Координатор Народного фронту «Севастополь – Крим – Росія» Валерій Подьячий |
Справді, в останнього так і не склалися справи з кримськими «регіоналами», які тут при владі, зате з Грачем стосунки добрі з часів його спікерства у Верховній Раді Криму наприкінці 90-х років минулого століття. Тоді ж обидва надумали будувати міст із українського Криму до російської Кубані. Ця тема дуже допомогла обом політикам на наступних виборах, але далі справа не просунулася: міст залишається лише в їхній уяві.
Російським культурним центром зараз керує давній соратник та іміджмейкер Грача професор-соціолог Павло Хрієнко. Лідер кримських комуністів разом із лідерами Народного Фронту «СКР» входять до Координаційної ради російських співвітчизників Криму, яку теж очолює директор РКЦ. Недарма ж на останніх мітингах Народного Фронту «СКР» обов’язковий атрибут – кілька червоних прапорів кримських комсомольців, а Леонід Грач як народний депутат України періодично робить запити до СБУ про «переслідування громадян із політичних мотивів».
Водночас місцеві оглядачі відзначають не тільки цей зв’язок комуністів із «фронтистами». Впадає у вічі чіткий зв’язок між публічними проросійськими заявами Леоніда Грача та мітинговою активністю Народного фронту «Севастополь – Крим – Росія». І лише згадана кримінальна справа трохи порушила синхронність дій партнерів по Координаційній раді російських співвітчизників Криму.
Проросійських радикалів у Криму не бракує
Втім, Народний фронт «Севастополь – Крим – Росія» – не єдина проросійська організація, що виступає з радикальних позицій. І не єдина, якою цікавляться українські правоохоронні органи.
Голова Євразійської спілки молоді Криму Костя Книрик |
Школярки з Євразійської спілки молоді Криму |
Саме після цієї зустрічі активність кримської ЄСМ зросла на порядок. Але й попри таке заступництво і декларації, що ця організація має філії по всій Європі, у США і Туреччині, кримські юні «євразійці» далі Бахчисарая і Сімферополя носа поки не сунуть.
Іще одна «рука Москви»
Лідер «Прориву» в еміграції Олексій Добичин |
Останній аспект – важливий, бо одним із засновників цієї інформагенції є колишній начальник управління адміністрації Президента Російської Федерації з міжнародних та культурних зв’язків із зарубіжними країнами Модест Колеров. І саме останній до свого звільнення з посади 23 жовтня 2007 року курував мережу «Проривів» у Криму, Закарпатті, Придністров’ї, Абхазії і Південній Осетії.
Кримські «проривівці» брали активну участь у багатьох антиукраїнських мітингах і пікетах, спалювали прапори ОУН, шматували українськомовні кіноафіші, вимагали заборони Меджлісу кримськотатарського народу. Але найбільше вони запам’яталися акцією «перекопування Перекопського перешийку». Саме після цього організацією, що була офіційно зареєстрована у Севастополі і рекрутувала активістів переважно з середовища школярів севастопольської середньої школи Міноборони Російської Федерації №8 і студентів Чорноморської філії Московського державного університету, зацікавилися українські спецслужби.
Зрештою, суд заборонив діяльність «Прориву». Але його лідери і зараз періодично нагадують про себе. Днями Надія Полякова повідомила, що «проривівці» до Дня Перемоги готують у Криму акцію «В кожному будинку – російський прапор», і насмішила, заявивши, що севастопольські ветерани сприймають російський триколор, під яким у Другій світовій війні воювала Російська визвольна армія генерала Власова, як «прапор Перемоги».
Сепаратисти-«проривівці» з Криму, Закарпаття, Придністров''я, Абхазії і Південної Осетії (Сухумі, 2007 р.) |
Лідер кримського «Прориву» Олексій Добичин тоді в Сухумі заявив: «Ми, представники проросійських і російських організацій Південної Осетії, Абхазії, Придністров’я і Криму, можемо заявити тільки одне: будь-яка дія з порушення прав і свобод проросійської молоді зустріне адекватну протидію. Всі спроби українізувати Крим зустрінуть таку відсіч, що вони самі розколять Україну, і в найкоротший термін».
Попри широкий резонанс сухумської зустрічі «Прориву», а потім «польового» виїзду «проросійської молоді» у вересні до Цхінхвалі для «захисту Осетії від грузинської агресії», це стало останніми акціями Модеста Колерова на кремлівській посаді. Як написала російська преса, його звільнили за «надлишковий радикалізм у відносинах із сусідніми державами». Свою відставку Колеров прокоментував тим, що вже взявся за нову роботу у «сфері, що пов’язана з діяльністю неурядових організацій». Спостерігачі відзначили, що швидше за все офіційний Кремль намагається відсторонитись від діяльності так званих «неурядових організацій», хоча при цьому продовжуватиме люб’язно користуватись їхніми послугами.
«Бойові загони Кремля»
Мітинг «Російського блоку» |
Проросійське козацтво Криму |
Лідер «Російської громади Криму» Сергій Цеков |
Слід сказати, що «Російська громада Криму» з недавнього часу не обмежується використанням лише можливостей партії «Російський блок». Перед виборами 2006 року її лідери Сергій Цеков та Олександр Черноморов були делеговані до Партії регіонів, за допомогою якої стали відповідно першим заступником Голови Верховної Ради Криму і народним депутатом України.
Новий проект Москви в Криму?
Водночас у кулуарах кримської політики зараз обговорюється новий український політичний проект Костянтина Затуліна та його колеги по Інституту країн СНД Кирила Фролова – так звана «російська партія росіян України» з робочою назвою «Єдіноє Отєчєство». За неофіційними даними, серед її лідерів можна буде побачити голову «Російської громади Криму» Сергія Цекова і керівника її виконкому Олега Слюсаренка. Втім, вони завжди там, де очікуються значні політично-фінансові інвестиції з Росії, каже Сергій Шувайников, лідер іще однієї проросійської організації, «Конгресу російських громад Криму».
Лідер «Конгресу російських громад Криму» і «Російського фронту» Сергій Шувайников |
Більшість кримських експертів сходиться на думці, що частина проросійських організацій півострова досі не знайшла себе в українській державі і бачить свою роль переважно в обслуговуванні політичних інтересів різних владних груп Росії. І інколи це межує з втручанням у внутрішні справи України і навіть загрожує її національній безпеці. Втім, офіційний Київ не виробив поки своєї державної політики не тільки стосовно проросійських радикалів, але й загалом стосовно Криму як особливого регіону України.