Віктор Єленський Київ, 7 січня 2008 (RadioSvoboda.org) - Зараз навіть важко собі уявити, що перші три століття після Різдва Христового християни не мали свята приходу свого Спасителя у світ. Тільки наприкінці четвертого століття Івана Золотоустого вразив здогад, що День, коли Бог став людиною, щоби людина стала Богом, має стати «матір’ю всіх празників». І Свято Різдва Христового однак анітрохи не тьмяніє від того, що відзначається воно вже 16 століть.
Мабуть, жодне інше свято не прагнуть так одомашнити народи, як Свято Різдва Христового; жоден інший так старанно не надихають вони власними звичаями й традиціями. Народи вдягають Матір Божу в постоли, у кожуха чи в індійське сарі, вони розміщують ясла з дитятком Ісусом то під вічнозеленою пальмою, то поблизу засніженої ялини, бо хочуть доторкнутися до різдвяного чуда і ще й ще раз переконатися – воно стосується всіх і кожного. І нині, посеред київських кам’яниць й заторів людина прагне дива: «Я вірю в диво. Значить, так треба. Значить, щось відбувається в певний час. Не знаю.... Але я вірю в диво. Я вірю в добро і що все буде добре. Треба, щоб наш народ навернувся до віри, бо без віри нічого не буде».
Син Бога стає Сином діви; складений на небесах план спасіння роду людського починає втілюватися; ми стаємо учасниками Різдвяної феєрії. Патріарх Київський і всієї України-Руси Філарет далі:
Сутність цього свята...Те, що проголосив янгол пастухам понад дві тисячі років тому не тьмяніє і лишається вагомішим за всі ідеології разом узяті: НЕ ЛЯКАЙТЕСЯ! СПОВІЩАЮ ВАМ РАДІСТЬ ВЕЛИКУ: НАРОДИВСЯ БО НИНІ СПАСИТЕЛЬ, ЯКИЙ Є ХРИСТОС ГОСПОДЬ!
Не впадаймо у відчай від того, що переважна більшість тих, хто радіє сьогодні різнобарв’ю народних звичаїв, їсть кутю чи індичку, не здатна до ладу переказати євангельську подію. Віфлеємська зірка сяє і для тих, хто має дуже приблизне уявлення про те, що сталося під цієї зіркою понад дві тисячі років тому. Людина робить свій вибір, говорить архієпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко): Бог кличе. А людина може нехтувати цей заклик або почути його і йти слідом за ним.
...Христос народився, прийде час і він вирушить у свою земну путь, пізнає тріумф й приниження, захват натовпу і його зраду. На нього чекає мучеництво, але й торжество Воскресіння.
А нині все тільки-но починається: немовля лежить у яслах і дивиться на руки своєї дуже-дуже ще юної матері. І навколо невимовна, зовсім прозора тиша СЛАВА У ВИШИНІ БОГОВІ, І НА ЗЕМЛІ МИР, І В ЛЮДЯХ БЛАГОВОЛІННЯ.
Христос народився! Славити його!
