«Все, що ми робимо з Україною, йде Україні на користь...» . Інтерв’ю з директором політичного планування при штабі Генерального секретаря НАТО Джеймі Шей

Джеймі Шей: Вже кілька років ми працюємо з Україною в системі інтенсивного діалогу. Це перший щабель у драбині, яка може врешті-решт призвести до членства. Україна задіяна у цій програмі, в цьому діалозі, в рамках чого ми регулярно зустрічаємося з українськими урядовцями щоб обговорити їхній поступ в різних сферах. Ми також маємо річні завдання, де, зокрема, йдеться про військові реформи, оборонні перетворення і специфічні цілі, які перед собою ставить Україна. Ми зустрічаємося, щоб оцінити цей прогрес. Ми надаємо багато порад, підтримки в цих процесах. В Києві діє військова місія НАТО, отож ми маємо постійну дорадчу команду, яка готова допомагати Україні. Ми також маємо інформаційне бюро НАТО в Києві, його завданням є допомагати українському урядові розтлумачити НАТО українській громадськості. Ви добре знаєте, що серед українського населення є чимало скептицизму щодо НАТО, отож ця наша праця з громадськістю мусить тривати.

- В Україні до НАТО ставляться по-різному. Часто-густо чуємо, що НАТО — це ворог, агресор. Як Ви думаєте, це справжні переконання чи залишки радянських стереотипів?

Джеймі Шей: Коли розмовляєш з українцями і питаєш їх: «Вам не подобається НАТО, чому?« Іноді відповіді чітко свідчать про те, що ця упередженість просто базується на відсутності знання, на непорозуміннях, на старих стереотипах, які, може, були, або ,може, й не були правдою 30 років тому, але абсолютно не є правдою сьогодні. Я не кажу, що кожний українець, який матиме справжню сучасну інформацію про НАТО, закохається в цю організацію. Але, як колишнього речника НАТО, мене непокоїть, якщо це ставлення не базується на фактах, а на дезінформації та стереотипах про те, як НАТО діє і що значить членство в НАТО. Наприклад в Україні я часто зустрічаю переконання, що членство в НАТО — значить розташування натівської ядерної зброї на вашій території. Це нонсенс, нові члени НАТО не мають натівської ядерної зброї на їхній території.

- Чому НАТО не робить більше, щоб інформувати українську громадськість про свою справжню мету?

Джеймі Шей: Ми це робимо, але ви самі добре знаєте, що старі стереотипи та упередження тривають довго. Але я знаю, що чим глибше розвиватимуться стосунки між Україною на НАТО, тим кращими вони будуть. Якщо ви подивитеся на різні опитування громадської думки, вони то піднімаються, то падають. Історичний досвід нам показує: коли країна стає членом НАТО і люди бачать, що це вже не мрія, а справді станеться і уряд розгортає активну інформаційну кампанію для громадськості, щоб підготовити країну до членства, громадська думка зростає на користь НАТО. Все це пов’язано з політичною динамікою.

- Дивлячись на Україну сьогодні, де панує не зовсім стабільна ситуація, де за три місяці відбудуться дострокові вибори, чи наближення України до НАТО є реалістичним прагненням на сьогоднішній день? Прогнози — це невдячна справа, але чи не хочете ви повіщувати: коли стане Україна членом НАТО?

Джеймі Шей: Я справді не можу відповісти на це запитання. У мене одне просте правило: відповідати на запитання про те, про що я щось знаю. Я не хочу спекулювати. Мені здається, що країни-кандидати не повинні зосереджуватися на крайніх строках вступу, а радше концентрувати увагу на ті головні речі, які треба зробити, щоб стати членом НАТО. Саме це, процес підготовки до членства, перетворює країну, а не крайній строк. Сам факт, що НАТО надало Україні цей статус індивідуального діалогу підтверджує, що ми відкрито ставимося до українських прагнень. Темпи, якими Україна вирішить просуватися, чи забажає вона врешті-решт стати членом НАТО – це суверенне рішення України, і вона це рішення мусить ухвалити. Але без огляду на дати, все, що ми робимо з Україною, йде Україні на користь.

Всі ці реформи допоможуть Україні стати безпечнішою, багатшою, країною з відповідною армією. Іноді ми бачимо всі ці реформи лише такими, які пов’язані з членством в ЄС і НАТО. Але ці реформи самі в собі мають справжню цінність і мені здається, що нам треба це іноді більше підкреслювати.