Уранці Юлія Тимошенко особисто прийшла до парламенту, зокрема на засідання своєї фракції, і закликала депутатів до одностайності і згуртованості. У тому числі і під час голосування за такий небажаний для БЮТ і особисто для Тимошенко на цьому етапі закон про Кабмін. Ціною питання було, звісно, голосування за усунення Леоніда Черновецького з посади мера Києва.
Усунення Черновецького від столичної влади є стратегічно важливим для Тимошенко, оскільки вона обіцяла зробити це під час виборів до парламенту. Крім того, Тимошенко має не лише політичні амбіції національного масштабу, а й місцевого. Попри найвищий рейтинг популярності Тимошенко серед киян, вона зацікавлена наростити електоральний потенціал ще більше, а отже, завоювати столицю цілковито. А досвід показує, що той, хто володіє столицею, отримує неабиякі шанси, в тому числі й щодо президентських амбіцій, бо саме столиця диктує загальнодержавну, так би мовити, політичну моду.
Що змусило Тимошенко здатися без бою
Парадокс, але ще вранці коаліція була налаштована голосувати за новий закон про Кабмін у цілому.У тому числі і БЮТівці. Але опозиція разом із блоком Литвина (який голосував за цей проект у першому читанні) не дала можливості цього зробити. Опозиціонери з литвинівцями заявили, що збираються там щось підправити.
Таким чином говорити про перемогу Ющенка у посиленні своїх повноважень ще дуже зарано. Оскільки невідомо, яким буде голосування депутатів у другому читанні. Хтось може й передумати підтримати Президента у його бажанні стати всесильним і передовсім над Тимошенко. Українська політика давала таких прикладів високої гри безліч разів.
Чи не тому сьогодні так занепокоївся Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, на якого, за деякими даними, має неабиякий вплив глава президентського Секретаріату Віктор Балога. Очевидно, і найголовніший начальник Яценюка Віктор Ющенко волів би бачити зовсім інші результати цього мегаплану. І негайно. Яценюк запропонував скоротити термін розгляду проекту про Кабмін, проте його підтримали лише 70 депутатів.
Це означає, що попри непогані результати голосування на початку, торги та суперечки ще вестимуться. Можливо, будуть навіть оскарження.
Принаймні, у Юлії Тимошенко уже з’явився один заступник і захисник із табору опонентів. Член фракції Партії регіонів Нестор Шуфрич уже заявив, що його політична сила звернеться в Конституційний Суд з приводу неконституційності цього закону. Шуфрич висловлює упевненість, що за допомогою нового закону про Кабінет міністрів Віктор Ющенко узурпує владу в країні.
Тимошенко, безумовно, не в захопленні від пропонованих для неї нових умов роботи. Перед голосуванням вона зізналася, що БЮТівцям була висунена жорстка умова.
«Я подумала про те, що жодні повноваження не варті того, щоб залишати корупцію в столиці нашої країни. Жодні повноваження, прописані в законі про Кабінет Міністрів, просто не варті того, щоб демонструвати, що демократична коаліція не здатна виконувати свої зобов’язання перед киянами і всією Україною», – зазначила Тимошенко.
Але, крім опікування інтересами киян, Тимошенко, ймовірно, рухав ще й інший фактор, який, власне, й спонукав її здати свої прем’єрські повноваження без бою. Це президентські амбіції. Якщо Тимошенко стає наступним Президентом, її такий закон про Кабмін, де сидітиме керований Прем’єр, уже не дратуватиме.
Що втрачає Прем’єр і набуває Президент у разі ухвалення закону в цілому
Згідно з новим законом про Кабмін, Верховна Рада призначає Прем’єр-міністра на посаду за поданням Президента, а не за поданням парламентської коаліції. Глава держави також матиме право не підтримати кандидатуру, яку запропонує коаліція. Паралельно із затвердженням Прем’єра відбувається затвердження його програми. При цьому програма діяльності має базуватися на узгоджених позиціях та програмних засадах коаліції.
(Довідка: 21 грудня 2006 року Верховна Рада ухвалила Закон про Кабінет Міністрів України, що регламентує діяльність уряду. Однак Президент наклав на нього вето. А уже в січні 2007 року парламентська більшість Віктора Януковича за допомогою опозиційної фракції БЮТ подолала президентське вето. 5 лютого 2007 року Ющенко звернувся в Конституційний Суд із проханням перевірити на відповідність Конституції низки положень закону про Кабмін. Але Конституційний суд відмовив Президентові у відкритті провадження в справі конституційності цього закону).
Президент також набуває одноосібне і виключне право призначати міністрів оборони та закордонних справ. Подання про їх звільнення також вноситься за згодою Президента. Законопроект також передбачає призначення заступників міністрів за поданням міністрів, а не Прем’єра. Крім того, Прем’єр втрачає право координувати роботу міністерств. Це право передається Кабміну загалом як колегіальному органу. Серед нововведень також є норми, які стосуються координації діяльності між членами Кабінету Міністрів та іншими керівниками центральних органів виконавчої влади. Зокрема, урядовці позбавляються можливості давати чиновникам різних рівнів доручення.
Новий законопроект також пропонує внести зміни у відносинах з органами влади на місцях. Зокрема, глави адміністрацій отримають право відмовляти у розгляді та затвердженні кандидатури на посаду того чи іншого територіального органу, що пропонує уряд. У документі також ліквідована стара норма, що дозволяла Кабміну скасовувати акти місцевих держадміністрацій.
Пропонується також скорегувати норму, яка передбачає скріплення актів Президента підписами Прем’єра й окремих міністрів, що часто було причиною суперечок і скандалів між Секретаріатом Президента та урядом.
Серед іншого передбачені і зміни у відносинах між Президентом, Кабміном, парламентом, а також Радою національної безпеки і оборони. Ющенко, зокрема, хоче закріпити контролюючі функції Ради нацбезпеки і оборони та Секретаріату Президента над діяльністю Кабміну і пропонує можливість участі своїх представників на засіданнях Кабінету Міністрів.
Експерти і деякі депутати висловлюють думку, що новий закон про Кабмін (у разі, якщо цей законопроект знову не стане елементом тиску, торгів, інтриг та гри і його таки ухвалять у цілому) зробить уряд зовсім не вільним, а Президент може перетворитися в авторитарну особу. Таку думку поділяє і Юлія Тимошенко, яка зараз Прем’єр, але, за даними соціологів, має найбільше шансів перемогти на президентських виборах.