Говорячи про кадрові ініціативи уряду Тимошенко, Ющенко нагадав про репутацію та ділові якості чиновників, що були виявлені у попередні роки. Мова йде про першого заступника міністра регіонального розвитку Олексія Іщенка, який в Адміністрації Президента Леоніда Кучми був заступником її голови Віктора Медведчука і який, за словами Ющенка, під час президентських виборів 2004 року забезпечував потрібний результат для Віктора Януковича.
«Іщенко був одним із тих лідерів СДПУ(о), хто 20 січня 2005 року підписав заяву щодо неможливості своєї подальшої діяльності в органах виконавчої влади та перехід в опозицію. Що він тоді робить в уряді демократичної коаліції?» – запитує голова держави.
Невдоволений Ющенко і такими персонами, як Тарас Козак, Олександр Паршин, Олександр Задорожний, Ольга Гінзбург та інші. Майже усі вони свого часу мали стосунок до Кучми і Медведчука. Зараз Тарас Козак є заступником голови Державної митної служби, Олександр Паршин – перший заступник голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, а Олександр Задорожний призначений радником Тимошенко з юридичних питань.
Голова держави наголошує, що перебування цих людей на посадах у попередньому уряді означало виконання тодішньою коаліцією союзницьких зобов’язань перед СДПУ(о), і запитує, яку ж роль сьогодні виконують ці чиновники.
Окремо Президент покритикував і комуністку, депутатку Верховної Ради 3-го і 4-го скликань Ольгу Гінзбург. Як відомо, на виборах 2006 року вона не пройшла до парламенту за списком комуністів і того ж року була призначена головою Державного комітету архівів України.
«Представник КПУ зловживає своїм службовим становищем для перешкоджання державній політиці встановлення історичної справедливості, а з Держкомархіву змушені йти досвідчені професіонали. Невже КПУ є частиною коаліції, що її представник так упевнено почувається на урядовій посаді?» – випитує знову Ющенко, закликаючи при цьому виконувати задекларовані нинішнім урядом принципи відкритості і прозорості.
Практику залучення «кучмістів» до помаранчевої влади розпочав сам Ющенко
Такі закиди Віктора Ющенка на адресу Тимошенко є справедливими і водночас дуже дивними. Адже саме Ющенко, щойно прийшовши до влади у 2005 році, запросив до свого товариства активного есдека Василя Кременя, викликавши тим самим обурення у громадськості.
Василеві Кременю було запропоновано посаду заступника голови Секретаріату, незважаючи на той факт, що ще зовсім недавно цей чиновник був у виборчих списках у першій десятці СДПУ(о), яка була найзатятішим ворогом Ющенка.
Тоді низка громадських організацій мітингувала біля Секретаріату Президента, вимагаючи негайної відставки «колишнього функціонера режиму Кучми – Медведчука» Кременя і нагадувала Ющенкові (як він робить це зараз у ситуації з Тимошенко) про те, що на Майдані люди мерзли зовсім за інші ідеали, які не передбачають таких призначень.
У 2006 році Ющенко зробив ще один несподіваний жест. На посаду радника з інформаційних питань він призначив Василя Базіва, який безпосередньо працював в Адміністрації Кучми – Медведчука на посаді заступника голови і водночас керівника Головної аналітичної служби Адміністрації.
Треба відзначити, що усі ці призначення Ющенко робив у закритому режимі і не радився з партнерами (БЮТ) щодо цих кандидатур.
Красномовним є й той факт, що нинішній критик Тимошенко і головний начальник у Секретаріаті Президента Віктор Балога у 2006 році, відповідаючи на пряме запитання журналістів про такі «дивні призначення», заявив, що, мовляв, якщо людина дивиться по-сучасному і може давати корисні поради, то «я вважаю, що ці люди повинні працювати».
Свого часу членом СДПУ(о) був, до речі, і сам Віктор Балога. Побували там і інші наближені до Ющенка. У СДПУ(о) починав свою політичну кар’єру Петро Порошенко. Такі біографічні дані Порошенка не завадили Ющенкові 2005 року призначити його секретарем РНБО.
Був цей політик, до речі, перед своїм вступом до «Нашої України» і заступником голови Партії регіонів (у 2001 році). Більш ніж близькою до Партії регіонів є ще одна креатура Ющенка – Раїса Богатирьова, яку 2008 року призначив на посаду секретаря РНБО саме Ющенко, не порадившись жодним чином із партнерами по коаліції і навіть із підопічними йому партіями (НУ-НС).
Ще більш анекдотичні і дивовижні є кадрові оновлення ющенківської команди чиновниками невисоких рангів. Останній приклад – призначення радником Ющенка Людмили Харів, яка працювала на телебаченні. На початку журналістської кар’єри вона вела програму про погоду, потім про красиву квартиру і останнім часом – про любов. Вона також позувала напівоголена глянцевим журналам, що спричинило народження багатьох анекдотів – про Ющенка передовсім.
Згадувана ж Ющенком комуністка Ольга Гінзбург була призначена коаліцією Януковича 2006 року. Ющенко як голова держави мав можливість звернутися до Януковича з вимогою звільнити або взагалі не призначати її. Одначе тоді він мовчав і не займався вихованням уряду.
Ще красномовнішим є приклад з соціалісткою Валентиною Семенюк, яку останнім часом Ющенко взявся захищати і паралельно заважати, як то вимагав би коаліційний дух, замінити її на представника демократичної команди.
Тому критика Тимошенко з боку Ющенка – Балоги про те, що її кадрові уподобання глибоко суперечать ідеалам Майдану, виглядає смішно.
Такими ж несерйозними виглядають і заклики Балоги до Тимошенко схаменутися негайно і зауваження, що, мовляв, низькі професійні вміння та одіозна репутація осіб зі ще не забутого минулого не дозволяють їм з будь-яких міркувань займати відповідальні посади в міністерствах нинішнього уряду, який сформувала демократична коаліція.
«Звісно, право Прем’єра вважати результатом масові фальсифікації, провокації та знищення ЗМІ і читати про них у резюме як про високі досягнення. Однак такі вміння не потрібні демократичним силам», – наголошує Балога.
Дії Ющенка для Тимошенко не виправдання
Одначе така поведінка Голови держави не виправдовує Тимошенко, яка постійно наголошує на відданості ідеалам Майдану. Попри гріхи Секретаріату Президента і особисто Віктора Ющенка, Прем’єр-міністр не дала чіткої відповіді на закиди щодо сумнівних кадрових призначень.
«Я, як Прем’єр, відповідаю за результат і підбираю команду, яка цей результат здатна дати. Полювання на відьом не потрібно влаштовувати», – сказала вона журналістам.
Поповнення своїх фракційних і партійних лав «кучмістами» зірка Майдану дозволила теж після революції. Тоді вона говорила, що бере цих чоловіків на перевиховання до себе. Однак зараз експерти дедалі більше зауважують про створення критичної маси колишніх «кучмістів» у її оточенні, які можуть реально загрожувати витісненню ідеологічної та інтелектуальної частини БЮТ, яка пройшла тест у тяжкі для партії «Батьківщина» та її лідера часи.
Нинішні кадрові призначення, які здійснює голова уряду, є для багатьох прихильників БЮТ не менш дивними, ніж ющенківські. Свого часу Тимошенко змушена була половину публічних виступів пояснювати, що у неї роблять деякі «кучмісти» і спритні бізнесмени.
Очевидно, що про нові призначення громадськість теж їй нагадає. А це може бути серйозним фактором у коригуванні іміджу Тимошенко напередодні президентських виборів…
«Іщенко був одним із тих лідерів СДПУ(о), хто 20 січня 2005 року підписав заяву щодо неможливості своєї подальшої діяльності в органах виконавчої влади та перехід в опозицію. Що він тоді робить в уряді демократичної коаліції?» – запитує голова держави.
Невдоволений Ющенко і такими персонами, як Тарас Козак, Олександр Паршин, Олександр Задорожний, Ольга Гінзбург та інші. Майже усі вони свого часу мали стосунок до Кучми і Медведчука. Зараз Тарас Козак є заступником голови Державної митної служби, Олександр Паршин – перший заступник голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, а Олександр Задорожний призначений радником Тимошенко з юридичних питань.
Голова держави наголошує, що перебування цих людей на посадах у попередньому уряді означало виконання тодішньою коаліцією союзницьких зобов’язань перед СДПУ(о), і запитує, яку ж роль сьогодні виконують ці чиновники.
Окремо Президент покритикував і комуністку, депутатку Верховної Ради 3-го і 4-го скликань Ольгу Гінзбург. Як відомо, на виборах 2006 року вона не пройшла до парламенту за списком комуністів і того ж року була призначена головою Державного комітету архівів України.
«Представник КПУ зловживає своїм службовим становищем для перешкоджання державній політиці встановлення історичної справедливості, а з Держкомархіву змушені йти досвідчені професіонали. Невже КПУ є частиною коаліції, що її представник так упевнено почувається на урядовій посаді?» – випитує знову Ющенко, закликаючи при цьому виконувати задекларовані нинішнім урядом принципи відкритості і прозорості.
Практику залучення «кучмістів» до помаранчевої влади розпочав сам Ющенко
Такі закиди Віктора Ющенка на адресу Тимошенко є справедливими і водночас дуже дивними. Адже саме Ющенко, щойно прийшовши до влади у 2005 році, запросив до свого товариства активного есдека Василя Кременя, викликавши тим самим обурення у громадськості.
Василеві Кременю було запропоновано посаду заступника голови Секретаріату, незважаючи на той факт, що ще зовсім недавно цей чиновник був у виборчих списках у першій десятці СДПУ(о), яка була найзатятішим ворогом Ющенка.
Тоді низка громадських організацій мітингувала біля Секретаріату Президента, вимагаючи негайної відставки «колишнього функціонера режиму Кучми – Медведчука» Кременя і нагадувала Ющенкові (як він робить це зараз у ситуації з Тимошенко) про те, що на Майдані люди мерзли зовсім за інші ідеали, які не передбачають таких призначень.
У 2006 році Ющенко зробив ще один несподіваний жест. На посаду радника з інформаційних питань він призначив Василя Базіва, який безпосередньо працював в Адміністрації Кучми – Медведчука на посаді заступника голови і водночас керівника Головної аналітичної служби Адміністрації.
Треба відзначити, що усі ці призначення Ющенко робив у закритому режимі і не радився з партнерами (БЮТ) щодо цих кандидатур.
Красномовним є й той факт, що нинішній критик Тимошенко і головний начальник у Секретаріаті Президента Віктор Балога у 2006 році, відповідаючи на пряме запитання журналістів про такі «дивні призначення», заявив, що, мовляв, якщо людина дивиться по-сучасному і може давати корисні поради, то «я вважаю, що ці люди повинні працювати».
Свого часу членом СДПУ(о) був, до речі, і сам Віктор Балога. Побували там і інші наближені до Ющенка. У СДПУ(о) починав свою політичну кар’єру Петро Порошенко. Такі біографічні дані Порошенка не завадили Ющенкові 2005 року призначити його секретарем РНБО.
Був цей політик, до речі, перед своїм вступом до «Нашої України» і заступником голови Партії регіонів (у 2001 році). Більш ніж близькою до Партії регіонів є ще одна креатура Ющенка – Раїса Богатирьова, яку 2008 року призначив на посаду секретаря РНБО саме Ющенко, не порадившись жодним чином із партнерами по коаліції і навіть із підопічними йому партіями (НУ-НС).
Ще більш анекдотичні і дивовижні є кадрові оновлення ющенківської команди чиновниками невисоких рангів. Останній приклад – призначення радником Ющенка Людмили Харів, яка працювала на телебаченні. На початку журналістської кар’єри вона вела програму про погоду, потім про красиву квартиру і останнім часом – про любов. Вона також позувала напівоголена глянцевим журналам, що спричинило народження багатьох анекдотів – про Ющенка передовсім.
Згадувана ж Ющенком комуністка Ольга Гінзбург була призначена коаліцією Януковича 2006 року. Ющенко як голова держави мав можливість звернутися до Януковича з вимогою звільнити або взагалі не призначати її. Одначе тоді він мовчав і не займався вихованням уряду.
Ще красномовнішим є приклад з соціалісткою Валентиною Семенюк, яку останнім часом Ющенко взявся захищати і паралельно заважати, як то вимагав би коаліційний дух, замінити її на представника демократичної команди.
Тому критика Тимошенко з боку Ющенка – Балоги про те, що її кадрові уподобання глибоко суперечать ідеалам Майдану, виглядає смішно.
Такими ж несерйозними виглядають і заклики Балоги до Тимошенко схаменутися негайно і зауваження, що, мовляв, низькі професійні вміння та одіозна репутація осіб зі ще не забутого минулого не дозволяють їм з будь-яких міркувань займати відповідальні посади в міністерствах нинішнього уряду, який сформувала демократична коаліція.
«Звісно, право Прем’єра вважати результатом масові фальсифікації, провокації та знищення ЗМІ і читати про них у резюме як про високі досягнення. Однак такі вміння не потрібні демократичним силам», – наголошує Балога.
Дії Ющенка для Тимошенко не виправдання
Одначе така поведінка Голови держави не виправдовує Тимошенко, яка постійно наголошує на відданості ідеалам Майдану. Попри гріхи Секретаріату Президента і особисто Віктора Ющенка, Прем’єр-міністр не дала чіткої відповіді на закиди щодо сумнівних кадрових призначень.
«Я, як Прем’єр, відповідаю за результат і підбираю команду, яка цей результат здатна дати. Полювання на відьом не потрібно влаштовувати», – сказала вона журналістам.
Поповнення своїх фракційних і партійних лав «кучмістами» зірка Майдану дозволила теж після революції. Тоді вона говорила, що бере цих чоловіків на перевиховання до себе. Однак зараз експерти дедалі більше зауважують про створення критичної маси колишніх «кучмістів» у її оточенні, які можуть реально загрожувати витісненню ідеологічної та інтелектуальної частини БЮТ, яка пройшла тест у тяжкі для партії «Батьківщина» та її лідера часи.
Нинішні кадрові призначення, які здійснює голова уряду, є для багатьох прихильників БЮТ не менш дивними, ніж ющенківські. Свого часу Тимошенко змушена була половину публічних виступів пояснювати, що у неї роблять деякі «кучмісти» і спритні бізнесмени.
Очевидно, що про нові призначення громадськість теж їй нагадає. А це може бути серйозним фактором у коригуванні іміджу Тимошенко напередодні президентських виборів…