Берлін-Прага – 9 травня, коли у частині країн, що постали на теренах колишнього Радянського Союзу, відзначають День Перемоги, в Берліні, неподалік Рейхстагу відкрили фотовиставку з найвідомішими радянськими фотографіями часів війни. Організатори виставки, німецькі фотографи, говорять, що їхньою метою було познайомити німецьку публіку з автором хрестоматійних фотографій, як,наприклад, «Встановлення радянського прапора над Рейхстагом». Але виставка, як і об’єктив фотографа Євгена Халдея, зафіксувала і щось набагато більше, а саме те, з чого робилася потужна радянська пропаганда.
Змонтована фотографія Халдея «Встановлення прапора над Рейхстагом»(Sammlung Ernst Volland/Heinz Krimmer)
Євген Халдей народився 1917 року в єврейській родині в Юзівці, як тоді називався Донецьк. Його біографія, як і його фотографії, відображає весь період радянської історії – від колективізації до розпаду Радянського Союзу. Як кореспондент ТАСС він знімав радянських героїв, передовиків виробництва, стахановців, включно з самим Стахановим, радянських вождів, всю війну від першого до останнього дня, Потсдамську конференцію, Нюрнберзький процес. Коли після війни його вигнали з роботи за єврейське походження, він перебивався дрібними замовленнями, а потім, як кореспондент газети «Правда», знову фотографував героїв війни і їхні повоєнні долі – радянських письменників, музикантів, вчених.
Значна частина цих фотографій представлена на виставці у Берліні. Організатори виставки, хоча і є справжніми шанувальниками таланту фотографа, не побоялися показати і Халдея-пропагандиста.
Найвідоміша фотографія Халдея є і найбільш суперечливою
Хрестоматійне радянське фото «Встановлення прапора над Рейхстагом» було інсценізацією від самого початку і до самого кінця. Халдея, який наприкінці війни був у Відні, викликали до Москви і відправили до Берліна. Зі слів самого Халдея, тому що ті двоє фотографів, котрі були в Берліні, тільки пили і не посилали нічого до Москви.
(Sammlung Ernst Volland/Heinz Krimmer)
Халдей приїхав до Берліна, знаючи наперед, що він там зніматиме, і як. Він привіз зі собою свій власний прапор, який пошив його приятель, приніс його на Рейхстаг та зробив фотографію. Потім додав диму над Берліном, бо 2 травня боїв уже не було, і заретушував годинник на руці радянського офіцера, бо, як помітив хтось у ТАСС, офіцер мав німецькі годинники на обох руках. Солдати, що нібито встановлювали прапор, стали героями Радянського Союзу. Пізніше ця фотографія була розтиражована і стала одним із найвідоміших фото 20-го століття.
Лише незадовго перед своєю смертю у 1997 році Халдей розповів і продовження історії з цим фото. Сталін особисто викликав фотографа і наказав забути, ким були люди на фотографії. Офіційними героями призначили двох росіян і грузина, їхні імена – Самсонов, Єгоров і Кантарія – знав кожен радянський школяр.
Подібною фальсифікацією були й інші відомі фото Халдея. Літаки над Рейхстагом з’явилися вже у фотолабораторії, так само як і численні фото з димом. Поки радянське командування доправило Халдея до Берліна, бої там уже скінчилися, тож дим над містом довелося монтувати вручну.
Одна з оригінальних фотографій Халдея(Sammlung Ernst Volland/Heinz Krimmer)
Герої колективізації і ніякого голоду
Ретушувалися не лише фотографії, але і сама радянська дійсність. У 1930-х роках молодий фотограф подорожував Україною з агітбригадами, що займалися колективізацією. З цієї доби на виставку потрапили портрети вгодованих комбайнерів та трактористки Паші Ангеліної. Одне-єдине фото пригнічених селян у полі з 1935 року не дає уяви ані про причини, ані про масштаб трагедії.
Відсутність цього визначального періоду новітньої української історії на виставці, що покриває весь період роботи фотографа, її організатори пояснюють тим, що ці фотографії не входять до їхньої колекції. На думку куратора виставки Ернста Фолланда, вони можуть бути в збірці доньки фотографа, у Москві, або у власності Союзу фотохудожників Росії.
Вони могли б надати ці фотографії для виставки, яку Ернст Фолланд планує привезти до України, але чи захочуть? Тертя, котрі виникли з російськими офіційними представниками уже під час цієї виставки, що приділила лише невелику увагу монтажу в роботі Халдея, викликають сумнів у тому, що в нинішніх політичних умовах російські чинники погодяться надати документальні свідчення Голодомору для показу в Україні. Особливо, якщо взяти до уваги, що виставка планується на жовтень, а в листопаді в Україні мають пройти широкомасштабні відзначення роковин Голодомору.
Навряд чи можна розраховувати і на підтримку німецької сторони з огляду на винятково приязні стосунки між Москвою і Берліном. Виставка проходить за фінансової підтримки німецького уряду. За збігом обставин, на першому поверсі того самого виставкового центру, Мартін-Ґропіус-Бау, проходить інша виставка під назвою «Сила і дружба». Вона розповідає про дружбу між Росією і Пруссією першої половини 19-го століття та їхні спільні зусилля щодо придушення вільної думки на сході Європи. Цю другу виставку фінансує російський «Газпром».
