Справи, проблеми, турботи. За буденною метушнею нема коли вгору глянути. Хіба ж тут до мрій? Така налаштованість притаманна більшості з нас. Здається, по-справжньому мріяти вміють лише діти. А ми, дорослі, мудрі, прагматичні, зневажливо кажемо задумливій дитині: про що ти там мрієш! Або сваримо у відповідь на дитячі фантазії: не вигадуй нісенітниць, припини фантазувати! І забуваємо, що саме мрійники і фантазери відкривали нові землі та закони природи, винайшли колесо і писемність, паровий двигун і космічний корабель. Тобто, рухали цивілізацію.
Втім, свою мрію має, мабуть, кожна людина. От тільки мріють про різне. Один – про Нобелівську премію, інший – про гарну сім’ю, кар’єру, добробут. І кожна з цих мрій, звичайно ж, має право на існування. Але ось невеличкий приклад. Моя знайома довгі роки не мала власного житла. Тож мрією її життя була квартира. Нарешті ця мрія збулася. І що ж? За її власним визнанням, жінці стало нецікаво жити, бо більше ніяких мрій у неї не було. Ми часто зводимо свої мрії до утилітарного бажання щось мати: дорогу шубу, авто, дачу. Але купили, придбали, що далі? Може й справді — мрії, які здійснюються, це не мрії, а плани?
Хоча на втілення мрій у життя можна поглянути і під іншим кутом зору. У сухопутному Львові кілька мрійників задумали побудувати козацьку чайку і здійснити на ній морську подорож. Попри сумніви скептиків, вони свою мрію здійснили: побудували вітрильник „Свята Покрова” і пройшли на ньому всі моря Європи, скрізь розповідаючи про Україну.
То якою має бути мрія: практичною, суто земною, чи романтичною, високою? Реальною чи нездійсненною? Однозначної відповіді, на жаль, не існує. Людина – істота складна й суперечлива. У кожного в душі поруч уживається земне і небесне. В одну мить ми думаємо про влаштування власного побуту, а в наступну – про щастя всього людства. Та все ж, гадаю, мрія – це щось більше, ніж прагнення просто щось мати чи досягти певних щаблів у кар’єрі. Мрія – це те, що підносить нас над буденністю, веде, надає життю сенс. Мені здається, мав рацію Януш Корчак, коли писав: „Треба бути обережним у вчинках, але сміливим і нестримним у мріях”. І навіть якщо в цьому році наші мрії видаються нам мало реальними, хто зна, що принесе з собою рік наступний...
Втім, свою мрію має, мабуть, кожна людина. От тільки мріють про різне. Один – про Нобелівську премію, інший – про гарну сім’ю, кар’єру, добробут. І кожна з цих мрій, звичайно ж, має право на існування. Але ось невеличкий приклад. Моя знайома довгі роки не мала власного житла. Тож мрією її життя була квартира. Нарешті ця мрія збулася. І що ж? За її власним визнанням, жінці стало нецікаво жити, бо більше ніяких мрій у неї не було. Ми часто зводимо свої мрії до утилітарного бажання щось мати: дорогу шубу, авто, дачу. Але купили, придбали, що далі? Може й справді — мрії, які здійснюються, це не мрії, а плани?
Хоча на втілення мрій у життя можна поглянути і під іншим кутом зору. У сухопутному Львові кілька мрійників задумали побудувати козацьку чайку і здійснити на ній морську подорож. Попри сумніви скептиків, вони свою мрію здійснили: побудували вітрильник „Свята Покрова” і пройшли на ньому всі моря Європи, скрізь розповідаючи про Україну.
То якою має бути мрія: практичною, суто земною, чи романтичною, високою? Реальною чи нездійсненною? Однозначної відповіді, на жаль, не існує. Людина – істота складна й суперечлива. У кожного в душі поруч уживається земне і небесне. В одну мить ми думаємо про влаштування власного побуту, а в наступну – про щастя всього людства. Та все ж, гадаю, мрія – це щось більше, ніж прагнення просто щось мати чи досягти певних щаблів у кар’єрі. Мрія – це те, що підносить нас над буденністю, веде, надає життю сенс. Мені здається, мав рацію Януш Корчак, коли писав: „Треба бути обережним у вчинках, але сміливим і нестримним у мріях”. І навіть якщо в цьому році наші мрії видаються нам мало реальними, хто зна, що принесе з собою рік наступний...