Нафтові війна і мир: російсько-саудівське протистояння завершилося, але чого це вартувало Кремлю?

Коли альянс нафтовидобувних країн, відомий як ОПЕК+, досягнув згоди щодо історичного скорочення обсягів видобутку нафти, він запобіг подальшому падінню цін на основний експортний товар Росії.

Угода 12 квітня вимагає від Росії скоротити видобуток сирої нафти майже на чверть у травні та червні 2020 року. Це значно більше скорочення, ніж те, яке пропонувала Саудівська Аравія та від якого на початку березня Москва відмовилася. У довгостроковій перспективі це протистояння Кремлю дорого коштуватиме, та водночас, воно може зіпсувати відносини з Ер-Ріядом, які виглядали перспективними після стількох років ретельного вдосконалення.

Президент Володимир Путін роками виявляв симпатію до Саудівської Аравії, намагаючись розширити вплив Росії на багатому енергоресурсами Близького Сходу, де Сполучені Штати були панівний зовнішнім арбітром із часів Холодної війни.

Перший візит саудівського короля до Росії у 2017 році відбувся після історичного рішення Москви за рік до цього об'єднатися з Ер-Ріядом у скороченні видобутку під новою егідою ОПЕК+. Здавалося, це підкреслило новий вплив Кремля в регіоні, де його авторитет значно зменшився після розпаду Радянського Союзу у 1991 році.

У жовтні минулого року Путін здійснив свою першу поїздку в Саудівську Аравію, починаючи з 2007 року, коли їхні країни, як одні з найбільших виробників нафти на планеті, оголосили про партнерські відносини з ОПЕК+ і домовилися щодо інвестиційних угод.

Володимир Путін та Мохаммед бен Салман під час зустрічі в кулуарах саміті G20 в Осаці, Японія, 29 червня 2019

Цю картину серйозно затьмарило протистояння, яке почалося, коли дві країни не змогли дійти згоди щодо скорочення видобутку нафти. На тлі коронавірусу, який вже зменшував світовий попит, Саудівська Аравія 6 березня прийшла на зустріч ОПЕК+ у Відні з пропозицією скоротити видобуток на 1,5 мільйонів барелів за день, але Росія відмовилася.

Поки Москва та Ер-Ріяд публічно звинувачували один одного, світові ціни на нафту впали. Через загострення кризи поширення COVID-19 були закриті кордони, а туристична та виробнича активність різко скоротилася, спричинивши величезний тиск на попит енергії.

Через шість місяців після свого візиту до Ер-Ріяда, Путін отримав догану від міністра закордонних справ Саудівської Аравії, який сказав, що заява у якій президент Росії звинувачує Саудівську Аравію «повністю суперечить правді».

Ненадійні друзі?

«Я вважаю, що ця криза стала лакмусовим папірцем для російсько-саудівських відносин. Вона довела, що ці відносини мають радше транзакційний, аніж стратегічний характер», – сказав Радіо Свобода Рауф Мамедов, енергетичний аналітик, який займається питаннями колишнього Радянського Союзу в Інституті Близького Сходу у Вашингтоні.

«Характер партнерства розкривається у моменти кризи, і це показало, що у цих двох країн є великі проблеми з порозумінням», – сказав Мамедов.
У 2015 році Росія постраждала від західних санкцій у зв'язку з її окупацією Криму та іншими діями, що призвело до скорочення іноземних інвестицій. Тоді ж вона підписала угоду з Саудівською Аравією, згідно з якою передбачалося, що Ер-Ріяд інвестує 10 мільярдів доларів у колишню радянську республіку.

Однак, інвестовано було лише приблизно чверть, і цей факт дратував Кремль. Проте якщо невдоволення інвестиційними потоками було однією з причин рішення Росії відмовитися від пропозиції Саудівської Аравії, то Ер-Ріяд незабаром, вочевидь, вирішив завдав удару у відповідь після сутичок у Відні.

Міністр енергетики Саудівської Аравії принц Абдулазіз бен Салман Аль-Сауд та міністр енергетики Росії Олександр Новак під час зустрічі у Відні, 6 грудня 2019 року

Через кілька днів після сумнозвісної зустрічі 6 березня, російські ЗМІ повідомили, що угода між Російським державним фондом прямих інвестицій та Державним інвестиційним фондом Саудівської Аравії (PIF) щодо придбання майже 31% акцій нафтосервісної компанії була тимчасово зупинена.

Як повідомляється, відвернувшись від Росії, у минулому місяці PIF придбала акції на суму приблизно 1 мільярд доларів у чотирьох провідних енергетичних компаній Європейського Союзу - Equinor ASA, Royal Dutch Shell PLC, Total SA та Eni SpA.

Тим часом, Ігор Сєчин, впливовий союзник Путіна, який очолює державний нафтовий гігант «Роснефть», пізніше заявив, що альянс втратив своє значення, оскільки США та інші країни збільшили виробництво, щоб протистояти скороченню. Згідно з повідомленнями російських ЗМІ, за рішенням Кремля порвати з Ер-Ріядом на зустрічі ОПЕК+ стояв також Сєчин.

«Туманні мотиви»

Мотиви, якими керується Росія, туманні, хоча, можливо їх було декілька. Деякі аналітики кажуть, що Москва намагалась покарати американську сланцеву індустрію, у той час, як інші кажуть, що перешкодою у співпраці Росії з ОПЕК+ були інші цілі у ширшому сенсі, які не пов'язані з енергетичними ринками.

Джеймс Філіпс, аналітик із Саудівської Аравії дослідницького інституту Фонд «Спадщина» у Вашингтоні, заявив, що загальна мета країн підвищити ціни на нафту – це результат їхньої сильної залежності від сировини, яка наповнює їхні бюджетів. Така мета різко контрастує з їхніми різноманітними інтересами зовнішньої політики та ускладнює співпрацю.

«Спочатку це були тісні відносини, які ґрунтувалися на спільних економічних інтересах, але потім вони стикнулися із зовнішньополітичними інтересами. Тож я вважаю, що кожній зі сторін буде складно тісно співпрацювати одній з одною», – сказав Філіпс Радіо Свобода. «Співпраця буде продовжуватися у вигляді холодних, транзакційних відносин».

Ер-Ріяд та Москва мають протилежні погляди щодо війни в Сирії, при чому Кремль продовжує підтримувати уряд в Ірані, який є політичним та релігійним супротивником Саудівської Аравії.

Переможці та переможені

Наступного дня, після такого, як 6 березня Росія підмовилася від пропозиції, Саудівська Аравія неочікувано заявила, що суттєво збільшить видобуток нафти у квітні на понад 2 мільйони барелі на день, попри те, що коронавірус спричинив зниження попиту.

Агресивний крок, який викликав найбільше одноденне зниження цін на нафту за майже три десятиліття, розцінили як спробу Ер-Ріяду повернути Кремль за стіл переговорів.

Москва не повелася на це та стояла на своєму, хизуючись тим, що може витримати такі ціни довше, ніж Ер-Ріяд, завдяки своїм більшим валютним резервам та нижчій ціні, яка потрібна для бюджету, щоб не зазнавати збитків.

Резервуари російського державного нафтового гіганта «Роснефть» на нафтовому родовищі в Західному Сибіру

Однак, аналітики кажуть, що ніхто не міг передбачити, що крах попиту, який насувається у зв'язку з коронавірусом, призведе до того, що у деяких частинах Європи ціна російської експортної суміші нафти Urals буде коштувати менше ніж 10 доларів за барель.

Згідно з компанією БКС Брокер, Росії потрібна ціна на нафту Urals приблизно 40 доларів, щоб збалансувати свій бюджет.

Аналітики кажуть, що Москва була змушена повернутися за стіл переговорів з Ер-Ріядом, щоб обговорити історичне скорочення виробництва, піднявши тим самим питання – чи не помилився Путін у своїх підрахунках?

Костянтин Сонін, російський економіст та професор Чиказький університету, заявив Радіо Свобода, що навіть якби Москва погодилася на початкову пропозицію Саудівської Аравії, вона б не уникла ані падіння цін, викликане різким зменшенням попиту через коронавірус протягом декількох тижнів, ані потреби знову домовлятися про нове скорочення виробництва.

Ігор Сєчин (п) та Володимир Путін у Пекіні, 26 квітня 2019 року

Попри це, ім'я Сєчина в Росії буде неминуче пов'язане з цими подіями через його ймовірну значну роль у зриві угоди із Саудівською Аравією, додав він.

«Сєчина у будь-якому випадку в цьому звинуватять, тому що у лихі часи людям подобається знаходити козла відпущення», – сказав Сонін. Проте він додав, що це не зашкодить репутації Сєчина в очах Путіна, назвавши російського президента «надзвичайно лояльним» до таких союзників.

Якби Росія намагалася повернутися до переговорів, де б також була Саудівська Аравія, то остання б стикнулася з перспективою відсутності покупців для свого підвищеного видобутку, сказала Елен Волд, президент організації Transversal Consulting у США та спеціалістка з питань Саудівської Аравії.

«Якби вони не погодилися скоротити продукцію, як вони домовилися, то тоді Саудівська Аравія виглядала б безглуздо, заповнивши всі ці танкери, і просто сиділи б, склавши руки, їм нікуди було б іти», – сказала Волд.

За словами Філіпса, дії Саудівської Аравії могли також зашкодити її стратегічним відносинам з США. Шість американських сенаторів, переважно від нафтовидобувних штатів, закликали США припинити підтримувати Ер-Ріяд, якщо він не скоротить видобуток нафти.

Сенатори майже не говорили про Росію, і Путін, можливо, сподівається, що угода про припинення цінової війни, якої активно домагався Дональд Трамп як її посередник, могла б стати платформою для покращення відносин зі Сполученими Штатами.

Оригінал матеріалу – на англомовному сайті Радіо Свобода