Усі шестеро говорять про зміни, і мають конкретні пропозиції. І всі шестеро обіцяють продовжувати спадщину свого попередника — незмінного й довічного Сапармурата Ніязова, політика якого довела багату на енергоресурси країну до практично повної ізоляції в світі.
Очевидним фаворитом вважають Ґурбанґули Бердімухаммедова — він уже виконує обов’язки Президента, про нього й повідомляють найбільше державні засоби інформації (а інших не існує), і голова Центрвиборчокому вже прилюдно заявив, що робить усе,щоб забезпечити перемогу Бердімухаммедова. Звертають увагу оглядачі й на те, як цей колишній міністр охорони здоров’я в уряді Ніязова опинився на верхівці влади, обійшовши голову парламенту, — саме той за законодавством мав би стати виконувачем обов’язків голови держави, а став натомість звинуваченим у кримінальній справі.
49-річний Бердімухаммедов, зокрема, обіцяє відновити систему освіти в країні — одну з багатьох, поряд із охороною здоров’я чи культурою, яку по суті зруйнували волюнтаристські «реформи» Ніязова. «В університетах нашої країни програма відповідатиме міжнародним нормам», — запевняє Бердімухаммедов і обіцяє залучити до навчання туркменів фахівців із «найкращих шкіл світу».
А про решту п’ятьох кандидатів, за словами спостерігачів, і досі знає мало хто, крім їхніх родичів. Це, крім одного заступника міністра, місцеві керівники обласного, районного чи міського рівня.
Сподівань на демократію тим часом мало
Усіх їх затвердили Народні збори — орган на кшталт парламенту, який діє за старими звичками. Жодних висувань від народу не було. А претендентів від опозиції навіть не розглядали.
Колишній туркменський парламентар, а нині опозиціонер у вигнанні Халмират Союнов вважає, що весь виборчий процес не можна вважати легітимним: «Усіх кандидатів на президентські вибори 11 лютого призначило керівництво при владі, але не народ. У цьому ми вбачаємо порушення конституційного права громадян на вибори».
Голова Міжпарламентської делегації Європарламенту до Туркменистану Альберт Ян Маат теж не бачить приводів для оптимізму: «Ці вибори, з кандидатами тільки від колишньої влади, не можна назвати справжніми виборами, це не буде перший крок до відкритішого суспільства».
Вибори, як вважають, неминуче не вкладуться в рамки західних стандартів — як і всі дотепер у Туркменистані. Організація з безпеки і співпраці в Європі надіслала свою групу, але офіційно оцінювати ці вибори не збирається.
На перші результати очікують не раніше як 12 лютого.
Очевидним фаворитом вважають Ґурбанґули Бердімухаммедова — він уже виконує обов’язки Президента, про нього й повідомляють найбільше державні засоби інформації (а інших не існує), і голова Центрвиборчокому вже прилюдно заявив, що робить усе,щоб забезпечити перемогу Бердімухаммедова. Звертають увагу оглядачі й на те, як цей колишній міністр охорони здоров’я в уряді Ніязова опинився на верхівці влади, обійшовши голову парламенту, — саме той за законодавством мав би стати виконувачем обов’язків голови держави, а став натомість звинуваченим у кримінальній справі.
49-річний Бердімухаммедов, зокрема, обіцяє відновити систему освіти в країні — одну з багатьох, поряд із охороною здоров’я чи культурою, яку по суті зруйнували волюнтаристські «реформи» Ніязова. «В університетах нашої країни програма відповідатиме міжнародним нормам», — запевняє Бердімухаммедов і обіцяє залучити до навчання туркменів фахівців із «найкращих шкіл світу».
А про решту п’ятьох кандидатів, за словами спостерігачів, і досі знає мало хто, крім їхніх родичів. Це, крім одного заступника міністра, місцеві керівники обласного, районного чи міського рівня.
Сподівань на демократію тим часом мало
Усіх їх затвердили Народні збори — орган на кшталт парламенту, який діє за старими звичками. Жодних висувань від народу не було. А претендентів від опозиції навіть не розглядали.
Колишній туркменський парламентар, а нині опозиціонер у вигнанні Халмират Союнов вважає, що весь виборчий процес не можна вважати легітимним: «Усіх кандидатів на президентські вибори 11 лютого призначило керівництво при владі, але не народ. У цьому ми вбачаємо порушення конституційного права громадян на вибори».
Голова Міжпарламентської делегації Європарламенту до Туркменистану Альберт Ян Маат теж не бачить приводів для оптимізму: «Ці вибори, з кандидатами тільки від колишньої влади, не можна назвати справжніми виборами, це не буде перший крок до відкритішого суспільства».
Вибори, як вважають, неминуче не вкладуться в рамки західних стандартів — як і всі дотепер у Туркменистані. Організація з безпеки і співпраці в Європі надіслала свою групу, але офіційно оцінювати ці вибори не збирається.
На перші результати очікують не раніше як 12 лютого.