Адріян Каратницький: Політичний футбол та неповага до принципів права шкодять життєвим інтересам України

Радіо Свобода: Керівництво компанії Vanco та представники українського уряду на чолі з Юлією Тимошенко висловлюють протилежні оцінки конфліктної ситуації, що склалася. Як розібратися, хто тут правий?

Адріян Каратницький: На мою думку, слід дивитися на документи. Якщо Vanco зробила конкретні кроки, які порушують первісний контракт, укладений з урядом України, тоді Прем’єр-міністр діє належним чином. Однак, якщо їй просто не подобаються чи умови того контракту, чи те, що Vanco робить у межах своїх прав за цим контрактом, тоді, я вважаю, вона завдає величезної шкоди майбутнім інвестиціям до української економіки, особливо до її нафтогазового сектору, який відчайдушно потребує зовнішніх капіталовкладень. Причому це той самий сектор, який впливає на суверенітет України. Україна володіє морським шельфом, який не розроблявся за всі роки незалежності, в тому числі за три з половиною роки від перемоги помаранчевих сил. Vanco зробила першу серйозну спробу розпочати таку роботу, і тепер цю спробу намагаються зупинити. Тому, якщо пані Прем’єр-міністр має на те поважні причини, вона мусить відкрито про них заявити, але їхнє пояснення повинно ґрунтуватися на контракті. Але я не чув з боку Тимошенко ніяких посилань на формулювання цього контракту.

Р. С.: Представники уряду заявляють, що Vanco є неспроможною як інвестор бо вона не має достатнього статутного капіталу.

А. К.: Але ж це не є порушенням контракту! Слухайте, всі знають, хто такий Джин Ван Дайк та його компанія Vanco. Він колись допомагав знайти нафту на шельфі Північного моря – це легендарна постать у нафтовому бізнесі. Але він не є великою корпорацією. Vanco бере участь у таких тендерах на підставі своїх досягнень у пошуку нових родовищ. Коли вона їх отримує, вона залучає більш потужних партнерів для фінансування – так зазвичай роблять невеликі компанії у сфері пошуку корисних копалин. Український уряд добре знав, що таке Exxson, Shell, Vanco – і вони підписали цей контракт і зобов’язані тепер його поважати, якщо не сталося порушень. Але, на мою думку, вони мусять довести, що саме Vanco порушила певні закони, а не працівники уряду.

Р. С.: Наскільки небезпечною Вам видається теперішня ситуація навколо цього питання?

А. К.: Я розумію, що зараз фактично починається передвиборна боротьба, і що популізм є надзвичайно потужним засобом приваблення голосів будь-якою стороною, тому ми будемо чути багато популістських заяв із усіх боків. Виглядає, що цю справу теж намагаються зробити політичною, замість того, щоб вирішувати її в судово-контрактній площині. Я волів би бачити весь цей диспут зосередженим на формулюваннях контракту чи на інших юридичних вимогах. Але мені здається, що ця справа перетворюється в якийсь політичний футбол, змагання між пані Тимошенко та паном Януковичем, з одного боку, та паном Ющенком – з другого.Якщо Прем’єр-міністр у цьому питанні припуститься помилок, я думаю, вона відлякає інвесторів. Їй не вдасться створити цим нову еру. Бо прийде хтось інший і знову скасує попереднє рішення. Адже уряди приходять і йдуть.

Р. С.: Як, на Вашу думку, слід вирішувати цю проблему?

А. К.: На мою думку, всім треба трохи охолонути та побачити, яку шкоду вони можуть спричинити. Мені здається, Юлія Тимошенко засвоїла урок минулого про те, якої шкоди можуть завдати необережні висловлювання про можливу реприватизацію. Якщо вона підійде до цього питання розумно, вона може зробити внесок у зміцнення правових принципів та контрактної процедури в Україні, але все це треба робити в межах існуючих правил. Вона повинна переконати міжнародне співтовариство, що вона підтримує верховенство права та виконання контрактів. Якщо вона хоче залучати нові інвестиції, укладати нові угоди, вона мусить показати приклад, залучивши нових підрядників на пошук родовищ газу та підготувавши контракти з ними належним чином – і тоді показати, як добре зробила це вона на відміну від своїх політичних суперників. Але не скасовувати зобов’язання, які були сумлінно узгоджені.