Французько-російські відносини. Спокійні й раціональні чи повчально менторські? (Огляд російської преси)

«У Москві сподіваються, що Саркозі подібно до свого попередника Жака Ширака, стане провідником російських інтересів у Євросоюзі», – пише «Нєзавісімая ґазєта», зазначаючи: «Вибір Ґазпромом французької Total як партнера для розробки великого газоконденсатного Штокмановського родовища, що стало несподіванкою для багатьох, деякі експерти розцінили як демонстрацію Москвою плюсів близької взаємодії» Росії і Франції.

При цьому «Нєзавісімая ґазєта» зазначає, що залишається відкритим питання, наскільки виправдана така ставка Москви, оскільки Ніколя Саркозі є прагматиком. Найімовірніше, він діятиме в кожній конкретній ситуації так, як вважатиме вигіднішим для своєї країни і для себе самого як президента.

Москва не хоче, щоб її повчали

«Нєзавісімая ґазєта» пише, що Франція зацікавлена загітувати Владіміра Путіна до посилення тиску на Тегеран стосовно його ядерних розробок, а також схилятиме його до того, щоб Москва згодом, рано чи пізно, визнала незалежність Косова, практичну неминучість котрої у розмовах уже визнають російські дипломати.

За словами високопоставленої особи у Кремлі, котрі переповідає «Нєзавісімая ґазєта», від президента Франції не потерплять моральних повчань у менторському тоні про демократію і права людини, а також диктування, як Москві вибудовувати свої стосунки з країнами СНД. «Безперспективність цієї практики вже, схоже, усвідомив навіть Вашингтон», – йдеться в публікації.

Вже інша московська газета «Ізвєстія» оприлюднила інтерв’ю з колишнім міністром закордонних справ Франції Юбером Ведріном, який називає Росію партнером Франції в економічній та енергетичній галузі. При цьому Ведрін зазначає, що Росія є водночас незамінним і важким партнером, оскільки має схильність «зловживати своєю енергетичною зброєю», «однак це саме по собі не перетворює Росію на загрозу».

Росія не хоче бути «слухняним клоном західної демократії»

Юбер Ведрін критично налаштований щодо політики Заходу (Америки, а частково і Європи) стосовно Росії у 1990-х роках.

«Росія не збиралася перетворюватися на слухняний клон західної демократії. У неї своя власна індивідуальність, причому досить сильна. Думаю, Росія буде еволюціонувати у напрямку демократичної і сучасної держави, у бік оновленого підходу до чеченського питання, і так далі, але на свій кшталт», – заявив в інтерв’ю газеті «Ізвєстія» колишній міністр закордонних справ Франції Юбер Ведрін.

А московський часопис «Россійская ґазєта» пише: «Якщо про дружбу російського президента Владіміра Путіна з попереднім французьким лідером Жаком Шираком досі ходять легенди, то Саркозі, який отримав від своїх же співгромадян прізвисько «Сарко-Американець», ніколи не приховував свого захоплення політикою США. Уже один цей факт дозволяє багатьом експертам передбачати, що відтепер російсько-французькі відносини позбудуться колишньої теплоти і стануть спокійнішими і раціональнішими».

Матеріали до теми:

• ЄС змінює підхід до Путіна і Росії • Дипломатичне меню на французько-російських переговорах • Саркозі шукає правильний тон щодо Путіна (Французька преса) • Візит президента Франції Ніколя Саркозі до Росії: чи змінює Франція свою, колись виразно проросійську, позицію?