 |
| Демонстрація солідарності з родиною Олександра Казуліна у Києві, 25 лютого 2008 р. |
Білоруські закони дозволяють тим, хто відбуває покарання, покидати виправні установи на короткий час за виняткових обставин, таких, як смерть дружини. Але керівництво вітебської тюрми, де зараз сидить Казулін, заявило, що він має кілька суворих дисциплінарних стягнень і тому його не випустить без спеціального наказу з Мінська.
Родина не втрачає надії, що це таки станеться. Колишній адвокат Казуліна Ігор Ринкевич сказав Радіо Свобода: «Багато хто телефонує з регіонів і каже, що готові розпочати політичні акції протесту в столиці, сюди приїхати. Але ми переконуємо їх це не робити тому, що ми віримо, що у влади вистачить розважливості, щоб дотриматися закону і щоб Олександр Казулін зміг приїхати до своєї родини».
Олександра Казуліна засудили до 5 з половиною років позбавлення волі у 2006 році за те, що він влаштовував опозиційні протести після виборів президента, у яких сам безуспішно брав участь. Казулін уже раніше голодував впродовж 53 днів на знак протесту проти авторитарного правління Олександра Лукашенка.
Козулін – останній політв’язень...
Нині увага до його долі прикута ще й через те, що Казулін — останній політв’язень у Білорусі. За останні кілька тижнів білоруська влада несподівано випустила на волю шістьох інших ув’язнених, яких на Заході вважають в’язнями сумління. Йдеться про бізнесменів Юрія Лявонова і Миколу Автоховича, молодіжних активістів Артура Фінкевича і Дмитра Дашкевича, журналіста Олександра Здвижкова та опозиційного політика Андрія Климова.
Коли перші з них покинули тюрми, то президент Білорусі сказав, що це «жест доброї волі» і додав, що «тепер черга за Європейським Союзом продемонструвати добрі наміри». Лукашенко зробив кілька інших символічних жестів назустріч Заходу. Європейська Комісія отримала дозвіл на відкриття свого представництва у Мінську, на який чекала з 2005 року. А міністр оборони Білорусі Леонід Мальцев нещодавно заявив, що розширення НАТО не загрожує його країні.
«Білоруська влада має піти на радикальніші кроки»
Втім, щоб здобути довіру Заходу, білоруська влада має піти на радикальніші кроки, зауважує політолог Евґеніуш Смолар з варшавського Центру міжнародних відносин.
«Згадаймо політику радянського режиму до 1989 року. Тоді також були коливання, були часи, коли людей ув’язнювали і коли випускали без серйозної зміни політики. Якими б щасливими ми не були через те, що ці люди на волі, нам треба дивитися не на окремі історії, а на те, чи здійснюється послідовна політика на шляху лібералізації, свободи преси, свободи зборів», – зазначив Евґеніуш Смолар.
Тим часом до голодування ув’язненого білоруського опозиціонера Олександра Казуліна вирішили долучитися його дочки Ольга і Юлія. Вони надіслали листа до Президента Лукашенка із проханням поховати маму за християнськими законами, щоб з нею могли попрощатися найближчі люди. Ірину Казуліну мали ховати у вівторок, але тепер родина вирішила відкласти похорон до звільнення її чоловіка.