Ведуча: Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Юлія Жмакіна: Боротьба за те, щоб очолити уряд. Потім боротьба з інфляцією. Тоді боротьба за газ. І постійна дискусія із Секретаріатом Президента. Все це відволікало Юлію Тимошенко і демократичну коаліцію, принаймні, її переважну більшість, від цілеспрямованої боротьби із Леонідом Черновецьким. Адже переобрання влади у Києві та Харкові – чорним по білому записані обіцянки двох політичних сил, БЮТ і НУНС, на дострокових виборах.
Досі навіть створена парламентська слідча комісію на чолі із Миколою Томенком була незадіяна. І ось час ікс пробив. Опоненти почали масований наступ на Леоніда Черновецького. Через контрольно-ревізійне управління, Президента, Генпрокуратуру, парламент… 12 березня Кабмін звернувся до Ющенка із проханням звільнити Леоніда Черновецького з посади голови Київміськадміністрації, а парламент призначити перевибори Черновецького як мера. Черновецький вважає неможливою свою відставку й звернувся до Ющенка із пропозицією провести незаангажоване розслідування діяльності адміністрації з тимчасовим відстороненням його від посади на 10 днів. І уявіть, Віктор Ющенко дослухався і відсторонив аж на 15 днів Леоніда Черновецького з посади і до часу проведення службового розслідування. Відповідно, Віктор Ющенко створив і комісію, яка буде займатися цим розслідуванням. Про це стало відомо буквально за годину до ефіру. Віце-прем’єра України Івана Васюника Президент призначив головою комісії, яка займатиметься розслідуванням. Як відомо, вчора саме Іван Васильович Васюник був одним з чотирьох учасників засідання Кабінету Міністрів, який не проголосував за рішення уряду звернутися до Президента, щоб усунути з посади голови Київської міськдержадміністрації Леоніда Черновецького. Тому запитання до пана Бондаренка: про що це свідчить, що це буде за комісія, як Ви взагалі розцінюєте указ Президента?
Володимир Бондаренко: Я вже говорив про те, що сьогодні в Україні є легітимні органи влади, зокрема Кабінет Міністрів як вищий орган виконавчої влади, є сьогодні Генеральна прокуратура, є сьогодні Президент, є сьогодні Верховна Рада. Так от і комісія Кабінету Міністрів вже попрацювала і дала свої висновки.
Я думаю, що Президент мав би поцікавитись перш за все тими висновками і тими матеріалами, які надані. Президент і Балога не могли не знати про створену Верховною Радою комісію, яка збалансована різними політичними силами, до складу цієї комісії входять не однобоко, як в даному випадку з комісією, яка створена Балогою, а різні політичні сили.
Так от чому створена третя комісія. Я думаю, що не заяву Леонід Михайлович зробив, а заявку на створення такої комісії, яка негайно була виконана. Ця заявка виконана, створена така комісія. Вона, очевидно, повинна взяти на себе весь той масив матеріалів, який уже напрацьований, і злити його в каналізацію. На мій погляд, це завдання цієї комісії для того, щоб вона знову не потрапила до тих органів, які мають розслідувати.
Більше того, я ще раз наголошую, що рівень корупції в Україні настільки високий, що Генеральна прокуратура, яка абсолютно постійно живиться київською міською землею, отримуючи десятки земельних ділянок, ніколи не буде об’єктивно відображати реальну ситуацію в Києві. Я не хочу сказати, що судова система в нас повністю паралізована, але є такі підозри, що і в судовій системі буде відстоюватись.
Ми бачимо сьогодні, як працює Конституційний Суд України, як працює сьогодні Центральна виборча комісія, яка свідомо ігнорує закони України. Тому рівень корупції, який сьогодні в Києві є, дасть, ймовірно, можливість і цій комісії, не дивлячись на те, що там є багато порядних і чесних людей, знову ж таки працювати на те, щоб прикрити, а не розкрити все те, що робиться в Києві.
Ірена Кільчицька: Я хочу не погодитись з Володимиром Дмитровичем. По-перше, тому що раніше я вже казала в якомусь ефірі, що здається, коли Київським міським головою став Леонід Михайлович Чернівецький, то ця посада стала вищою, Київського міського голови, за Прем’єр-міністра України – така боротьба була біля цього місця.
Що це не заява, а заявка, як сказав Володимир Дмитрович, я також з ним не погоджуюсь, але виявляється, що вже і Секретаріат Президента робить те, що каже Київський міський голова, - зі слів Володимира Дмитровича. Я вважаю, що це не так. Я бачила в додатку, хто є членами комісії, є саме, наприклад, пан Данилишин, який був головою комісії, нещодавно створеної Кабміном. І я вважаю, що саме він той масив документів, який напрацював, може і надати.
Юлія Жмакіна: Словом, Ви в об’єктивності цієї комісії, створеної згідно з Указом Президента, не сумніваєтесь?
Ірена Кільчицька: Я не сумніваюсь, тому що було дуже багато комісій і за часів уряду Януковича, і потім, і зараз. І порушень принципових, безумовно, якісь дрібні порушення є, а принципових порушень не було.
Сказав Володимир Дмитрович про судову систему, про те, що не працює ЦВК і таке інше. Я хочу сказати, що коли це стосується БЮТ, і пані Тимошенко, коли їй вигідно, то все гарно працює – і суди, які на користь її виносять якісь рішення, і коли ЦВК розпустив ту Верховну Раду, нові дострокові вибори. А коли зараз по якимсь причинам ЦВК не зміг провести своє засідання, коли зараз Генеральна прокуратура не бачить підстав, тому що ну які були підстави... Після всіх розмов про кримінальні справи була порушена кримінальна справа три тижні тому проти зятя Черновецького по якомусь інциденту, який був три роки тому, в БТІ була якась бійка. Це ж не серйозно - звинувачувати в земельних якихось питаннях, а порушувати справу за хуліганство.
Юлія Жмакіна: Наріжним каменем часів мерства Леоніда Михайловича Черновецького, вашої команди стала все-таки земля. Коли ще можна було дивитися за засіданнями Київради, всі бачили, як з рук виносились в зал питання землі і вони голосувалися. Скажіть, будь ласка, Ви кажете, що якісь дрібні речі наразі опоненти ваші нарили на пана Черновецького, Ви щиро в цьому переконані?
Ірена Кільчицька: Дивіться, я знаю про ті земельні питання, що довкола земельних питань перевіряли вже всі, і це бідне управління земельних ресурсів там перекопано, я не знаю як. Я хочу сказати, що ті питання, які Ви бачили, раніше за часів пана Омельченка, взагалі не було з’ясовано, і люди не розуміли, які земельні питання виносяться і яким чином монстри з’явились. До речі, я Вам скажу, що це сучасні монстри, мені сучасні будівлі більше сподобаються, ніж історичні, це мені особисто, як на мій смак.
Але я хочу сказати, що те, що виносили земельні питання, там було майно, і під це майно відводилася земля, і це було доведено різними комісіями. А як раніше роздавалися землі за часів Омельченка, взагалі ніхто не піднімав питання, тому що вони роздавалися таким чином – і в Пущі-Водиці там сотні гектарів, і таке інше, тому що минулою владою виконувались всі побажання різних політичних сил.
Юлія Жмакіна: А чому глава Секретаріату Президента Віктор Балога відразу став на захист Леоніда Чернівецького?
Ірена Кільчицька: А я не бачила по його вчорашній заяві, що він на захисті пана Черновецього.
Володимир Бондаренко: Як же, він сказав, що білі з червоними будуть відправлені на сто перший кілометр.
Ірена Кільчицька: Він сказав, що повинно бути не за політичною доцільністю, а за законами України. І він сказав: «Я розумію, що пана Черновецького багато хто хоче відправити за сто перший кілометр», а не білих і те, що Ви кажете, пане Володимир.
Юлія Жмакіна: Тоді давайте поміняємось місцями. Пане Володимире, щось хорошого команда Черновецького і пані Ірена за свій термін – два роки майже від того, як вони прийшли до київської влади, зробили?
Володимир Бондаренко: Я колись виступив у Верховній Раді і звернув увагу на те, що при Омельченку пробували роздати, дійсно, декількасот гектарів землі. Негайно все це відкотилось, негайно скасувалось, і все це стало на свої місця. Ніхто не взяв ні одного сантиметра у Пущі-Водиці після мого виступу.
Сьогодні я можу сказати, що тільки за одне засідання першого жовтня 1200 гектарів прибережних зон Дніпра, островів дніпровських були роздані одним розчерком пера, без будь-якої вигоди для міста. Майно міста сплавляється. Коли пані Ірена каже, що бюджет міста збільшився в п’ять разів...
Юлія Жмакіна: Так, з 5 на 25 мільярдів. Позитив?
Володимир Бондаренко: Я хочу сказати, що за один рік збулися ми всього майна Києва – банк «Хрещатик», алюмінієвий завод. Оце саме дало ріст бюджету, а далі порожнеча, нема з чого просто місту жити, нема цього банку, нема заводу, нема десятків інших об’єктів.
Пане Ірена каже, що відводиться під майно земля. Так, відводиться. У будь-якому парку культури відпочинку є будка інвентарна для граблів та лопат. Оця будка купується за три копійки якоюсь наближеною до міської влади, а потім під цю будку, під майно відводиться весь парк. Оце приблизна схема, за якою діє сьогоднішня влада. Так відводяться так звані піскобази, де стоїть охоронна будочка.
Я хочу сказати, що ніколи в житті Києва не було, щоб такі історичні пам’ятки як Олексіївський люнет став приватною фактично власністю, щоб розрушалися в центрі перший київський телеграф, ворота Печерські на користь забудовників, які по-звірячому знищують Київ. 41 будинок заплановано побудувати висотою 45 поверхів. Це ж жах.
Ірена Кільчицька: Я хочу нагадати, що депутат від БЮТ пан Фельдман у місті Харкові приватизував парк в центрі міста, про що відомо. Це про об’єктивність БЮТу. Це по-перше. А по-друге, куди подівся банк «Хрещатик» - він стоїть на місці, і обслуговуються там комунальні підприємства, підвищуються його активи і таке інше. А я хочу запитати у пана Володимира: куди подівались всі гастрономи, магазини, лікарні, багато земель на території лікарень, багато медичних закладів, жіноча консультація Печерського району, інші приміщення, магазини овочеві, які були на вулиці Хрещатик?
Юлія Жмакіна: А от митці, наприклад, запитують, куди подівалися книгарні, це за часів уже Черновецького зникати стали.
Ірена Кільчицька: Я, до речі, пам’ятаю, що був якийсь конфлікт. І Олесь Довгий заявив, що жодна книгарня за часів Черновецього не зникне.
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
