 |
Головне – це справна цифра
Ледь не всі цифрові індекси розвитку української економіки у виступі були перекручені, у чому неважко переконатися, порівнявши їх із даними Держкомстату.
«Нагадаю, що за результатами соціально-економічного розвитку в 2004 році при першому нашому уряді приріст промислового виробництва перевищив рівень 14%, зовнішньоторговельний оборот виріс більш, ніж на 30%, інфляція не перевищувала 2-3%... Весь світ заговорив про народження українського економічного дива. Однак прийшла помаранчева революція, і вже 2005 року темпи економічного росту впали до позначки 2%, а інфляція склала 13%», – заявив з трибуни з’їзду Віктор Янукович.
Насправді 2004 року інфляція досягла аж 12,3%, а приріст реальних доходів населення України (показник, який у виступі Януковича взагалі не фігурує) дорівнював 19,6%. Найвищий показник зростання реальних доходів мав місце у 2005 році – на 23,9% і за інфляції у 10,3%, а не у 13%. Що ж стосується «економічного дива» 2004 року, то воно, як відзначало чимало незалежних аналітиків, стало наслідком як сприятливої кон’юнктури на металопрокат на світовому ринку, так і фіктивного експорту продукції – щоб такі наближені до влади квазіекспортери могли одержати з бюджету належну їм за українським законодавством компенсацію за ПДВ, тобто «з повітря» зробити собі грубі гроші.
Партія безгрішна
Така сама маніпуляція пророблена і з іншими цифрами. Скажімо, екс-прем’єр стверджує: «2007 року до фактичного блокування роботи парламенту нам удалось забезпечити збільшення економічного росту на 8,7%, на 20% підняти зарплати, на 29% – пенсії. Капіталовкладення в економіку зросли на 11%, обсяг іноземних інвестицій наблизився до 10 мільярдів доларів».
Насправді ж 2007 року інфляція становила 16,6%, а до іноземних інвестицій Янукович записав зовнішні кредитні запозичення. А щодо блокування роботи парламенту... Хіба не на кінець травня 2007 президент Ющенко указом про розпуск Верховної Ради призначив дострокові вибори? Якби вони одразу й відбулися, якби ПР не заперечувала їх, не було б негативних впливів політичної нестабільності на економічне життя. Не кажучи вже про практику постійного блокування роботи Верховної Ради України VI скликання...
Проте ПР не бачить своїх недоліків, це, схоже, – її принципова позиція: безгрішність партії, її вождів та її ідеології.
«...Єдиною силою, здатною порятувати країну від лиха, залишається Партія регіонів. Тільки ми – партія з підтримкою більшої частини суспільства – є тим якорем, який зможе втримати судно під назвою “Україна” від небезпеки бути зірваним ураганом гіперінфляції і викинутим на скелі політичного й економічного розвалу», – патетично наголосив Віктор Янукович, делікатно оминувши щонайменше два беззаперечних факти: по-перше, ПР, за даними всіх соціологічних служб, не має підтримки більшої, ніж третини виборців; по-друге, близько 24% інфляції за останнє півріччя роботи уряду Януковича і понад 30% за останні три місяці – це що, не ураган і не розвал?
Без Росії Україні катастрофа...
Але Партія регіонів не страждає на скромність. Виявляється, це саме вона і її урядовці «впровадили у практику такі критерії, як соціальна відповідальність вітчизняного бізнесу, соціальне партнерство і співпраця, соціально-економічні гарантії працівникам, соціальний захист незахищених прошарків населення». Взагалі-то в Україні ці речі знайомі вже понад 100 років – ще до більшовиків. А що стосується розробленого за активної участі ПР Трудового кодексу України, то незалежні експерти і профспілкові діячі з жахом говорять про можливість його впровадження – адже він захищає передусім права великого бізнесу – так само, як і Кодекс законів про працю.
Але гордість лідерів ПР закінчується там, де починається російське питання. Здавалося б, після відомих останніх не надто лояльних щодо України заяв президента Росії Володимира Путіна на саміті НАТО у Бухаресті будь-яка більш-менш патріотична політична сила мусила б щонайменше стримано оцінювати стосунки з цією державою, принаймні, на даному етапі. Та ні: «Розрив історичних зв’язків з Російською Федерацією призведе до катастрофічних наслідків в соціально-економічному розвитку країни і до трагедії в долях мільйонів наших співвітчизників».
Ясна річ, що вся провина за можливість такого розриву покладається не на російську сторону. Ба більше: лідер ПР фактично заперечив тезу про український нейтралітет, яку останнім часом так любить пропагувати його партія, і відверто «прив’язав» Україну до Росії: «Події останнього часу підтвердили, що принципова позиція Партії регіонів у питаннях, які можуть вплинути на безпеку нашого північного сусіди, а отже – й України, зміцнили нашу підтримку у суспільстві». Стосовно суспільної підтримки, то це ще питання, а так прямо говорити, що безпека Росії – отже, це і безпека України, – це вже щось нове...
Лідер – це доля
З’їзд не випадково був закритим для преси. Адже на цьому з’їзді ПР практично завершила свою еволюцію й ухвалила такі зміни до статуту, які дублюють організаційну структур КПРС. Так, переформатовані вищі органи ПР, а в організаційну вертикаль впроваджена нова ланка: «місцеві парторганізації». Тепер на чолі партії стоятимуть президія політради (28 осіб) і значно більш чисельна політрада – аналоги політбюро ЦК КПРС і самого ЦК КПРС. Створений, ясна річ, секретаріат партії; партійна вертикаль тепер будуватиметься у форматі «обкоми-райкоми і міськкоми-низові парткоми».
Фактично впроваджений принцип «демократичного централізму»: керівні партійні органи вищого рівня можуть прийняти рішення про дострокове припинення повноважень керівних органів партійної організації нижчого рівня та її керівних осіб у випадках порушень. Кожен член партії тепер буде зобов’язаний не лише сплачувати членські внески, а й щорічно проходити звірку та брати активну (себто безоплатну) участь у виборчих кампаніях та підтримувати кандидатів у депутати, висунутих партією. За порушення вимог Статуту член партії, окрім виключення з її лав, може бути притягнутий до відповідальності у вигляді партійного стягнення, зауваження, догани чи суворої догани. Майже повна копія статуту ленінської партії, чи не так?
А ще виходитиме у світ партійна газета: «Время регионов/Час регіонів». «Це буде загальноукраїнська газета, яка пропагуватиме ідеї і програму Партії регіонів, – сказала на з’їзді народний депутат Ганна Герман, представляючи проект видання. – Я вважаю, що наші виборці й усі наші прихильники, сьогоднішні, і ті, що будуть завтра, – це люди активні, люди розумні, і ми повинні дати їм газету високого класу». Але як поєднати «високий клас» із тим стилем маніпулювання цифрами і фактами, про який щойно ішлося?..
...Серед «регіоналів» чимало справді сильних особистостей. І не випадково Віктора Януковича з’їзд переобрав Лідером (саме так, з великої літери) Партія регіонів. Та чи знають очільники і рядові партійці, що німецькою мовою слово Лідер (the Leader) перекладається зазвичай як der Führer?