Такі концтабори існували з 1945-го по 1950-й роки. За колючим дротом утримували також українців, росіян, білорусів. Людей арештовували, а їхніх родичам, як правило, ніхто навіть не думав про це повідомити.
Списки будуть доступними для відвідувачів
Керівник Музею берлінської стіни Гільдебрандт сказала: «Це наше завдання надати людям можливість знайти своїх родичів». За її словами, музей має намір опублікувати списки загиблих у шести окремих томах, які будуть доступні для відвідувачів. Загалом у радянських концтаборах у Східній Німеччині перебувало близько 180 тисяч в’язнів.
Експерти виходять з того, що загинуло або було вбито значно більше, ніж вказано в списках, які раніше Росія передала німецькому відділенню Міжнародного Червоного Хреста. За словами Гільдебрандт, згідно з дослідженнями її чоловіка Райнера Гільдербрандта, який заснував Музей берлінської стіни, в радянських концтаборах у Східній Німеччині втратили життя близько ста тисяч політичних в’язнів: «Я теж вважаю, що має бути більше, ніж 43 тисячі осіб, які загинули в цих концтаборах. Мій чоловік говорив про 96 тисяч. І не зрозуміло, чому росіяни передали Червоному Хресту саме 43 тисяч прізвищ. Ми спробуємо з’ясувати це питання».
Проблема подвійного перекладу
Директор Музею берлінської стіни вказала на ще одну проблему. Річ у тім, що німецькі прізвища перекладалися на російську, а потім, коли списки потрапили до Міжнародного Червоного Хреста, знову – на німецьку. Отже, цілком імовірно, що чимало прізвищ мають неточність у їхньому написанні.
