Для порівняння, до 1939 року у Львові виходило більше трьох десятків газет. Нині їх у кілька разів менше. У столиці прикордонного регіону переважає суспільно-політична преса: 2 газети виходять щоденно, одна - тричі на тиждень, і ще 2 - раз у тиждень. «Поступ», популярний у 90-х львівський часопис, тепер можна побачити у кіосках раз у місяць. По суті, газета, якій обіцяли щотижневий вихід, зникає з ринку.
На Львівщині монополізують ринок ЗМІ
Масовими виданнями залишаються два: «Високий замок» і «Експрес» — вони і завоювали рекламний ринок ЗМІ. Загалом в області налічується 30 районних видань, які утримуються за бюджетні гроші і публікації у яких не мають якогось резонансу.
FM-радіостанції на Львівщині переважно розважального формату, і більшість з них виживають за рахунок реклами. Водночас телевізійний простір потребує серйозних інвесторів. Наразі монополістом можна вважати лише місцеве державне телебачення, яке має свій канал, але продукція місцевих телевізійників не є конкурентною на рівні держави. Про цифрове мовлення у Львові навіть не говорять.
Львівські ЗМІ, як зазначають експерти, сьогодні відстоюють певні політичні та економічні інтереси своїх власників, тобто є знаряддям боротьби за інтереси працедавця.
Незалежний – безробітний журналіст
Муніципальна газета міськради «Ратуша» припинила вихід через проблеми з фінансуванням з місцевого бюджету. Її редактор Микола Савельєв зазначив, що сьогодні незалежним є лише безробітний журналіст.
« Журналіст іде з одного видання і має піти в інше. Це логічно. А якщо немає куди, то йде на вулицю. Нині така склалась ситуація, що нікуди йти. Чим ближче до виборів, то, звісно, з’являться якісь ЗМІ. Сьогодні на Львівщині така ситуація, що починають монополізувати ринок ЗМІ».
Львівські журналісти змушені миритись з правилами власника
Сьогодні у Львові немає великого попиту на журналістів. Адже такий жанр як журналістське розслідування давно відійшов у небуття, журналістські матеріали переважно поверхові. А журналісти працюють за тими правилами, які вигідні працедавцеві. Останні не розуміють такого поняття як конкурентна і фахова журналістика.
Газетяр Омар Узарашвілі зазначає, що нині журналістів не викликають “на килим” до чиновника, але це не значить, що є незалежна журналістика:
«Подивіться, наскільки менше у Львові стало ЗМІ. Тобто, капітал втікає в інші регіони, і ми розуміємо, з чим це пов’язано. Тобто, люди з великими грішми бояться вкладати кошти у легальний бізнес, зокрема ЗМІ. Немає ЗМІ, то журналіст мусить триматись за роботу, погоджується він з політикою редакції чи ні».
Нині львівські журналісти сподіваються, що перед виборами з’явиться якесь нове видання, а відтак на якийсь час можна буде мати роботу.
Матеріали до теми:
Свобода преси та її вороги в Україні Чому звільнили редактора газети “Вечірній Луганськ”? Журналіст без зарплати – чесний? У Криму журналістам стало важче працювати Карикатура в Україні Карикатуристи виступають за свободу слова і мир
Звіт Дому Свободи залишає Україну в категорії «частково вільних» держав Свобода слова в Криму після зміни торік влади автономії Комітет захисту журналістів: минулого року в Україні знову тиснули на пресу, переважно на місцевому рівні. «Репортери без кордонів»: Становище зі свободою слова в Україні погіршилося порівняно з 2005 роком. Репортери без кордонів: Свобода ЗМІ в Україні поліпшилася від Помаранчевої революції.
На Львівщині монополізують ринок ЗМІ
Масовими виданнями залишаються два: «Високий замок» і «Експрес» — вони і завоювали рекламний ринок ЗМІ. Загалом в області налічується 30 районних видань, які утримуються за бюджетні гроші і публікації у яких не мають якогось резонансу.
FM-радіостанції на Львівщині переважно розважального формату, і більшість з них виживають за рахунок реклами. Водночас телевізійний простір потребує серйозних інвесторів. Наразі монополістом можна вважати лише місцеве державне телебачення, яке має свій канал, але продукція місцевих телевізійників не є конкурентною на рівні держави. Про цифрове мовлення у Львові навіть не говорять.
Львівські ЗМІ, як зазначають експерти, сьогодні відстоюють певні політичні та економічні інтереси своїх власників, тобто є знаряддям боротьби за інтереси працедавця.
Незалежний – безробітний журналіст
Муніципальна газета міськради «Ратуша» припинила вихід через проблеми з фінансуванням з місцевого бюджету. Її редактор Микола Савельєв зазначив, що сьогодні незалежним є лише безробітний журналіст.
« Журналіст іде з одного видання і має піти в інше. Це логічно. А якщо немає куди, то йде на вулицю. Нині така склалась ситуація, що нікуди йти. Чим ближче до виборів, то, звісно, з’являться якісь ЗМІ. Сьогодні на Львівщині така ситуація, що починають монополізувати ринок ЗМІ».
Львівські журналісти змушені миритись з правилами власника
Сьогодні у Львові немає великого попиту на журналістів. Адже такий жанр як журналістське розслідування давно відійшов у небуття, журналістські матеріали переважно поверхові. А журналісти працюють за тими правилами, які вигідні працедавцеві. Останні не розуміють такого поняття як конкурентна і фахова журналістика.
Газетяр Омар Узарашвілі зазначає, що нині журналістів не викликають “на килим” до чиновника, але це не значить, що є незалежна журналістика:
«Подивіться, наскільки менше у Львові стало ЗМІ. Тобто, капітал втікає в інші регіони, і ми розуміємо, з чим це пов’язано. Тобто, люди з великими грішми бояться вкладати кошти у легальний бізнес, зокрема ЗМІ. Немає ЗМІ, то журналіст мусить триматись за роботу, погоджується він з політикою редакції чи ні».
Нині львівські журналісти сподіваються, що перед виборами з’явиться якесь нове видання, а відтак на якийсь час можна буде мати роботу.
Матеріали до теми:
Свобода преси та її вороги в Україні Чому звільнили редактора газети “Вечірній Луганськ”? Журналіст без зарплати – чесний? У Криму журналістам стало важче працювати Карикатура в Україні Карикатуристи виступають за свободу слова і мир
Звіт Дому Свободи залишає Україну в категорії «частково вільних» держав Свобода слова в Криму після зміни торік влади автономії Комітет захисту журналістів: минулого року в Україні знову тиснули на пресу, переважно на місцевому рівні. «Репортери без кордонів»: Становище зі свободою слова в Україні погіршилося порівняно з 2005 роком. Репортери без кордонів: Свобода ЗМІ в Україні поліпшилася від Помаранчевої революції.