцевих бюджетів нема чого й розраховувати на будівництво нових та відновлення наявних очисних споруд Закарпатської області.
Приміром, у 2006 році була розроблена програма реконструкції такого об’єкту в Ужгороді. Потреба у коштах становила за тими цінами понад 50 мільйонів гривень – на той час ця сума складала половину річного бюджету міста.
Могла б допомогти реалізація спеціальної програми «питна вода», яку розробили в Закарпатті аж до 2020 року. Але на її втілення вже третій рік поспіль уряд або не надає коштів узагалі, або ж дає дуже мізерне фінансування, скаржаться в області.
Вероніка каже, не може забути про спалах черевного тифу в Закарпатті, який поширився саме через питну воду. До того ж, її село розташоване нижче за течією Ужа, а саме до цієї річки потрапляють каналізаційні стоки з обласного центру.
«Мені дороге здоров’я моєї сім’ї, моїх дітей! У мене насправді не було іншого виходу, як робити свердловину. Так, це дорого, але буде ефективніше! У річку скидають всі нечистоти, що є… Навіть неозброєним оком видно, що там щось плаває не те… Хай говорять, що цю воду хлорують, то що – суцільний хлор пити?» – каже вона.
Усього третина закарпатців вживає очищену й порівняно якісну питну воду. Спеціалісти Закарпаття зізнаються, що з кожним роком це питання набуває все більшої актуальності, особливо з огляду на те, що в річки краю потрапляє дуже багато неочищених каналізаційних стоків.
Начальник управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській ситуації Андрій Погорєлов визнає, що ситуація виходить із-під контролю.
«Державне управління на сьогодні вважає фактично критичною ситуацію з технічним станом очисних споруд, які обслуговують населення. Фактична потужність цих споруд забезпечує всього 50 відсотків потреби. Виходить так, що ледь не половина всіх стоків, які скидають у річку, брудні», – каже він.
Найбільші проблеми з очисними спорудами в Ужгороді
Найбільше проблем з очисними спорудами в районному центрі Великий Березний та Ужгороді. Для першого містечка вдалося знайти за рахунок фонду охорони довкілля 100 тисяч гривень на модернізацію очисних споруд, і це бодай частково рятує ситуацію.
В Ужгороді все набагато гірше: місто розрослося, очисні споруди побудовані ще в минулому столітті, і нині вони просто не витримують навантаження, каже Андрій Погорєлов.
За його словами, найбільший забруднювач на території області – комунальне підприємство «Водоканал» в Ужгороді: «Воно фактично дає близько 80 відсотків від загальної кількості неочищених стоків, які скидають на території області».
На реконструкцію очисних споруд потрібні державні кошти, а їх немає
Спеціалісти кажуть, що за рахунок місцевих бюджетів нема чого й розраховувати на будівництво нових та відновлення наявних очисних споруд Закарпатської області.
Приміром, у 2006 році була розроблена програма реконструкції такого об’єкту в Ужгороді. Потреба у коштах становила за тими цінами понад 50 мільйонів гривень – на той час ця сума складала половину річного бюджету міста.
Могла б допомогти реалізація спеціальної програми «питна вода», яку розробили в Закарпатті аж до 2020 року. Але на її втілення вже третій рік поспіль уряд або не надає коштів узагалі, або ж дає дуже мізерне фінансування, скаржаться в області.
